Різноманіття культур, традицій, регіональні слівця доповнюють багатство українців. У цьому переконаний мандрівник-автостопер Юрко Регліс. В програмі Радіо Свобода «Радиво» він розповів, як можна дістатися Португалії за 15 євро та про те, як з товаришем пройшов босоніж майже 2000 кілометрів Україною.
Юрій Регліс з Житомирщини кілька років мандрує Європою. Уздовж понад 20 країн проїхав автостопом. А в Хорватію зі Словенії прийшов пішки. Та мандрувати пішки йому не звикати – разом зі своїм товаришем Іваном Ониськом минулого року пройшов босоніж від Ужгорода до Харкова: за 98 днів – 1961 кілометр.
Колись перед хлопцем так само стояло питання: як побачити світ за відсутності чималеньких коштів.
Передусім я для себе вирішив: хочу бути мандрівником. Подорож починається, коли ти робиш перший крок
«Передусім я для себе вирішив: хочу бути мандрівником. Я пам’ятаю той день – це було на Трухановому острові в Києві. Ми сиділи з другом Іваном, який уже мав до того досвід подорожей, і я кажу йому: «Окей, я хочу подорожувати, але, мабуть, мені спочатку потрібно буде попрацювати в Польщі, заробити грошей, щоб купити рюкзак, речей. Іван тоді мені відповів: «щоб мандрувати, тобі треба просто йти – і все. Подорож починається, коли ти робиш перший крок», – пригадує Юрко Регліс вирішальну розмову.
Більшість своїх мандрів він провів автостопом. На шляху йому траплялися люди різних поглядів, статків, культур. Вони пропонували йому найрізноманітнішу підтримку: харчі, авто, власний дах або допомагали з організацією подальшої поїздки в іншу країну. Такі автостоперські мандри сприяють якомога глибшому проникненню в соціум країни, таким чином легше відчути, чим насправді живуть звичайні люди.
В автостоперстві не має стабільності, запланованості, що притаманно традиційним подорожам
«Мабуть, для багатьох прикол полягає в тому, що в автостоперстві не має стабільності, запланованості, що притаманно традиційним подорожам. Ти не знаєш своєї швидкості, ти просто мусиш довіряти просто своїм обставинам, які трапляються. Я завжди кажу: якщо ти хочеш швидко кудись дістатися, то автостоп – це не для тебе. А якщо є багато вільного часу, то автостоп, особливо для молодих людей, – це та річ, що допоможе з пригодами доїхати в певний пункт», – розмірковує Юрко Регліс.
Нещодавно у Парижі Юрко жив з молоддю, яка «засквотила» (самовільно заселили) один із будинків у приміській околиці. А в Португалію він взагалі їхав з 15 євро в кишені, на перекус мав родзинки і трохи гречки. Каже: це не божевілля, а стиль життя.
Я не знав, як це буде відбуватися, просто хотів поїхати до океану. Що дуже важливо, ця подорож за 15 євро, відбувалася взимку. Мене чомусь тягне подорожувати в Європу саме взимку
«У мене був такий план: в день я буду витрачати не більше за 2,5 євро. Коли ці гроші закінчаться, я маю знайти якусь роботу, щоб можна було щось їсти і продовжувати рух. Я не розраховував просити у когось їжу чи щось подібне. Я не знав, як це буде відбуватися, просто хотів поїхати до океану. Що дуже важливо, ця подорож за 15 євро, відбувалася взимку. Мене чомусь тягне подорожувати в Європу саме взимку. Головне мені було перетнути Альпи до настання сильних морозів. Тому що там зима подібна до нашої. Поки я доїхав до океану, скрізь зустрічалися класні люди: чули мою історію, хотіли якось допомогти, підтримати, з багатьма у мене є й досі зв’язок у соцмережах», – розповідає мандрівник.
А попереднього року під час босоногої ходи з Ужгорода до Харкова Юркові Реглісу з Іваном Ониськом люди накидали понад 2000 гривень – це при тому, що за правилами подорожі, яку вони назвали «Простобосо», хлопці не брали жодної копійчини.
Різноманіття культур, традицій, регіональні слівця тільки доповнюють багатство українців
За умовами босої пішої акції Юрко з Іваном тимчасово позбулися взуття, до полотняних торб поклали тільки найнеобхідніше: по одній вишитій сорочці, також штани, капелюхи, мобілки з підзарядками, камеру, акумулятори, зубну пасту з щітками, аптечку із захисним кремом для ніг, голку з ниткою і ніяких харчів. Усім з подорожніми ділилися люди в селах і містах. Майже через рік після складних випробувань Юрко каже: «Різноманіття культур, традицій, регіональні слівця тільки доповнюють багатство українців».
Поміж українцями є різноманіття, але воно інтегрується, доповнює нас
«Ми, українці, є такі, які є – і це пречудово. Іноді нам хочеться приміряти, вдягати щось інше. Ми живемо в світі, який дедалі більше глобалізується, де стираються межі й кордони, і так з кожним роком відбуватиметься все більше і більше. При цьому, мені здається, дуже важливо берегти своє внутрішнє я. Поміж українцями є різноманіття, але воно інтегрується, доповнює нас: харків’янину прикольно завітати у Львів, щоб поблукати цими маленькими вуличками, так само для багатьох людей на заході дуже прикольно поїхати в Дніпро, Харків, Одесу, бо там можна знайти те, чого не побачити в містах західних областей України – в цьому є наш сенс співіснування», – наголошує Юрко Регліс.
Свою розповідь він веде з Домінікани – там від квітня насолоджується комфортним кліматом, неповторною архітектурою і спостерігає за побутом і культурою людей.
Я перебуваю на найбільшому острові Карибського басейну Еспаньйола
«Я перебуваю на найбільшому острові Карибського басейну Еспаньйола. Архітектура дуже цікава, тому що майже все зведено з коралового рифу, все таке біле, неймовірно сяюче. Там багато вілл багатих людей, серед них чимало іноземців», – оповідає Юрко Регліс.
Мабуть, це нечастий випадок, коли мандрівник для подорожі обрав літак, але йому так кортіло побачити Латинську Америку, що він зрадив своїй автостоперській традиції. Втім, туди вирушив, купивши найдешевший авіаквиток. Юрко нині не поспішає звідти їхати, поки що допомагає своїм заможним приятелям, охороняє їхні вілли і гуляє з чотирма собаками.
Що він розповідає про Україну в Домініканській Республіці, а також європейським зустрічним, почуєте в аудіоподкасті «Радиво», гостем якого є мандрівник Юрко Регліс.
«Радиво» – програма про незвичайних-звичайних українців. Звучить щосуботи о 17:08 в ефірі радіо «Ера-FM» та в аудіоподкастах на сайті Радіо Свобода.
Розповідайте програмі «Радиво» про себе, своїх друзів і колег, які мають цікаві ідеї, проекти, зрештою не стоять на місці, а повсякчас розвиваються:
