Ірина Сандуляк, Зеновія Стефанюк, Олег Шмідт
Наприкінці грудня минулого року відбувся перший за півтора року масштабний обмін полоненими – на непідконтрольну Україні територію передали понад 200 осіб в обмін на 73 громадян, яких повернули українській стороні.
«Не туди поїхали»
«Можна сказати – не туди поїхали. Просто їхали, поверталися на базу і заблукали, не туди потрапили», – згадує колишній полонений Валентин Богдан.
«Не туди» виявилося територією, підконтрольною угрупованню «ЛНР». А військового контрактника Валентина Богдана чекали тоді, взимку 2016-го, 11 місяців полону в СІЗО Луганська. Протягом дев’яти з них його рідні не отримували жодних звісток від нього.
«Ми питали, чи виведуть нас на прогулянку. Нам відповіли, що «на больничке на прогулки никто не ходит». Нічого не робили, не рухався взагалі. Камера п’ять на п’ять на шість осіб, ліжка стоять, там багато не походиш», – згадує Богдан.
Про те, що точно буде обмін, дізналися по радіо – приймачі принесли в камери незадовго до звільнення.
«Сказали по радіо, що 27-го числа буде обмін військовополоненими. Ми взагалі думали, що нам почулося. І вже після того, як ми по радіо почули, прийшли і сказали: «Усе, вас міняють», – розповідає він.
Сприяла українській владі
Серед звільнених із полону були і цивільні. Деякі з них потрапили туди за сприяння українській владі. Галина Гайова працювала медсестрою в підконтрольному угрупованню «ДНР» Докучаєвську. Тут, каже вона, лікували російських військових.
«Були хлопці з Кемерова, зі Пскова. З Омська і Томська. Вони і в лікарні у нас лежали, і лікувалися. І були такі, що з відірваними ногами, руками. Це були росіяни», – згадує колишня полонена Галина Гайова.
Прізвища російських пацієнтів вона передала до Служби безпеки України, за що і потрапила в камеру.
Список, який я писала з журналу, я писала для того, щоб були докази в українців, що там є росіяни, які лікуються у нас у лікарні
«Список, який я писала з журналу, я писала для того, щоб були докази в українців, що там є росіяни, які лікуються у нас у лікарні», – говорить вона.
Звільнити Галину допомагали її діти. Вони дізналися, що матір утримували на секретній базі, а потім у СІЗО. Домоглися присутності представників ООН на «суді», а також внесення її до списків на обмін. Тепер Галина приїхала до Хмельницького до дітей. Тут вони ділять однокімнатну квартиру на три сім’ї.
Звинуватили в підготовці замаху на «Моторолу»
У покинутому будинку батьків чоловіка в Костянтинівці Донецької області живе 53-річна Валентина Бучок. Повернутися до рідного Донецька вона не може – там її звинуватили в підготовці замаху на одного з лідерів сепаратистів – «Моторолу», – який загинув у 2016 році. Її, просту співробітницю енергокомпанії, після місяців у камері теж внесли у списки на обмін.
«Я просто як відчувала, кажу, треба тут бодай найменше дати лад, бо не дай Боже щось трапиться, потім у нас не буде взагалі нічого», – згадує Валентина Бучок.
У Донецьку у Валентини залишилися дві квартири, а тут – спартанські умови.
Коли наступний обмін?
Наступний обмін заручниками між Україною та угрупованнями «ЛНР» і «ДНР» може відбутися ще до початку березня. Про це у Києві заявив представник України в Тристоронній контактній групі щодо врегулювання ситуації на Донбасі, колишній президент України Леонід Кучма.
Переговори відбуваються не дуже активно через низку обставин, головною з яких він вважає позицію Росії.
«Якщо Росія скаже «так», то обмін відбудеться», – підкреслив Кучма.
У середині січня українська влада і представники донецьких і луганських сепаратистів уже обмінялися списками. За інформацією радника СБУ Юрія Тандіта, заручниками «ЛНР» та «ДНР» офіційно вважають 108 громадян України, ще близько 400 – зниклими безвісти.
Матеріал повністю – на сайті спецпроекту «Настоящее время»
