Цьогоріч у 8-му Одеському міжнародному кінофестивалі беруть участь понад 100 фільмів. Крім трьох конкурсних програм – міжнародної, національної та документальної – тут демонструють ретроспективу фільмів про сильних жінок, серіали та дитяче кіно. Кількість українського продукту на фестивалі зростає, а вже цього року, після виходу українських фільмів у прокат, їх зможуть оцінити ще більше глядачів, впевнений голова Держкіно Пилип Іллєнко.
– Які фільми Ви змогли переглянути на кінофестивалі, що Вам сподобалося?
– Як правило, через роботу, не вистачає часу на перегляд фільмів – я в основному беру участь в кіноринку, індустріальних програмах. Але намагаюсь відвідувати всі прем’єри повнометражних українських фільмів, тим більше, що більшість стрічок створені за підтримки держави. Мені важливо та цікаво дивитися на реакцію глядачів, тим паче, це здебільшого ще й всеукраїнські прем’єри цих стрічок.
– Якщо говорити про зростання рівня українського кіно, на Вашу думку, що це означає: якість картинки, акторської гри, сценаріїв?
Цього року українських фільмів в Одесі безпрецедентно багато – 48 стрічок
– По-перше – кількість. Цього року українських фільмів в Одесі безпрецедентно багато – 48 стрічок, враховуючи і короткометражні, і класику. Крім того, варто говорити і про якість: велика частина українських фільмів, які зараз демонструються в Одесі, вже мала світові прем’єри на престижних кінофестивалях, ці стрічки вже мають дистриб’юторів в Україні, а деякі – і дистриб’юторів світового прокату. Це говорить про те, що українське кіно стає цікавим не тільки українському глядачу.
– А чи зростає різноманітність українського кіно за жанрами? Чи робиться акцент на чомусь одному?
Українське кіно демонструє різноманітність. Є і комедії, і драми, фільми для широкого кола глядачів та артхаусні
– Історичних українських стрічок, наприклад, зараз в програмі нема, але загалом українське кіно демонструє різноманітність. Є і комедії, і драми, фільми для широкого кола глядачів та артхаусні, які є потужним висловлюванням у мистецтві, наприклад, «Рівень чорного» Валентина Васяновича.
– Якщо українське кіно зрушило з мертвої точки і має динаміку до розвитку, чи не настав час для розвитку прокату, аби воно стало ще й прибутковим?
В прокат виходить щонайменше 13 повнометражних українських фільмів
– Дуже приємно, що друга половина цього року стане новим етапом в розвитку українського кіно в плані виходу в прокат. Виходить щонайменше 13 повнометражних українських фільмів, серед яких дванадцять ігрових і один документальний. Це значною мірою фільми, орієнтовані на широку глядацьку аудиторію або ж учасники чи переможці престижних фестивалів, а іноді і те, і інше.
Почнемо з прем’єри фільму «Червоний», яка відбудеться на День незалежності. Український глядач зможе оцінити, наскільки зріс рівень українського кінематографу за останні декілька років.
– В програмі бере участь фільм про війну на сході «Іній», знятий спільно Литвою, Францією, Польщею та Україною. На кіно про війну в Україні є попит з боку глядачів? Наскільки режисери зацікавлені цією темою?
– Це не єдиний фільм про війну, створений за підтримки Держкіно. Важливо, що його прем’єра відбулася в одній з програм Каннського фестивалю. Цей фільм справив величезне враження в Каннах і тепер демонструється в Одесі. Він також вийде в широкий прокат вже восени. Що важливо – це чесний, відвертий проукраїнський погляд на війну від литовського режисера (Шарунаса Бартаса – ред.), який вже визнаний в Європі. Це важливий спосіб донести українську позицію до європейської кіноаудиторії.
– Як Ви вважаєте, сучасне кіно в Україні, зокрема про війну, відіграє ідеологічну роль, чи в кіно не має бути ідеології, а лише мистецтво?
Кіно – це завжди не тільки мистецтво, а й ідеологія, тому що воно надзвичайно потужно впливає на свідомість глядача
– Хочемо ми цього чи ні, кіно – це завжди не тільки мистецтво, а й ідеологія, тому що воно надзвичайно потужно впливає на свідомість глядача. Українське кіно, в тому числі кіно про війну, формує українську національну ідентичність. Тому важливо, щоб цих фільмів було багато, щоб вони апелювали до глядача, створювалися зрозумілою для нього кіномовою. Впевнений, що кінематограф допоможе вирішити багато культурологічних і не тільки проблем нашого суспільства.
– Побутує думка, що українське кіно – це обов’язково драма про якісь нещастя. Звідки взявся такий шаблон? Чи можна його змінити?
Українське кіно зараз розвивається в різних жанрах, в тому числі і з хепіендом. Воно демонструє нового кіногероя – героя-переможця
– Українське кіно зараз розвивається в різних жанрах, в тому числі і з хепіендом. Воно демонструє нового кіногероя – героя-переможця, якому не хочеться співчувати, який не плаче і не рефлексує, а пливе проти течії і перемагає. Причини, чому такі фільми були раніше, певно, лежать в площині того, що пережила наша країна за ці 26 років своєї Незалежності. Крім того, кіно в Україні більшу частину цього часу знаходилось на марґінесі і економічного, і суспільного життя, і не мало виходу на глядача. Звичайно, це впливало і на режисерів теж. Сьогодні ця ситуація змінюється. Зараз ми демонструємо різноманітність: і комедії, і драми, і мелодрами, і навіть мюзикли та фільми жахів – все це створюється за підтримки Держкіно.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
