У Празі відбувся показ короткометражних фільмів українських авторок Анни Кривенко та Анни Любинетської. Попри роки життя у Чехії, молоді студентки празької кіношколи FAMU відчувають приналежність до сучасного життя і проблем українського суспільства, яке відображають у своїх роботах.
Короткометражний фільм «Тихo, як комета» (Potichu jako kometa ) став для авторки Анни Кривенко своєрідним способом, як впоратися із особистими переживаннями. 30-річна киянка, яка 8 років тому приїхала до Праги навчатися у празькій кіношколі, ретельно спостерігала щодня за зимовими подіями в Україні 2014-го за допомогою новин та онлайн трансляцій. Неможливість допомогти своїм близьким та велика кількість запитань з боку чехів про те, що ж відбувається в неї на батьківщині, викликали в молодої режисерки гостру потребу висловитися.
Із всього переглянутого матеріалу, який спочатку замислювався як документальний фільм, я обрала лише сім дуже коротких фрагментів, які для мене здавалися важливимиАнна Кривенко
«Я вирішила, що варто почати збирати увесь візуальний матеріал, щоб його якось опрацювати і використати. Хотілося показати щось інше, ніж те, що було в новинах. Із всього переглянутого матеріалу, який спочатку замислювався як документальний фільм, я обрала лише сім дуже коротких фрагментів, які для мене здавалися важливими у всьому, що відбувається», – розповіла Радіо Свобода Анна Кривенко.
Випадковий вибір повільних знімків фільму розкладає на фрагменти окремі події на Майдані, а незрозумілий колаж вуличних моментів відображає емоційний стан картини.
Привід збирати матеріал для фільму був схожий: війна і велика кількість візуального контенту. Почала робити колаж про війну і її руйнівну силу».Анна Кривенко
Другий фільм Анни Кривенко «Cлухати горизонт» (Poslechnout horizont), як і перший, розповідає про людей, які перебувають у складній ситуації: «Привід збирати матеріал для фільму був схожий: війна і велика кількість візуального
контенту, який здавався мені дуже цікавим, але було незрозуміло, що з ним робити. Тому я почала робити такий колаж і про війну взагалі, і про її руйнівну силу».
Асоціативний монтаж не завжди прямо пов’язує речі у фільмі, однак, зрештою, мета авторки була створити більш цілісне враження жаху війни та зіставлення військової машинерії повсякденному побутовому життю, додає вона.
Друга авторка, яка представляла свій фільм – Анна Любинетська, студентка празької кіношколи FAMU. Також як і Анна Кривенко, вона приїхала до Чехії з України, тому свої фільми, які переважно розвивають теми еміграції, сім’ї та відносин між Сходом і Заходом, Анна Любинетська ґрунтує на власному досвіді.
Її остання картина «Київ Москва» (Kyjev Moskva) є історією молодої української дівчини, брат якої вступив до лав добровольців, однак дилема починається в момент, коли молодій українці доводиться познайомитись та допомогти хлопцеві з країни-агресора.
Для мене було складно створити сценарій, який би не торкався подій в Україні. Робота над фільмом була для мене терапією. Я розповідаю історію, яка мені допомогла подолати мій гнівАнна Любинецька
«В Україні почалася війна, коли я навчалася в Празі. Для мене було складно створити сценарій, який би не торкався подій в Україні. Робота над фільмом була для мене терапією. У той час було складно навіть просто почути російську мову в трамваї. Хоча я знала, що мова не має нічого спільного з війною, я злилася. Тому в своєму фільмі я розповідаю історію, яка мені допомогла подолати мій гнів», – говорить про свій фільм Анна Любинетська.
Головна героїня фільму – росіянка, яка грає у фільмі українку Ренату. Головний герой – білорус, родичі якого були змушені через конфлікт тікати зі сходу України, виконує роль росіянина Олександра.
«Думаю, зйомки фільму були терапією і для акторів», – додала Анна Любинетська.
Минулого року фільм отримав нагороду «Чеського лева» – премію академії кіно і телебачення за найкращий студентський фільм.
Показ був організований у співпраці з посольством України в Чехії.
