Доступність посилання

ТОП новини

Що мав на увазі представник Росії в ОБСЄ, коли сказав: «Україна не має суверенітету»?


Заступник голови Держдуми Росії Петро Толстой (архівне фото)
Заступник голови Держдуми Росії Петро Толстой (архівне фото)

Мінськ – Парламентська асамблея ОБСЄ на сесії в Мінську ухвалила резолюцію з положеннями на підтримку України, незважаючи на протести Росії. У резолюції, серед іншого, визнається, що «певні райони Донецької і Луганської областей» перебувають під контролем «російських гібридних сил». Російська делегація виступила з протестом. Представник Росії, заступник голови російської Держдуми Петро Толстой заявив, що на Донбасі немає російських військ, що це внутрішній конфлікт України. А напередодні він заявив, що Україна начебто не має суверенітету. Радіо Свобода попросило Петра Толстого пояснити свою позицію для української аудиторії.

На засіданні оргкомітету сесії ПА ОБСЄ Ви, як голова російської делегації, заявили: «Ми категорично проти запропонованої Україною резолюції, яка називається «відновлення суверенітету». Ми вважаємо, що країна, яка не має суверенітету, не має права бути представленою на ПА ОБСЄ». Що ви мали на увазі?

– Там було дурне формулювання щодо суверенітету України…

Мова йде про суверенітет над Кримом та Донбасом…

– Цього вже не буде ніколи, тому до цього треба спокійно ставитися.

– Ваші слова в Україні сприйняли дуже погано, з болем…

– Це вже питання, хто як сприймає ці слова. Це питання для України дійсно болюче, і ми чудово розуміємо тих українців, які переживають за майбутнє своєї країни, переживають через те, що країна потрапила в таку ситуацію.

Україна, ведучи політику, яку вона проводить наразі, вона делегує свій суверенітет до Брюсселя. Чи до Вашингтона

На жаль, це результат державного перевороту 2014 року, а не дій якихось інших країн стосовно України. Якщо б не було перевороту на Майдані, якщо б не було закону про російську мову, якщо б не було спроби військового придушення громадянського спротиву на Сході та в Криму, не було б жодної загрози суверенітету України. Якщо б виконувалася Конституція України, Україна і сьогодні була б квітучою нормальною державою.

На жаль, те, що ми зараз бачимо, не дозволяє казати, що є суверенітет у цієї країни. Тому що у будь-якому разі, Україна, ведучи політику, яку вона проводить наразі, вона делегує свій суверенітет до Брюсселя. Чи до Вашингтона. Тому відновлювати суверенітет – це дуже схвально. Тільки без сенсу закликати до цього Російську Федерацію, якщо його вже делеговано до Брюсселя та Вашингтона…

– У Росії було багато подій, які називали переворотами – і у 1917 і у 1991, у 1993 роках. І від цього її суверенітет не зник, ані на Чечню, ані на Курили. Ніхто їх не забрав у Росії.

Дивно порівнювати Росію та Україну. Це різні країни з різною історією та різним менталітетом

– Справа в тому, що, по-перше, дивно порівнювати Росію та Україну. Це різні країни з різною історією та різним менталітетом. А по-друге, ніхто ні в кого нічого не забирав. Якщо б мешканці Криму та Донбасу не висловилися на користь дотримання двох фундаментальних європейських прав: права розмовляти рідною мовою і права самостійно обирати свою владу, якщо б цього не було, то не було б жодного конфлікту. Оскільки їхні вимоги націоналістами, що прийшли до влади у Києві, було проігноровано, то відбулося те, що відбулося.

Для нас, як людей наполовину українців, це також дуже боляче

Ми дуже шкодуємо за те, що відбувається в Україні. І повірте, для нас, як людей наполовину українців, це також дуже боляче. Для всіх. І в принципі, враховуючи те, що це одна країна і один народ, в історичній перспективі інакше ніяк не буде, то ми чекаємо якнайшвидшого суверенітету України. Над тією частиною України, яка візьметься за голову та зрозуміє, до чого призвели зміни після 2014 року.

Точно знаємо, що Україна нікуди від Росії не дінеться. І буде з Росією, а не з Брюсселем

Перед нами – вічність. І якщо для цього треба п’ять років, ми почекаємо п’ять, якщо десять – ми почекаємо десять, але ми точно знаємо, що Україна нікуди від Росії не дінеться. І буде з Росією, а не з Брюсселем.

– Але ж Брюссель хотів би з вами дружити, він же не ворог вам…

– На відміну від України, ми не готові делегувати Брюсселю частину свого суверенітету. Ми визнаємо бажання з ними співпрацювати і так далі, але ми не готові йти на їхні умови…

Якщо б не було позиції Брюсселя, не було б ніякого Майдану

У принципі, якщо б не було позиції Брюсселя, не було б ніякого Майдану. Тому відповідальність за це лежить у тому числі і на європейських політиках. Якщо б не відкинули ідею про спільні переговори щодо Угоди про асоціацію, не було б жодних проблем ні з Януковичем, ні з Майданом.

– Чи можна вас спитати: дві резолюції щодо України, ухвалені у політкомітеті ПА ОБСЄ, якось вплинуть на вашу позицію? Щоб почати діалог, спілкуватися, пом’якшувати риторику?

Це просто смішно. Крим є і буде завжди російським

– Росія завжди готова до діалогу, готова спілкуватися, якщо цей діалог ведеться у рівноправному поважливому ключі. Росія ніколи не відкидає такий діалог, але якщо нам спробують нав’язати якісь штампи або висловлюються, як пані Геращенко на Контактній групі щодо агресії, та хамських звинувачень на адресу Росії з приводу Криму, то звісно, що ми не будемо з такими людьми розмовляти. Це просто смішно. Крим є і буде завжди російським, ніякої іншої долі у Криму немає.

– Третій день триває сесія ПА ОБСЄ. Ви з кимось з українських делегатів тут спілкувалися?

В Україні наше спілкування з ними трактується як державна зрада. Чекаємо нових виборів, нових політиків та нового етапу взаємин між Росією та Україною

– Так, з Артуром Герасимовим (голова парламентської фракції «Блоку Петра Порошенка» – ред.) спілкуємося. Він же автор резолюції, яку ми розглядали. Ми з усіма спілкуємося. В принципі, ми готові спілкуватися з українцями. Просто питання в тому, що в Україні наше спілкування з ними трактується як державна зрада. Тому ми шкодуємо про це, чекаємо нових виборів, нових політиків та нового етапу взаємин між Росією та Україною.

– У цьому проекті резолюції авторства Герасимова в основному робиться звернення до Росії, це не «українська», а як би «російська» резолюція за адресою звернення. Ви щось зможете сприйняти з цих 36 пунктів?

Перед нами вічність, а Україні залишилося буквально рік-два

– Ні. Там 36 пунктів брехливих звинувачень на адресу Росії. Росія проти такого шляху діалогу. Ми можемо висунути 136 пунктів звинувачень на адресу України. Але ми цього не робимо, тому що ми велика держава, і ми вище цього. А Україна поводиться як скривджена дитина, тому ми до цього ставимося терпляче, спокійно, і будемо по пунктах усю цю дурню розвінчувати. Перед нами вічність, а Україні залишилося буквально рік-два. Тій Україні, яка має тепер владу у Києві.

Герасимов: Я з Толстим не спілкувався

Я не спілкуюся з людьми, які підтримують вбивство українців
Артур Герасимов

Радіо Свобода звернулося за коментарем і до голови української делегації на сесії ПА ОБСЄ у Мінську Артура Герасимова щодо його контактів із головою російської делегації Петра Толстого, про що останній стрведжував.

Артур Герасимов
Артур Герасимов

«Я з ним не говорив. Це, по-перше. А по друге, він постійно намагається, проходячи поряд, щось зробити. Я не спілкуюся з людьми, які підтримують вбивство українців», – наголосив Артур Герасимов.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Три резолюції ПА ОБСЄ на підтримку України: Росія повинна звільнити окуповані території

ПА ОБСЄ визнала «російсько-гібридні війська» на Донбасі​

ПА ОБСЄ ухвалила резолюцію про відновлення суверенітету й територіальної цілісності України​

  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG