(Рубрика «Точка зору»)
Дейвід Патрікаракос
Поліція Ірану посилила патрулювання на вулицях і в метро столиці країни, Тегерані, через день після нападу на парламент і мавзолей аятоли Хомейні, внаслідок якого, за останніми даними, загинули 17 людей, понад 40 – поранені. Влада Ірану заявляє, що п’ятеро учасників нападів були іранцями, які приєдналися до «Ісламської держави» в Іраку і Сирії. Угруповання «Ісламська держава» взяло на себе відповідальність за напади.
Врешті це сталося.
Екстремістське угруповання «Ісламська держава» вдарила по Ірану – і зробила це в садистський спосіб. Якщо тероризм був би театром, тоді «Ісламська держава» 7 червня поставила спектакль, за який можна було б дати театральні нагороди, адже все відбулося прямо в іранському серці – в Тегерані.
Напад вражав як за місцем, де це сталося, так і за методами. Нападники вдарили по іранському парламенту та мавзолею засновника ісламської республіки аятоли Руголли Хомейні – ці два місця мають символічне значення для Ірану.
Що вражає найбільше, так це те, що «Ісламська держава», яка вправно використовує мас-медіа, як виглядає, робила пряму трансляцію нападів. Відео, що його завантажили нападники, які, стріляючи, пересувались з кімнати в кімнату в парламенті, з’явилось на сайті пов’язаної з екстремістським угрупованням агенції «Аамак».
Тривалість відео – менше від 30 секунд і на ньому зображений нападник біля, як виглядає, тіла жертви в той час, як якийсь голос вихваляє Аллаха і говорить арабською: «Ти думаєш нам вдасться вийти звідси? Ми тут залишимось, дай Боже».
За повідомленнями, 12 людей загинули (11 в будинку парламенту і одна людини в мавзолеї), в той час як шістьох нападників було вбито. В парламенті іранські сили безпеки були втягнуті в бій, який тривав кілька годин, вбивши п’ятьох нападників. Один нападник був вбитий у мавзолеї.
Але важливо пам’ятати, що вбивства і поранення є лише другорядною метою тероризму. Його першочергова мета, як говорить вже сама назва, – тероризувати. Терористичні напади мають на меті привернути увагу до організації, яка за ними стоїть, щоб її вплив вважався більшим, аніж це є насправді. Так є у випадку з іншими терористичними групами, але для «Ісламської держави», яка незабаром втратить контроль над другим містом Іраку, Мосулом, і яка нині постала перед можливістю втрати свого базового міста Ракка в Сирії, потреба перебувати в центрі уваги є більшою нині, аніж будь-коли.
Спромігшись проникнути в іранський парламент (хоча не досягнувши самого залу засідань), «Ісламська держава», власне, і досягла цього – світової уваги до себе. Це злочин найжахливішого і найбрутальнішого ґатунку. І в той час, як вперше «Ісламська держава» завдала удару по Ірану, це угруповання вже довгий час намагалося це здійснити – останній раз у березні, коли в одному з відео боєць «Ісламської держави» на фарсі закликав іранських сунітів здійснювати напади проти Ірану.
Насправді, єдиною несподіванкою є те, що напади не сталися раніше. Іран, який є шиїтською потугою, веде війну в Іраку та Сирії проти сунітських арабських сил. В Іраку, підтримувані Іраном шиїтськими угруповання воюють проти «Ісламської держави», а також здійснюють злочини проти сунітських цивільних в містах, які вони «звільнити» від угруповання «Ісламська держава». В той же час в Сирії Тегеран намагається утримати при владі свого союзника, алавітського (алавіти – гілка шиїзму) президента Башара аль-Асада і там також мають місце поширені вбивства сунітів.
Провідний експерт Інституту за стратегічний діалог Рашад Аль зазначає: «Іран намагається втримати при владі сирійський та іракський режими, а також прагне отримати контроль над територіями, звільненими від «Ісламської держави» з допомогою власної участі у військових діях, через підтримку своїх маріонеток в іракському режимі і через різні воєнізовані угруповання Тегерана. Як наслідок, злоба серед значної частки сунітського населення мала багато виявів в Іраку, і було ясно, що це матиме вплив на настрої багатьох розлючених сунітів, які вважають, що Іран перебуває в епіцентрі змови проти сунітів в регіоні, особливо беручи до уваги наростаючу міць шиїтського півмісяця (лінію на карті в регіоні, де шиїти в більшості або становлять значну частку населення в країнах Близького Сходу), і багаторазові вбивства сунітів від рук шиїтів або сил Асада».
«Це є першопричина цього нападу, – продовжує Рашад Аль. – Незважаючи на прагматичну та цинічну співпрацю між режимом Асада, «Ісламською державою», «Аль-Каїдою» та Іраном, я не думаю, що мають рацію ті в регіоні, хто вважає що це була фальшива операція, розроблена ними. Але сунітська озлобленість дає підставу для таких теорій».
Як і завжди, неможливо уникнути сектантства на Близькому Сході. Лише через кілька годин після нападів у Тегерані, іранський «Корпус вартових ісламської революції» оприлюднив заяву, звинувативши Саудівську Аравію та Сполучені Штати в нападах: «Цей терористичний акт, який стався через тиждень після зустрічі президента Сполучених Штатів та лідера одного з реакційних урядів в регіоні (Саудівської Аравії)… демонструє, що вони мають стосунок до цих дикунських дій».
«Ісламська держава» запевняє, що будуть нові напади на Іран, і вона, за всіма ознаками, досягла значної мети: вона знову поставила себе на передній край світової свідомості. Навіть речниця Державного департаменту США відреагувала на тегеранські напади, заявивши, що США подумки та в молитвах з іранським народом, і що «розгул тероризму не має місця в мирному, цивілізованому світі».
На тлі того, як ще один злочин «Ісламської держави» потрапив у світові топ-новини, коли ще більше людей загинули або отримали поранення, угруповання продовжує існувати на кисні, що його подають ЗМІ, навіть коли воно втрачає ґрунт під ногами на Близькому Сході. Угруповання «Ісламська держава» зробило чіткий вибір: воно не здається. Воно, як влучно написав валлійській поет Ділан Томас, «ніжно відійде в ту гарну ніч». Натомість, винайшовши свій гімн слави, «Ісламська держава», яка поклоняється лише смерті, буде – до свого остання видоху – «лютувати, лютувати проти вмираючого світла».
А світ – від Лондона до Тегерана – буде й далі страждати.
Дейвід Патрікаракос (David Patrikarakos) – британський журналіст, письменник, есеїст
Оригінал публікації – на англомовному сайті Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
