Київ – Сучасне мистецтво України експерти називають творчою візитівкою країни, що розповідає про українські реалії, мрії, надії. На сьогодні, мистецтвознавці кажуть про «культурний наступ» України в Європі, про повернення українського мистецтва до європейського дому. Але чи вистачить на нього грошей, якщо держава не може знайти кошти навіть для представлення української літератури на Паризькому книжковому салоні. Які перспективи мають українські митці в Європі, чи цікаві культурні проекти України в ЄС?
Анна Ярославна, донька князя Київської Русі Ярослава Мудрого, не лише історична фігура, яку в українців намагається «вкрасти» Росія. Вона не тільки символ давніх відносин між Україною і Францією, а й уособлення присутності українських митців у сучасному культурному просторі Європи. Адже пам’ятник Анні Ярославні Київській у французькому місті Санліс та у столиці України Києві, ініціювали громадські активісти і митці України та Франції. Вони ж заснували мистецький фестиваль «Anne de Kiev Fest», нагадавши українцям і французам про спільний історичний, політичний й мистецький простір. Про це Радіо Свобода розповідає одна з ініціаторів фестивалю Марина Соловйова.
Ми розказуємо людям, нашим сучасникам, хто ми є, про наші зв’язки, дуже давні зв’язки з Францією та іншими країнами ЄвропиМарина Соловйова
«У нас є такий величезний проект, як «Анна Fest»: уже три роки поспіль громадська організація «Чотири королеви», громадська організація «Пейзажно-Андріївська ініціатива» разом з Міністерством культури та Національним заповідником «Софія Київська» проводять ці фестивалі. Ми запрошували наших колег з Франції і вони долучились до нас. Ми розказуємо людям, нашим сучасникам, хто ми є, звідки походимо і про наші зв’язки, дуже давні зв’язки з Францією та іншими країнами Європи», – пояснила Соловйова завдання заходів, які здійснюють науковці та митці у рамках фестивалю.
Українська «родзинка» на культурному полі ЄС
Просто «захлинають» факти про дуже успішну презентацію тізера анімаційного фільму «Мавка» на відомому, одному з найпрестижніших конкурсів анімаційних фільмів у Франції отрималаЛюдмила Таран
Письменниця Людмила Таран, яка вивчає сучасне мистецтво, зауважує: на сьогодні Україна більше присутня на міжнародних мистецьких заходах (виставках, фестивалях тощо), ніж до Революції гідності. Водночас українці не «пасуть задніх», а завойовують престижні нагороди, каже експерт.
«Просто «захлинають» факти про дуже успішну презентацію тізера анімаційного фільму «Мавка» на відомому, одному з найпрестижніших конкурсів анімаційних фільмів у Франції. І тут же я довідуюсь, що українська вистава «Свідок» до 75-х роковин Бабиного Яру отримала Канського бронзового лева. Це такі фрагменти, які я хочу складати у цілісну картину нашої присутності у світі, але ми маємо ще інтенсивніше себе у світі показувати і представляти», – додає Таран в інтерв’ю для Радіо Свобода.
Водночас, на її думку, українські митці могли б більш активно долучатись до подій європейського культурного життя, якби мали належну підтримку з боку держави. За словами експерта, на заваді – брак фінансування мистецьких проектів з боку держави, як і брак інтересу політиків і чиновників до культури.
Відтак, як зазначають експерти, час створити інституцію, яка буде інформувати європейців про українську культуру, поширювати надбання українського мистецтва, залучаючи митців з України до міжнародних виставок і фестивалів. Нині Міністерство культури підготувало концепцію створення такого промо-центру – Українського інституту або ж Інституту Шевченка. Наразі проект відповідного закону вивчають урядовці і народні депутати України.
Якщо держава не інвестує у мистецтво, митці шукають альтернативні кошти
Митці зауважують: якщо держава не дає бюджетних коштів, треба шукати альтернативні джерела інвестицій у культуру й мистецтво. Для цього в Європі створені й успішно працюють різноманітні фонди, урядові мистецькі центри тощо. Тож, за потреби, митці звертаються до меценатів, культурних та благодійних фондів, відкривають рахунки для фінансування проекту, на кшталт «спільнокошту».
Не менш дієва і співпраця формату «співвиробництво» (co-production) між митцями або творчими колективами з різних країн. Прикладів такої співпраці – чимало. Так, лише цього літа у різних європейських містах спільні проекти представляють митці з України, держав ЄС, інших країн.
Наприклад, Національний музей «Київська картинна галерея» та Центр мистецтв імені Голди Мейєр (Ізраїль) на запрошення Франції у липні представляють виставку трьох митців під назвою «Вітання з Києва». Як повідомив Радіо Свобода її куратор, київський мистецтвознавець Євген Відошкін, завдання цього українсько-ізраїльського проекту – показати європейцям Київ у картинах і фотографіях. На його думку, такі проекти дозволяють мешканцям країн Євросоюзу ознайомитися з Києвом та Україною у цілому.
Присутність українського мистецтва в Європі є, але насправді її масштаб досить незначнийЄвген Відошкін
«Присутність (українського мистецтва – ред.) в Європі є, але насправді її масштаб досить незначний, на жаль. Потенційно ми можемо давати Європі набагато більше різного, цікавого мистецтва», – зауважує Відошкін.
Координатор програми ЄС «Culture and Creativity» в Україні Наталія Шостак зауважує, що, враховуючи чималу кількість негативної інформації, яку про Україну пишуть в ЄС, завданням влади, а також мистецької спільноти і ЗМІ у Києві, має бути просування мистецтва України в Європу.
