У п’ятницю в Празі лунала українська поезія. Українського стенду на 23-му книжковому ярмарку «Світ книги», який є другим за розміром у Європі, ви не знайдете. Традиційно, Україна або не присутня на ньому взагалі, або це робиться лише зусиллями місцевих українських громадських організацій. Та Україна – занадто важлива країна для Європи, щоб довірити її просування лише українським чиновникам, вирішили літературні партнери ярмарку. На розмові про літературу Східної та Центральної Європи побувало Радіо Свобода.
Між бароковими скульптурами празького Лапідарію, що зберігає найцінніші об’єкти Національного музею, чеською та польською мовами говорили народжені в Україні поети. Вони говорили про те, де проходить межа між Центральною та Східною Європою, про те, як політичні кордони впливають на культурні, і про те, як змінилися вони останнім часом.
Молодий львівський поет і активний культурний діяч Григорій Семенчук казав про те, що культурні акції – це місце, де українці самі можуть розповісти про своє життя, а воно, крім війни та економічних труднощів, сповнене яскравих культурних подій, і що культурно Україна є давно в Європі.
Багато моїх друзів, які бачать поетичні виступи в Україні, трохи шоковані, що так багато людей приходять послухати знаних поетів, які збирають великі залиГригорій Семенчук
«Україна має у порівняні з іншими країнами доволі сильну поетичну традицію. Багато моїх друзів, які бачать поетичні виступи в Україні, трохи шоковані, що так багато людей приходять послухати знаних поетів, які збирають великі зали. Думаю, що цим ми не поступаємося нашим сусідам полякам, чи чехам. Інша справа, що ці культурні зв’язки були руйновані, і питання тепер, як побудувати знову цей спільний простір літератури. Це вже інше питання, і тут вже йдеться не про простір, а про роботу менеджерів, перекладачів, людей, які, так би мовити, обслуговують літературний процес», – зазначає український поет.
Організатор літературних подій на ярмарку «Світ книги» Ґійом Бассе вважає, що і попри те, що Україна не представлена своїми книжками і видавництвами, важливо, щоб її голос було чутно.
Ми вирішили запросити сюди письменників, поетів, щоб почути українців щодо головної теми нашої виставки – genius loci, «геній місця»Ґійом Бассе
«Україна не представлена на стендах, але те, що залежало від нас – ми вирішили запросити сюди письменників, поетів, щоб почути українців щодо головної теми нашої виставки – genius loci, «геній місця». Ми хотіли почути про різні місця, про Європу, про світ, і тут Україна є важливим предметом», – наголошує організатор зустрічі.
Центральна Європа має минуле, а яке її майбутнє?
Куди належить Україна, до Сходу чи Центру Європи? Чи ця ідентифікація закарбована в культурному коді, чи на неї впливає поява свободи, безпеки та добробуту, якого була позбавлена ця частина Європи впродовж довгого часу? Про це говорила чеська поетка, народжена в Києві, Марія Ільяшенко.
Українська письменниця Оксана Забужко говорить, що Центральна Європа закінчується там, де мали Маґдебурзьке право, а це є ХарківМарія Ільяшенко
«Однієї межі та кордону не існує. По це є багато історій. Один австрійський письменник Карл-Еміль Францоз говорив, що Центральна Європа закінчується там, де їдять на чистих скатертинах ножем та виделкою. Він їхав потягом і казав, що у Пршерові (чеське місто – ред.) це ще добре, але в Кракові – вже погано. Але з того часу минули роки. Українська письменниця Оксана Забужко говорить, що Центральна Європа закінчується там, де мали Маґдебурзьке право, а це є Харків. Мій французький знайомий каже, що жодної Центральної Європи взагалі нема, і за Францією та Німеччиною починається Схід. Так що на це питання не існує відповіді, бо кордон цей посувається», – каже Марія Ільяшенко.
Вона нагадує, що те, що об’єднувало Центральну Європу в минулому, так це почуття небезпеки «малих народів» з боку «великих сусідів». І з огляду на це, можна сказати, що чехи і поляки вже не так належать до Центральної Європи, бо вперше в своїй історії почуваються в безпеці. А українці, хоча і є в небезпеці реальній, мають вирішити для себе, чи вони є далі «малим народом», що боїться «великого сусіда», чи народом, що відповідає своїм розмірам на мапі Європи.
