Сугоняко: 90 банків розікрали, де ці кошти?

Через півроку після націоналізації найбільшого в Україні «Приватбанку» суперечки довкола нього виходять на нову стадію. Так, 3 липня Нацбанк на своєму сайті офіційно повідомив, що 1 липня завершився строк добровільної реструктуризації кредитів колишніх власників «Приватбанку» і що тепер держава змушена перейти до примусового стягнення боргів. Голова правління «Приватбанку» Олександр Шлапак повідомив, що Генеральна прокуратура України відкрила провадження про доведення банку до неплатоспроможності. Тим часом компанії, пов’язані з колишніми власниками «Приватбанку», подали проти фінустанови 92 позови на майже 9 мільярдів гривень. На думку екс-заступника голови Національного банку України Ярослава Солтиса, притягти колишніх керівників «Приватбанку» до відповідальності за доведення банку до банкрутства можливо, але лише за умови чесного суду.

​– Те, що голова правління «Приватбанку» Олександр Шлапак подав у відставку означає, що він не впорався із завданнями, які на нього покладалися?

Ярослав Солтис: Ми не знаємо, які завдання на нього покладалися. Дуже велика проблема «Приватбанку» – неповернені кредити, видані колишнім власникам цього банку. В першу черга вина не тих, хто отримував кредити, а тих, хто їх видавав, і попереднього керівництва «Приватбанку» і, звичайно, Нацбанку, тому що Нацбанк це бачив і повинен був реагувати.

​– Голова Нацбанку Валерія Гонтарева говорила, що близько 97% кредитів юридичним особам було видано пов’язаним з банком особам, в той час як аудитори показали, що таких кредитів близько 4% від всього кредитного портфелю. Чому така розбіжність у цифрах?

Олександр Сугоняко: Те, що «діра» за офіційними даними становить 150 мільярдів гривень, говорить про те, що з якістю кредитного портфеля дуже серйозні справи. Видання кредитів контролювалося Національним банком. Не міг Національний банк помилятися щодо 97%. Це просто говорить про те, наскільки добросовісно аудиторські компанії виконують свої обов’язки. Чотирьох відсотків, мабуть, в жодного українського банку не було, нема і скоро не буде.

– Якщо розділити кошти, які вносив уряд для підтримки банку, то кажуть вже про більш як 3500 гривень на кожного громадянина України за рахунок їхніх податків. Чи це не надто дорого?

​Ярослав Солтис: «Приватбанк» має однакові права з іншими банками. Не може один банк мати преференції, навіть якщо він найбільший. Рішення, що український народ має рятувати «Приватбанк», а не інші 92 банки, закриті через попередніх керівників – це порушення чинного законодавства.

– Загалом закрили близько 80 банків, чи хтось із їхніх власників чи менеджменту поніс відповідальність?

Ярослав Солтис: Попереднє керівництво «Приватбанку» видавало кредити пов’язаним особам, що є порушенням чинних документів Нацбанку. Нацбанк це бачив. Треба було не говорити про 97% кредитів, виданих пов’язаним особам, а вживати заходів. Це є злочинна бездіяльність Набцанку. Екс-керівництво і НБУ, і «Приватбанку» має бути притягнуте до відповідальності. Якщо люди злочинно не виконують свої обов’язки, це порушення законодавства.

​Олександр Сугоняко: 90 банків розікрали – де ці кошти? Ми не посадили жодного боржника. Це ключове політичне питання: розвернути ситуацію від обслуговування державою інтересів злочинних боржників у сторону спільного блага. В межах того законодавства, яке створила влада, це просто неможливо. Це тільки барон Мюнхгаузен міг сам себе витягнути з багнюки. Вони себе самі не витягнуть.

– Маємо з одного боку справу, порушену ГПУ, з іншого – позови від колишніх власників «Приватбанку». Чи можливо, що колишні власники повернуть «Приватбанк» у свою власність? Як може розвиватися ситуація?

Ярослав Солтис: Все залежить від того, хто буде виконувати роль судді. Ви ж уявляєте, які суми вкрадені? Чому не притягнуто до відповідальності багатьох тих, хто вкрав гроші? Були попередні банки, які збанкрутували: «Україна», «Градобанк», банк «Інко». Керівники сиділи в тюрмах. Вони зробили в сто тисяч разів менше правопорушень, ніж діючі банки, які закрили нещодавно, але їх притягли до відповідальності. Можна притягти й цих, якщо будуть судити за чинним законодавством.

– В питанні «Приватбанку» йдеться про відповідальність власників чи менеджменту?

Ярослав Солтис: В першу чергу, звичайно, менеджмент. Порушують лише ті, хто підписує документи про видачу чи невидачу грошей. Коректний менеджер повинен не виконувати злочинних вказівок своїх керівників. Друге питання: хто повинен компенсувати вкрадені гроші? Ті, хто вкрав, тобто власники.

– Ігор Коломойський заявляв, що проблеми в банку виникали також через зміну правил гри на банківському ринку Набцанком, зокрема правил оцінки заставного майна.

​Олександр Сугоняко: Є правила для всіх, а є такі, що були спеціально для «Привату». Протягом останніх чотирьох місяців до закриття цього банку під мудрим наглядом НБУ «Приватбанк» наростив кредитний портфель, видаючи, згідно із заявами керівниці Нацбанку, кредити пов’язаним особам, на 16 мільярдів гривень. За якими правилами це робилося? Що стосується пов’язаних осіб, справді, НБУ протягом останніх років змінював ці правила в сторону послаблення вимог в частині дотримання цього показника та процентів, які дозволялося мати. Але це не змінює ситуацію щодо того, кому пан Коломойський видавав кредити. Якщо через керівництво сам собі, створивши таку дірку неповернених кредитів в балансі, і потім держава купила цю дірку за одну гривню.

– Коли ситуація довкола «Приватбанку» буде врегульована?

Ярослав Солтис: Це великий банк, його падіння вплине на економіку. Чи буде поставлена крапка – це залежить від багатьох людей. Рішення про спасіння «Приватбанку» було прийнято не головою Нацбанку, не його власниками, а вищим керівництвом держави. Все буде залежати від того, як керівництво держави поведе себе, враховуючи, що воно й надалі хоче бути керівництвом.