Дмитро Кирилов
Москва готує на осінь нову серію політичного загострення навколо угруповань «ЛНР» та «ДНР», вважають в Києві. На думку багатьох українських спостерігачів, Росія спробує зробити низку кроків щодо їхнього часткового визнання. Очікування ці пов'язані насамперед з маловідомою широкому загалу кримінальною справою українця з Луганської області Олексія Сизоновича, засудженого російським Північно-Кавказьким військовим судом на 12 років суворого режиму за «намір здійснити серію терористичних актів» в Ростовській області.
За версією звинувачення, до того, як його заарештували в Росії, Сизонович виготовляв вибухові пристрої та підривав поїзди і пам'ятники бойовиків в окупованому Луганську. Його заарештували місцеві силовики, але він втік з-під конвою: стрибнув з моста через річку Кам'янка та поплив у невідомому напрямку. Але переховувався недовго: через місяць його заарештували в Росії.
Олексію Сизоновичу 61 рік, але виглядає він набагато старшим. На суді чоловік зізнався, що не вміє плавати. Це була єдина заява підсудного, яка суперечила логіці процесу. Справу «про тероризм» суд розглянув з фантастичною швидкістю: всього за два засідання – з 26 до 31 липня. А 1 серпня в Луганську «Народною міліцією» «ЛНР» був поширений відеозапис, на якому представник «МДБ» «ЛНР» повідомив про порушення проти «раніше судимого громадянина України Сизоновича» «кримінальної справи» за чотирма стаття «КК» «ЛНР». Одна з них – «державна зрада», інші пов'язані з «диверсіями» і «незаконним виготовленням, збутом, передачею вибухових речовин». Найбільш примітним в «офіційному» зверненні була остання фраза: «Проводяться слідчі заходи і готується запит на «екстрадицію» «злочинця» до «ЛНР».
У Києві цю історію сприйняли як спробу підготовки офіційної передачі правоохоронними органами Російської Федерації громадянина України з луганською пропискою правоохоронним органам ніким невизнаного утворення як жесту часткового визнання хоча б його «юстиції». Народні депутати, правозахисні організації і уповноважена Верховної Ради України Валерія Лутковська долучилися до спроби захисту Олексія Сизоновича.
Про суд над чоловіком дізнався місцевий правозахисник з Ростова-на-Дону Владислав Рязанцев. Врешті-решт він єдиний був присутнім в залі суду.
Прокурор дуже квапив процес, адвокат був призначений, всі 12 свідків звинувачення не з'явилися на процес і без заперечення сторін суд не став навіть повністю зачитувати їхні свідченняВладислав Рязанцев
«Я випадково дізнався про цей процес з чату прес-служби суду, – розповів він Радіо Свобода. – Я був присутнім у своєму житті на купі судів, але цей був особливим. Прокурор дуже квапив процес, адвокат був призначений, всі 12 свідків звинувачення не з'явилися на процес і без заперечення сторін суд не став навіть повністю зачитувати їхні свідчення. Підсудний виглядав як дуже втомлений дідусь, сухий, згорблений, з великою пухлиною на шиї, скаржився на болі в серці. Він був чи то «забитий», чи то хворий, чи то втомлений. На всі запитання відповідав сухо: «так, визнає, кається». Тільки боязко сказав, що не вміє плавати. Перше засідання тривало чотири години, друге – стільки ж, і вирок».
Сизонович проживав в місті Сорокине (раніше Краснодон) Луганської області – зараз під контролем угруповання «ЛНР». На блискавичний ростовський суд і першу в історії сепаратистського утворення вимогу про «екстрадицію» українського громадянина звернула увагу народний депутат Надія Савченко. Її реакція була швидкою: вона звернулася до українського омбудсмена Валерії Лутковської з проханням негайно зайнятися цією проблемою, до справи підключилися громадські організації, які займаються захистом українських громадян в Росії. Першою метою був пошук родичів Сизоновича, які могли б вступити в процес захисту і від свого імені найняти адвоката.
«Я дійсно звернулася до Валерії Лутковської як до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням звернутися зі зверненням про екстрадицію для відбування покарання громадянина України Сизоновича з Росії до України, щоб унеможливити прецедент з видачею нашого громадянина так званій «юстиції» на непідконтрольній території, – розповіла Надія Савченко Радіо Свобода. – Я дійсно думаю, що Росія може створити такий прецедент. Зрештою, незважаючи на те, що окуповані території не визнаються ніде в світі, Росія ж визнали «паспорти» так званих «ЛНР» і «ДНР»? Є ризик продовження подібної тактики «гібридного визнання» цих територій і того, що Сизонович стане жертвою цього процесу. Ми говорили з Лутковською ще раз пізніше, і вона повідомила, що вже відправила звернення на ім'я Тетяни Москалькової (уповноважена з прав людини в Росії – ред.). Я подала офіційний депутатський запит, щоб отримати текст цього звернення у справі Сизоновича. Щойно я його отримаю, він буде озвучений для широкого загалу».
Пошуком родичів і адвокатів займалася відома українська правозахисниця Марія Томак. Найгучнішою її справою на території Росії був процес над українцями Станіславом Клихом і Миколою Карпюком, яких суд в Грозному засудив «за вбивство російських солдатів під час Першої чеченської війни» на тривалі терміни. Численні свідки захисту стверджували, що Клих і Карпюк фізично не перебували в Чечні ні в 1994-1995 році, ні пізніше. Марія Томак виїжджала до Грозного і виступала в суді як свідок захисту.
Олексій Сизонович був самотньою людиною, який мало підтримував відносини з сім'єю. Але Марії Томак вдалося знайти на території України його прямих родичів.
У цій справі багато незрозумілих плям. Олексій Сизонович дійсно може опинитися заручником російських політичних ігорМарія Томак
«Ми знайшли сім'ю Олексія Сизоновича, і його сестра як його законний представник може найняти адвоката для свого брата, – розповіла Марія Томак. – У цій справі багато незрозумілих плям, наприклад, незрозуміло, як він потрапив до Росії, є підозра, що російським правоохоронним органам його передало «МДБ» «ЛНР». Всі ці історії зі стрибками в річку і втечею від конвою літньою людиною, яка не вміє плавати, виглядають просто смішно. Ну, а синхронність надзвичайно швидкого суду в Росії і поширення звернення від імені «МДБ» «ЛНР» з вимогою про його «екстрадицію» говорить про те, що Олексій Сизонович дійсно може опинитися заручником російських політичних ігор».
Тактика України приблизно зрозуміла: надати кваліфікований юридичний захист своєму громадянину, подати на апеляцію, затягнути процес, вимагати екстрадиції ув’язненого на батьківщину. У перспективі – подати Сизоновича на обмін. Владислав Рязанцев говорить, що в останній можливий день місцевий адвокат все ж таки подав коротку апеляцію на вирок Сизоновичу. А Марія Томак повідомила, що МЗС України відправило запит на відвідування ув'язненого українським консулом, але наразі дозвіл на побачення ніхто не отримав.
Тактика Росії в цьому процесі може бути різною. Уже зараз рішення суду і вимога «ЛНР» щодо «екстрадиції» викликали політичні ускладнення в Києві. Можна зупинитися на цьому етапі, можна як переговорну позицію продовжувати обговорення можливої передачі людини з українським паспортом до «ЛНР» у справі про «зраду батьківщини». А можна як один з етапів «політичного наступу» на Україну визнати «МДБ» «ЛНР» як «повноцінного партнера російської юстиції».
Останнім часом в Москві заговорили про можливість кроків щодо часткової легалізації «ЛНР» та «ДНР» в Росії у відповідь на непоступливу позицію України в Мінському процесі.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
