Угода про асоціацію України з ЄС не дає гарантій Україні на повноцінне членство в ЄС. Тому, аби захиститися від українського «євроскептицизму» і продовжити шлях європейської інтеграції, українська влада повинна формалізувати власні зобов’язання. На цьому наголосив в ефірі Радіо Свобода політолог, доцент Київського університету імені Тараса Шевченка Петро Олещук. Водночас політолог-міжнародник, науковий співробітник Інституту всесвітньої історії Максим Ялі нагадав: угода не накладає на ЄС жодних зобов’язань, тому перспектива європейського майбутнього залежить передовсім від самої України: успішності боротьби з корупцією та впровадження європейських стандартів виробництва.
– Які позитиви принесе ратифікація асоційованих відносин Україні?
Преференції економічного співробітництва вже діють протягом двох років, але її умови є не настільки вигідними, як могли би бутиМаксим Ялі
Максим Ялі: Насправді, ця угода вже працює через політичну волю країн ЄС після референдуму в Нідерландах, що затягнув процес. Тобто преференції економічного співробітництва вже діють протягом двох років, але оскільки угода була підготовлена ще за президентства Януковича, її умови є не настільки вигідними, як могли би бути.
Вона відкриває європейський ринок для української продукції, проте з певними квотами, для збільшення яких українським дипломатам треба буде докласти багато зусиль. Хочу наголосити, що над угодою працювали довгий час і кожну цифру та квоту узгоджували з державами окремо.
– Якщо економічна частина угоди набула чинності ще у 2015 році, чому українці цього не відчувають на собі? Полиці магазинів в Україні не стали більш наповненими європейським товаром. Можливо, європейські споживачі тепер мають ширший доступ до товарів з України?
Петро Олещук: За моїми спостереженнями, все спирається на квотування, в межах якого реалізуються економічні відносини України та ЄС. Є квоти, які ми не вичерпуємо, а, наприклад, квоти на мед вибрали ледь не миттєво.
– Що означає формулювання «європейський вибір України» в контексті асоціації з ЄС?
Угода про асоціацію не дає гарантій на повноцінне членство в ЄСПетро Олещук
Петро Олещук: Сама по собі Угода про асоціацію не дає гарантій на повноцінне членство в ЄС. Це, насамперед, угода про співробітництво. Існує небезпека євроскептицизму в Україні, тому для влади стратегічним завданням має бути формалізація зобов’язань щодо європейської інтеграції України. Саме від цього залежатиме перспектива європейського вибору.
Максим Ялі: Це є певним кроком на європейському шляху України, однак з боку ЄС немає жодних зобов’язань. Варто пам’ятати, що європейське майбутнє країни залежить лише від нас. Наприклад, ми маємо впровадити певні стандарти виробництва, що відповідатимуть європейським.
– Наскільки Україна просунулася у наближенні до європейських стандартів якості та технічних вимог щодо товарів?
Максим Ялі: У деяких сферах квоти не вибрано або вони є невеликими, як в сільгосптоварах. Хоча ми й сподівалися на великі квоти в цій галузі, але європейські політики захищають, перш за все, своїх виробників. А в інших сферах ми не добрали, бо перехід на нові стандарти виробництва є коштовним. Також деякі виробники воліють експортувати до східних країн – без потреби доведення європейських стандартів та відповідних капіталовкладень.
– Безвізовий режим може бути припинений, якщо Україна зійде із задекларованого шляху. Чи є запобіжники в Угоді про асоціацію?
Петро Олещук: Процес укладання та розірвання угоди є досить складним, тому для її припинення українська влада має зробити щось таке, що суттєво виходитиме за рамки дружнього співробітництва. Не думаю, що нинішня українська влада готова на такий крок.
Угода, перш за все, стосується економічних відносин. Вони, незважаючи на всю свою зарегульованість та складність виходу українських товарів на європейський ринок, все одно є більш взаємовигідними, ніж їхня відсутність.
– Чи посприяла асоціація притоку інвестицій з Європи в Україну?
Петро Олещук: Теоретично Україна мала б бути ідеальним місцем для інвестицій через високу кваліфікованість та низьку вартість робочої сили. Однак притік інвестицій – набагато менший, ніж можна було б очікувати. Це пов’язано з тим, що до цього часу немає помітного прогресу в питанні корупції та дерегуляції економіки. Коли ці питання будуть вирішені, то інвестиції линуть потоком.
Максим Ялі: Хочу додати, що й військовий конфлікт є однією з основних перепон для інвестицій, бо кожна компанія бере до уваги можливі ризики.
