30 жовтня у Росії День пам’яті жертв політичних репресій. Цьогоріч у російськомовній мережі з’явився сайт «Сталін дав наказ», а у центрі Москви – меморіал «Стіна скорботи». Група радянських дисидентів і колишніх політв’язнів виступила проти відкриття пам’ятника, яке вони вважають несвоєчасним і цинічним.
29 жовтня, у переддень Дня пам’яті жертв політичних репресій, біля Соловецького каменю у Москві за традицією відбувається акція, організована правозахисним товариством «Меморіал», «Повернення імен». Цьогоріч їй виповнилося десять років.
Весь день у неділю на Луб’янській площі москвичі, змінюючи один одного, читали імена людей, розстріляних у роки радянського терору. До Соловецького каменю прийшли понад 5 тисяч осіб. Правозахисник і журналіст Зоя Свєтова щороку бере участь в цій акції.
«Я завжди ходжу туди, і мої діти туди ходять. Ми читаємо імена розстріляних у рік сталінських репресій. І, як правило, виходить так, що хтось із нашої сім’ї читає ім’я мого діда Григорія Фрідленда, який був розстріляний у березні 1937 року», – розповідає Свєтова.
Неможливо забути Великий терор, неможливо забути сталінські репресії. Ми бачимо, що у нас теж є репресії проти великої кількості людейЗоя Свєтова
«Я вважаю, що це велика акція «Повернення імен», яка існує. І з кожним роком ми бачимо, що все більше і більше людей туди приходять. Тому що просто неможливо забути Великий терор, неможливо забути сталінські репресії. Ми бачимо, що сьогодні відбувається в нашій країні. Ми бачимо, що у нас теж є репресії проти великої кількості людей», – додає правозахисниця.
У 80-ті роковини початку Великого терору, 43% громадян Росії, що чули про сталінські репресії, виправдовують їх, вважаючи необхідними для збереження порядку у країні.
Спільний проект Комітету громадянських ініціатив, Фундації Пам’яті і Музею історії ГУЛАГу під назвою «Сталін дав наказ» покликаний не лише нагадати про страшну ціну, заплачену за «порядок у країні», але і пояснити, що за цифрами стоять долі конкретних людей.
Досить велика кількість людей взагалі ніколи не чули про те, що наша країна переживала період політичних репресійАнастасія Урнова
«Останні соціологічні опитування свідчать, що досить велика кількість людей взагалі ніколи не чули про те, що наша країна переживала період політичних репресій, державного терору часів СРСР, – розповідає речниця Комітету громадянських ініціатив Анастасія Урнова. – У тому числі, найбільша кількість людей, не знайомих з цим поняттям – це молоді люди до 24-25 років. Так, є різні цифри опитувань, але вони часто невтішні. І це перша причина. Друга причина – не тільки відсутність знань, а й хвиля ресталінізації – такого досить прихильного ставлення до репресій, коли люди схильні виправдовувати їх і говорити, що, можливо, була така державна необхідність, цього було неможливо уникнути заради збереження порядку у країні».
Особиста історія
Історик і публіцист Микола Сванідзе у проекті «Сталін дав наказ» розповідає про своїх двох дідів. Один, у честь якого Сванідзе і назвали, був заарештований у 1937 році, а через тиждень розстріляний. Доля іншого склалася менш трагічно, але репресій і йому не вдалося уникнути.
Сталін для мене менш важливий, ніж все, що пов’язане з системою. Сталін давно у могилі, він не воскреснеМикола Сванідзе
«Сталін для мене менш важливий, ніж все, що пов’язане з системою. Сталін давно у могилі, він не воскресне, хоча цей й прикро для його численних шанувальників. Я думаю, що їм у страшному сні міг би тільки наснитися повсталий з попелу Сталін, але цього не буде. Система важлива, тому що вона в якихось своїх напрямках і проявах жива. І я вважаю, що просто не можна брехати нашим дітям. Тому будь-який проект такого штибу, для мене важливий, і якщо є можливість взяти у ньому участь, то я братиму», – каже Сванідзе.
Міф про «ефективного менеджера»
Репресії і розстріли шанувальники Сталіна виправдовують тим, що він, мовляв, був «ефективним менеджером». Директор програми «Економічна політика» Московського центру Карнеґі Андрій Мовчан категорично не згоден з такою позицією і вважає, що на питання про «ефективність» Сталіна відповідь однозначна.
Сталінське і довколасталінське керівництво країни було абсолютно бездарним і з економічної точки зору, і з структурної точки зоруАндрій Мовчан
«Сталінське і довколасталінське керівництво країни було абсолютно бездарним і з економічної точки зору, і з структурної точки зору. Я зараз не хочу брати до уваги політичні питання, наприклад, «а була б взагалі Друга світова війна без Сталіна чи ні?». А з точки зору економічної, країна, звичайно, дуже багато втратила за цей час. Єдине, що вдалося зробити – і то вдалося відносно, і ми це добре бачили по початку Другої світової війни, – це побудувати військово-промисловий комплекс. Побудований він був на кістках і на крові, на мільйонах життів людей», – пояснює експерт.
«Плюс, звичайно, навіть ті системи, про які зараз найбільш гарячі голови говорять як про виправдані на той момент, – це системи таборів – незважаючи на жахливу пекельну працю, низьку собівартість робіт, були збитковими весь час свого існування. Їх доводилося дотувати. І якби той же Біломорканал, наприклад, будувався силами вільних людей, він би обійшовся набагато дешевше», – зауважує Мовчан.
Спадщина сталінського режиму сьогодні відчутна у сучасному житті Росії, де, як і раніше, є політв’язні. Саме тому відкриття меморіалу «Стіна скорботи» у центрі Москви викликало неоднозначну реакцію. 38 осіб, серед яких відомі радянські дисиденти і колишні політв’язні, підписали листа, в якому мовиться: «Не можна брати участі у пам’ятних заходах влади, яка на словах шкодує про жертви радянського режиму, а насправді продовжує політичні репресії і пригнічує громадянські свободи».
