Брюссель – Виглядає на те, що «Фрекзиту», або виходу Франції із ЄС, не станеться. Натомість, головний претендент на посаду президента Франції, вочевидь, продовжить посередництво у поверненні миру в Україну. У цьому переконаний відомий бельгійський політолог, професор політичних наук Льєжського університету Мішель Ерманс. На його думку, дестабілізація на Донбасі опосередковано пов’язана із тим, що Росія сподівається на перемогу «друзів», на кшталт Ле Пен. Однак припинення війни в Україні, допомогло б навіть поліпшенню відносин між ЄС і Туреччиною, яка шукає зближення з Москвою, каже в інтерв’ю Радіо Свобода бельгійський експерт.
Макрон – проєвропеєць, він продовжить нинішню взаємодію Франції та ЄС із Києвом та поважатиме угоди, підписані з Україною
– Багато людей, включно із американським президентом Дональдом Трампом, стверджували, що після «Брекзиту», може настати «Фрекзит», тобто вихід Франції з Європейського союзу. Перемога лідера Національного Фронту Марін Ле Пен до цього б призвела неминуче. Тепер, гадаю, цього не станеться, адже кандидатом на посаду президента Франції, який найвірогідніше виграє у другому турі виборів, буде Еммануель Макрон. Хіба б за два тижні, що залишилися до наступного раунду, сталося щось надзвичайне, скажімо, масштабна терористична атака. Ми бачимо, що різниця між Макроном та Ле Пен є доволі суттєвою – 2 відсотки – і опитування між французами вже свідчать про значнішу підтримку в другому турі саме кандидата-центриста. Макрон – проєвропеєць, він продовжить нинішню взаємодію Франції та ЄС із Києвом та поважатиме угоди, підписані з Україною.
– Переможець першого туру президентських виборів Макрон також обіцяє тісну співпрацю в цій сфері з Німеччиною, яка теж виступає посередником у пошуку вирішення війні на Донбасі…
– Так, у цьому сенсі змін не очікується. Німеччина й інші держави європейського демократичного світу отримають додаткові гарантії, що робота із зміцнення Євросоюзу триватиме. А потужніша об’єднана Європа – це також кращі стосунки із сусідами, зокрема з Україною. Якби влада опинилася в руках когось із екстремістських політичних партій, на кшталт «Національного фронту» пані Ле Пен чи крайньо лівої політичної сили «Нескорена Франція» Жан-Люка Меланшона, це призвело б до розпаду Європейського союзу. З Макроном такого ризику немає.
Два великі «стовпи» Європейського союзу – Франція та Німеччина, вочевидь, збережуть свої позиції та продовжуватимуть працювати для відновлення миру в Україні. Вони також намагатимуться знайти шлях у переговорах із Росією
Так само зберегти й зміцнити ЄС прагне й канцлер Німеччини Анґела Меркель, яка теж готується до виборів восени. Там теж ризики мінімальні: або виграє Меркель, або ж кандидат від соціал-демократів Мартін Шульц, який теж переконаний європеєць. Тож два великі «стовпи» Європейського союзу – Франція та Німеччина, вочевидь, збережуть свої позиції та продовжуватимуть працювати для відновлення миру в Україні. Вони також намагатимуться знайти шлях у переговорах із Росією, бо є необхідність принаймні якоїсь нормалізації у цих «заморожених» відносинах із Москвою. Від цього виграла б насамперед Україна, бо, на жаль, війна знову набрала обертів. Тому зміцнена виборами у Франції європейська співдружність може в майбутньому далі посприяти мирові в Україні.
– Ми бачили, що від політичного популізму на своїх виборах відмовилися спочатку австрійці, згодом – нідерландці, нині більшість французів теж віддала свої голоси за демократичного кандидата. Чи це означає, що європейський електорат потроху приходить до усвідомлення небезпеки, яку несуть ці крайньо праві чи крайньо ліві політичні сили?
– Гадаю, що так, особливо, коли взяти до уваги те, що популізм розвинувся у місцях, де його чекали найменше. Насамперед у Сполучених Штатах з вибором Дональда Трампа. Звичайно, американці вибирали з-поміж двох кандидатів, які їм були не до вподоби. Гілларі Клінтон навіть перемогла у народних голосуваннях, хоча американська система таки вказала на Дональда Трампа, який досі залишається складним у сенсі розуміння та контролю його подальших намірів. Популізм демонструє й Росія, й це зрештою виражається у прагненнях Кремля повернути собі свою колишню імперію. Тому й страждає Україна, хоча ризики існують і для інших держав, скажімо, балтійських країн, Грузії, яка ніколи не погодилася стати членом СНД. Зараз проблема виникла й з Туреччиною, де популізм наростає з вражаючими темпами. Тож проблеми, так би мовити, стукають у двері об’єднаної Європи. На це накладається й місія Євросоюзу знайти вирішення російсько-українському протистоянню, й деякі успіхи в цьому таки вдалося отримати.
– Але чому, на Вашу думку, попри все це, останнім часом інтенсивність бойових дій, обстрілів на сході України знову наростає?
Війна відновилася, і, можливо, не випадково саме під час передвиборчої кампанії у Франції... Всі зацікавлені у врегулюванні ситуації
– Війна відновилася, і, можливо, не випадково саме під час передвиборчої кампанії у Франції. Була відчутна дестабілізація, адже Володимир Путін сподівається на обрання президентом Марін Ле Пен. Російський президент водночас не є імпульсивною людиною, яка бездумно кидатиметься в бій. Він розуміє, що мусить вести переговори, скажімо, з американцями, хоча це складно.
Але особливо йому потрібна взаємодія із європейцями, з огляду на важливі економічні обміни. А посередині перебуває Україна, тому всі зацікавлені у врегулюванні ситуації. Особливо тому, що виникла нова проблема: Туреччина, яка скочується до авторитаризму. Ця держава, незважаючи на різкі розбіжності з Москвою після збиття російського військового літака, попри її членство в НАТО, швидко зближується з Москвою. Для Євросоюзу це – недобрий знак, бо йому було б вигідніше підтримувати добрі стосунки із Анкарою. Можливо, й із Туреччиною було б легше домовитися, якби європейці досягли зниження російсько-українського напруження та досягнення миру.
