Варшава – Понад 20 хвилин президент Польщі Анджей Дуда пояснював, чому він вирішив підписати зміни в суперечливому законі про польський Інститут національної пам’яті. У своїй вівторковій промові Дуда робив сильний наголос на стосунках Польщі з Ізраїлем і жодного разу не згадав про Україну та українців, яких безпосередньо торкаються виправлення в польському законодавстві. Про ймовірний вплив цих новвоведень на стосунки Польщі з Україною та іншими державами з тривогою говорить польська опозиція.
Польський закон про кримінальне переслідування за приписування польському народові співучасті у Голокості та запереченя злочинів українських націоналістів проти громадян Польщі в 1925–1950-х роках набув чинності. Ухвалений двома палатами польського парламенту, на підпис президента країни він чекав тільки 5 днів, хоча, згідно з польським законодавством, на остаточне ухвалення рішення голова держави мав 21 день.
Я вирішив направити цей закон в Конституційний суд після підписання, для того, щоб Конституційний суд вивчив відповідність із конституцієюАнджей Дуда
Своє рішення Анджей Дуда пояснює необхідністю берегти добре ім’я Польщі та поляків. «Я вирішив, що підпишу. Підписую цей закон і в зв’язку з цим ці положення зі статті 55а набудуть чинності. Та водночас, оскільки для мене надвичайно важлива ця вразливість – та, яка спричиняє голоси «проти», та яка викликає побоювання, що не можна буде говорити правду, що змушуватимуть замовкнути тих, які вціліли, я вирішив направити цей закон в Конституційний суд після підписання, для того, щоб Конституційний суд вивчив відповідність із конституцією», – сказав польський президент.
За словами Дуди, Конституційний суд має з’ясувати, чи підписаний закон не обмежує свободи слова, а також наскільки зрозумілі його формулювання. Мовляв, законом передбачене кримінальне переслідування за його порушення, тож люди повинні знати, які дії переслідуються, а які ні.
Підписання цього закону – велика політична помилка – Любнауер
Підписання змін до закону про Інститут національної пам’яті схвально зустрів Павел Кукіз, лідер партії «Кукіз’15», яка наполягала на ухваленні, так би мовити, «української частини» закону. У ній покарання за заперечення злочинів українських націоналістів проти поляків фігурує поряд із покаранням за злочини, скоєні нацистами та комуністами. Утім, коментуючи підписання Дудою змін до закону, Кукіз говорив про польсько-ізраїльські суперечки.
«Перерізано спіраль цих взаємних звинувачень. Завдяки тому, що президент підписав закон, він уже набув чинності, натомість те, що його передали в Коституційний суд, свідчить про відкритість польської сторони до різних дискусій», – твердить Кукіз.
Про українські сумніви щодо підписаного закону не згадує й Беата Мазурек, речник польської партії влади «Право і справедливість». Натомість вона наголошує на застереженнях Ізраїлю.
Президент, прислухаючись до аргументів ізраїльської сторони, відправив цей закон у Конституційний суд, щоб той розвіяв усілякі сумнівиБеата Мазурек
«У президента не було сумнівів щодо змісту цього закону, натомість прислухаючись до аргументів другої сторони, тобто ізраїльської сторони, він відправив цей закон у Конституційний суд, щоб той розвіяв усілякі сумніви», – зазначила Мазурек.
Закон спричинив велику дипломатичну кризу, тому що співпраця з такими державами, як США, Ізраїль, Україна – це питання нашої національної безпекиКатажина Любнауер
Натомість Катажина Любнауер, голова опозиційної партії «Новочесна» щодо рішення Анджея Дуди вкрай критична. Вона обурюється: «Президент, підписуючи цей закон, піддався тискові націоналістичних середовищ, а також середовищу свого політичного табору, тобто партії «Право і справедливість». Маємо справу із законом, який спричинив велику дипломатичну кризу, тому що співпраця з такими державами, як США, Ізраїль, Україна – це питання нашої національної безпеки».
Лідер опозиційної партії заявила, що вона звернулася до президента Дуди із закликом скликати Раду національної безпеки. За її словами, попри підписання суперечливого закону, Польщі необхідно співпрацювати з Україною, бо в цьому випадку йдеться про національну безпеку держави на східному напрямку. Підписання закону, який погіршує стосунки Варшави відразу з трьома країнами, Любнауер назвала великою політичною помилкою.
