Яке воно – життя під контролем угруповань «ЛНР» та «ДНР» на кордоні з Росією? Ще з літа 2014 року Україна не контролює шість міжнародних пунктів пропуску в Російську Федерацію. Але, попри бойові дії і окупацію, вони продовжують працювати. Як це влаштовано? Навіщо зараз жителі Донбасу їдуть в Росію? І якими новими правилами і обмеженнями керуються місцеві «прикордонники», з'ясовували журналісти проекту Радіо Свобода Донбас.Реалії.
Місто Амвросіївка
Районний центр Амвросіївка – в 20 кілометрах від російського кордону. Звідси потрапити в Російську Федерацію – нескладно. Ходять автобуси і навіть електричка.
«Якщо ти не везеш контрабанду, які перешкоди? Йди собі заради Бога. Для мене – ніяких, я одягла триколор, у мене ще шапочка є», – хвалиться шарфом у кольорах російського прапора місцева жителька.
У Росії дешевше купувати електротехніку, з продуктів – рибу. У місцевих магазинах донецьких і російських товарів приблизно порівну.
«Ось я буває їжджу туди в Таганрог, в Ростов буває їжджу. Ну зазвичай тому що там хоч щось дешевше є», – розповідає житель Амвросіївки.
«Російське звичайно дорожче, «днрівське» дешевше», – зазначає продавчиня місцевого продуктового магазину.
Селище Маринівка
Бойовики і підрозділи регулярної армії Російської Федерації захопили пункти пропуску на кордоні влітку 2014 року. Один з них – Маринівка.
«Відновлювати Маринівку дуже дорого, тому очевидно, що ми з Росією будемо однією країною», – заявляв тоді один із лідерів угруповання «ДНР» і «народний губернатор Донеччини» Павло Губарєв.
У найближчому до КПП селищі Маринівка і зараз видно наслідки військових дій.
«Росія ось поруч у нас», – вказує місцева жителька.
Після початку війни жителів тут стало вдвічі менше. До Росії хоч і рукою подати, але місцевим від цього не легше. Кордон вони перетинають на загальних умовах.
– Люди в селі де працюють?
– Ніде, це точно! – відповідає жителька Маринівки.
– В Росію часто їздите?
– Туди і неможливо проїхати, тому що там черги великі.
«Ті, хто молодші, поїхали в Росію, люди мого віку там роботи не знайдуть. Я, наприклад, була вчителькою, змінила професію на продавця», – розповідає продавчиня місцевого магазину.
Селище Виселки
Загалом під контролем угруповання «ДНР» працюють три пункти пропуску, які раніше вважалися міжнародними – Новоазовськ, Успенка, Маринівка. А також два місцевих – в селищах Улянівське і Виселки. З Виселок до кордону – всього півкілометра.
«Вася, Маша, я, тітка Маруся – це чотири, ну чоловік двадцять і навіть й двадцяти не буде», – перераховує тих жителів, які лишилися у селищі, місцева жінка.
Тут для жителів Донецької області процедура перетину кордону спрощена. Місцеві роблять це пішки по кілька разів на тиждень. У самих Виселках немає навіть магазину. Хліб привозять в понеділок, середу і п'ятницю.
Не привезли хліб. Куди йти? Тільки в Росію. Важкувато, звісно
«Не привезли хліб. Куди йти? Тільки в Росію. Важкувато, звісно. Паспорти, як ганчірки, ходимо часто – пошарпані всі», – нарікає житель Виселок.
Жителі розповідають, раніше хоч якось могли заробляти – возили продукти на продаж в Росію.
Зараз, звичайно, тиснуть більше, заборони на все. Звідси в Росію взагалі нічого не можна вивезти
«Зараз, звичайно, тиснуть більше, заборони на все. Звідси в Росію взагалі нічого не можна вивезти. Не пам'ятаю, скільки там – півкілограма овочів, ну що таке півкілограма?», – додає чоловік.
«Жінка одна їхала до мами на Росію. І везла кілограма два або три картоплі, і її повернули – не наші, а Росія», – розповідає сусідка.
Село Давидо-Микольське
А от жителям Давидо-Микольського Луганської області пощастило ще менше. Розташоване селище на самому кордоні, але пункту пропуску поблизу немає, Україну і Росію розділяє річка Сіверський Донець.
«Молоді майже немає, а люди похилого віку вимирають та й усе», – розповідає чоловік літнього віку.
Терапевт і дитяча медсестра в село приїжджають раз на два тижні. Люди виживають за рахунок городів, пенсіонерів виручає пенсія, а тих, хто молодший – оголошеннями зазивають до лав бойовиків.
«Звичайно, ми більш спокійніше себе почуваємо, як кажуть, ніби «старший брат» нам Росія», – каже чоловік.
Під контролем угруповання «ЛНР» три міжнародні пункти пропуску – Довжанський, Червонопартизанськ, Ізварине. Всі вони працюють і зараз.
При цьому показувати потрібно паспорт громадянина України. Хоча за українським законодавством, перетин кордону на непідконтрольних КПП загрожує штрафом понад три тисячі гривень. Або адміністративний арешт до 15 діб.
ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
