Пасічники цьогорічного весняно-літнього сезону зазнали збитків через несприятливі погодні умови для бджіл та масову загибель медових комах у різних регіонах України. Про це Радіо Свобода в програмі «Радиво» розповів керівник полтавського підприємства «Династія меду» Олександр Масленко. За його словами, щоб уникнути таких втрат, Міністерство аграрної політики мусить більш плідно співпрацювати з бджолярами та фермерами. Також необхідні закони, які б зобов’язували фермерів попереджати пасічників про обробку полів хімічними речовинами.
Цьогоріч на пасіках полтавської родини Масленків вдвічі менше викачали меду, а ніж у попередні роки.
«Якщо у нас стандартно 50-55 літрів меду з вулика, то наразі 25-30 літрів. Цьому посприяли і погодні умови, ви ж бачили яка у нас була весна. Також сімейну пасіку зачепило і лихо, пов’язане із загибеллю бджіл. У нас загинуло десь 10-12 вуликів. Пасіка в Карлівці знаходиться. Там поруч хтось потруїв хімікатами поля», – розповів Олександр Масленко.
Мор бджіл від хімічного скроплювання полів відбувається не вперше, просто цього року отруєння медоносних комах зазнало більшого розголосу, каже Масленко. На його думку, ситуацію може вирішити Міністерство аграрної політики, зобов’язавши фермерів наперед узгоджувати обробку полів хімреактивами від шкідників.
«Така напасть трапляється кожного року. Проблема полягає в Міністерстві агрополітики, яке має забезпечити важелі сповіщення пасічників, що такого-то числа буде відбуватися оприскування ланів хімікатами. Відсутня чітка законодавча регуляція відносин фермерів та бджолярів. Потрібно встановити комунікацію між трудівниками на полі та бджолярами», – переконує пасічник.
Він також хотів би, щоб колеги були більш згуртовані, аби разом через асоціацію бджолярів могли захищати свої права.
Треба думати, як розвивати сферу бджолярів. Але складно говорити, переконувати людей старої закалки. Багато у нас фахових пасічників, але вони соромляться написати звернення
«Чи відстоюють бджолярі свої права? Відстоюють, коли стається щось зле. Я був ініціатором робочої групи з розвитку бджільництва при Міністерстві агрополітики. Коли йшлося про скликання такої комісії я казав: «Хлопці, багато бджолярських сімей гине, скільки це може тривати?». І ми зібралися один раз на півроку. І це схоже, знаєте, як на поминки. Прийшли і говоримо: «А, у нас так все погано». А я закликаю колег збиратися кожного місяця і вирішувати чисельні проблеми. Треба думати, як розвивати сферу бджолярів. Але складно говорити, переконувати людей старої закалки. Багато у нас фахових пасічників, але вони соромляться написати звернення чи висловити привселюдно свою думку. Я сподіваюся, що найближчим часом долучатимуться до розвитку бджолярства активні люди», – говорить Олександр Масленко.
24-річний пасічник каже, що таких, як він, молодих за віком, в їхньому середовищі не більше ніж п’ять відсотків. Здебільшого бджолярством починають займатися люди, коли виходять на пенсію. Втім, у Сашка представника полтавської династії пасічників, склалося все геть інакше.
«Я нещодавно долучився до бджолярської справи. Так трапилося, що моя мати була розлученою з батьком. І я жив з матір’ю і братом в Полтаві. А тато жив у Пирятині. Так сталося, що рік тому я подумав про те, що треба об’єднати всю сім’ю, бо я не відчував себе цілісною людиною. І я поїхав до батька. Ми не спілкувалися 24 роки, а пасіка дала змогу нам помиритися і бути разом. Я дивився на батька і спостерігав, як він любить бджіл, думав: «Бджоли як бджоли, мед як мед». Я був далеким від цього. А зараз я вже заглиблююся в бджолярство і дізнаюся про нове і нове», – усміхається Олександр Масленко, який тепер співпрацює з батьком як бізнесмен на підприємстві «Династія меду».
Щодо сімейної династії збирачів меду, то Олександр з’ясував, що у його роді займалися пасічництвом з 1905 року.
«Були такі часи, коли пасіка була єдиним способом для виживання. На початку було 3-4 вулика. Вони тоді дуже раділи, що викачували з одного вулика чотирилітрову каструлю меду. Це для них було дуже класно, а для нас сучасні технології дозволяють викачувати солодкого цілющого продукту по 50 і більше літрів з одного вулика. Ми можемо робити багатокорпусні вулики. Наразі у нас в двох родинних пасіках – 130 сімей бджіл. Одна пасіка в Пирятині, друга – в Карлівці», – розповідає Олександр.
Родинні пасіки Масленко-молодший об’єднав в стартап «Династія меду» і попереднього року виграв у битві стартапів серед студентської молоді Полтавщини.
Якби ви бачили, яким було захоплення у людей, коли вони слухали мою презентацію, куштували мед наш, то розуміли наскільки це перспективна бізнес-царина
«Коли я йшов на битву стартапів, мав собі на меті не виграти, а просто розповісти людям, що таке бджільництво. Ми з командою запропонували ідею створення промислово-екологічної пасіки на 1000 вуликів. Ця пасіка може давати добрий сезонний мед, можна опилювати різні культури, і найголовніше забезпечувати робочими місцями селян та пасічників. Там було розраховано, що 1 пасічник обслуговує 50-100 вуликів. Якби ви бачили, яким було захоплення у людей, коли вони слухали мою презентацію, куштували мед наш, то розуміли наскільки це перспективна бізнес-царина. Потім люди до мене підходили пропонували розвиватися, інвестувати кошти. І так у мене все пішло. Так, ще такого промислового проекту у мене немає, але, можливо, до цього стартапу я дійду. До цього тоді ще був не готовим як пасічник. Бо на той час мені як бджоляру виповнилося тільки 4 місяці. Це тепер я вивчаю міжнародний досвід, опановую знання на практиці в батьковій пасіці. Я до втілення ідеї з промислової пасіки ще прийду», – сподівається молодший представник династії.
Нині Олександр Масленко пропонує через свій сайт, в соцмережах медовуху без спирту власного бродіння впродовж чотирьох років. Різні меди: з акації, гречки, квітковий тощо. Є й косметика: скраби, медове мило і шампуні. Також в його асортименті – медові батончики і креми.
«Крем-мед – це за канадською технологією. Його збивають міксером упродовж 10 днів, маленькими обертами, при температурі 14 градусів. Завдяки цьому кристали розбиваються і мед не кристалізується. Я знайшов шлях до того, щоб мед не кристалізувався. До цього мед-крему додав сухофрукти. Є крем з журавлиною, з ягодами годжі, фруктове асорті, медовий крем з ананасом і мигдалем, «Горіховий бум», оригінальний крем-мед, і абрикос-горіх», – хвалиться креативом Олександр Масленко.
Окрім традиційного фасування солодкого продукту, тобто скляних банок, він використовує спеціальні пластмасові відерця. Каже: так зручніше людям щоденно їсти цілющу страву. Мрія Сашка – вивести український мед на високі щаблі європейського ринку – «щоб мед був брендом України».
Повірте, європейські стандарти не досягають до якості українського меду
«Вигідно об’єднуватися з пасічниками, що ми робимо, формуємо оптову партію і виходимо на експорт, це найвигідніше. Повірте, європейські стандарти не досягають до якості українського меду», – переконаний Масленко.
Пасічник мріє презентувати в різних країнах високоякісні медові продукти: «Я б залюбки їздив світом і розповідав би про наш український мед і я ще б давав їм ласувати нашого продукту».
Докладніше слухайте історію директора полтавського стартапу «Династія меду» Олександра Масленка в аудіоподкасті «Радиво». Також слухачі побувають разом із Сашком на родинній пасіці, завітають на Івано-Франківщину до бджоляра Федора Турія, аби дізнатися про рольові обов’язки медоносних комах і почують як Франс Шуберт в класичному творі передав бджолиний всесвіт.
«Радиво» – програма про незвичайних-звичайних українців. Звучить щосуботи о 17:08 в ефірі радіо «Ера-FM» та в аудіоподкастах на сайті Радіо Свобода.
Розповідайте програмі «Радиво» про себе, своїх друзів і колег, які мають цікаві ідеї, проекти, зрештою не стоять на місці, а повсякчас розвиваються:
Vol.noskov@gmail.com
