Київ – Поетеси, музикантки, акторки та громадські діячки розповідають свої особисті історії та історії своїх сімей у проекті «Сім історій успішних ромських жінок». Зараз робота над ним триває. Проект включає сім короткометражних стрічок та фотовиставку. Тизер кіночастини презентували в рамках фестивалю документального кіно про права людини «Docudays UA» у Києві, але повністю її побачити можна буде тільки на «Книжковому арсеналі» у травні. Виставку фотографій автори мають намір показати глядачам у Кримському домі.
Режисер фільмів Роман Блажан розповідає, що у проект його привело величезне бажання попрацювати з темою родинної історії та національної ідентичності. Зі співаторкою проекту, ромологом Наталією Зіневич, вони познайомились влітку минулого року.
«У нас була запланована зустріч на п’ять хвилин, але вона тривала чотири години: фокус моїх пошуків змінився, я почув про цей концепт, який Наталія готувала вже більше року, і стало зрозуміло, що це саме той проект, який потрібно робити», – пригадує він.
За словами режисера, сьогодні вже завершились зйомки у Києві та в Броварах, команда їздила до героїнь також у Чернігів, Одесу та Ізмаїл, на черзі – Харків і Дніпро.
Від початку вирішили, що окрім відео, мусить бути і фоточастина, а сам проект має бути художнім, а не журналістським: всі героїні фільму – публічні люди, тож команда ставила за мету розкрити їхні особистості із несподіваних ракурсів – навіть для самих себе, додає Наталія Зіневич.
Вони всі належать до досить консервативної, оповитої упередженнями ромської громади, але разом з тим вони є дуже сучасними, і ті зміни, які вони творять навколо себе, є іміджевими для України
– Наші героїні – це мисткині, громадські діячки ромські, які належать приблизно до однієї вікової категорії, які вже, можна сказати, успішно відбулися у різних царинах: і в особистому житті, і в громадському житті, і їхні особисті траєкторії долі в чомусь є типовими, а в чомусь – абсолютно революційними. Тобто вони всі належать до досить консервативної, оповитої упередженнями ромської громади, але разом з тим вони є дуже сучасними, і ті зміни, які вони творять навколо себе, є іміджевими для України, тому що вони є ініціаторками та учасницями великих міжнародних проектів, і для нас дуже важливо було говорити з ними, щоб ці голоси зачепили глядача як ромського, так і не ромського. Бо у ромів, на жаль, немає достатньої кількості ресурсів для того, щоб говорити про свою спільноту, належних майданчиків, а цей невеликий формат дозволяє – і вже є пропозиції від регіональних медіа – транслювати ці історії як соціальне відео.
– Чи легко героїні фільму погодились на зйомки? Все ж таки, ви говорите з ними про їхнє особисте, їхню родинну історію.
– Не скажу, що це було дуже легко, але погоджувались, бо ми пояснювали нашу ідею, і вона була співзвучна їхнім якимось життєвим переконанням, хоча звісно спочатку відчувався певний страх до нас, певні бар’єри, недовіра, яка, на велике щастя для нас, переходила потім у дуже відкриту конструктивну співпрацю.
Є велика проблема шаблонного підходу до ромської тематики, зокрема, візуального, і нам би хотілось якось цю ситуацію змінити.
– В одному із інтерв’ю ви говорили про те, що не можна назвати становище жінки у ромських громадах пригнобленим, однак залежно від певних обставин (вік, кількість дітей, наприклад) на жінку накладаються певні обмеження або навпаки додається значимості у громаді. Як зрозуміло із назви, героїні фільмів – це реалізовані люди. Наскільки просто для ромської жінки досягнути успіху і що може стати на заваді?
– Я думаю, взагалі, що для будь-якої жінки досягти успіху буде складніше, ніж для чоловіка, у переважно патріархальному суспільстві, незважаючи на всі спроби досягнути рівності і балансу.
Стереотипи існують не тільки у чоловіків щодо жінок, а й у жінок щодо жінок: що може робити жінка, а що – не може, на що вона має право, а на що – не має
Стереотипи існують не тільки у чоловіків щодо жінок, а й у жінок щодо жінок: що може робити жінка, а що – не може, на що вона має право, а на що – не має. І звісно, ці історії – дуже емоційні, і ми переживали їх разом із героїнями. У багатьох усвідомлення прийшло у дитинстві того, що вони здатні робити якісь такі кроки абсолютно нестандартні, і ці задатки лідерів вони виявили потім далі у житті. А у багатьох випадках – це ще й дуже міцні родини, які, як кажуть, дають крила, вселяють впевненість у власних силах, навіть якщо не було якогось розуміння змін.
Наша героїня Юлія Кондур зуміла виховати шестеро дітей, і паралельно займатися громадською діяльністю, музичною творчістю
Інколи відбувалися, із розповідей наших героїнь, якісь такі життєві катаклізми драматичні, які спонукали брати на себе відповідальність і далі рухатись. Ось наша героїня Юлія Кондур, яка зараз очолює міжнародний благодійний ромський фонд «Чіріклі», зуміла поєднати те, що вона є багатодітною мамою, виховати шестеро дітей, і паралельно займатися громадською діяльністю, музичною творчістю.
Те, що роми легко готові мігрувати – це міф, і ця розповідь про це свідчить: як місця дитинства і всі ці спогади її тримали, як із маленького міста вона приїхала у мегаполіс, це – обмежений простір, інша культура спілкування. І для мене було відкриттям, що ось все це Юлія робить у Києві або у міжнародних проектах, але все одно повертається думками до рідної Бессарабії на Одещині.
– Якщо говорити загалом про зміни у ромських громадах останнім часом, що ви могли б виділити?
– Можна виділити процеси емансипації, які відбуваються частково природнім чином, частково – освітніми програмами. Ромський фонд, який фінансує навчання молодих ромів у вищих навчальних закладах, певним чином впливає на те, що певні спеціальності стають престижними у ромському середовищі.
У консервативній традиції є так звані «ромські заняття», тобто те, чим можуть займатися представники цієї спільноти, а інші заняття – то ніби не для них
У консервативній традиції є так звані «ромські заняття», тобто те, чим можуть займатися представники цієї спільноти, а інші заняття – то ніби не для них. Оцей консерватизм у сприйнятті професій поступово долається тим, що зараз, зокрема, юриспруденція і захист прав людини набуває такого великого значення у ромських громадах, вони вже розуміють, що навіть якщо старше покоління не має належного рівня освіти, то освічена молодь може і допомогти їм з документами, із владнанням якихось юридичних моментів, бо без цього вони стають безправними, і все скочується у такі жахливі ситуації, як нещодавно на Березняках (у Києві горіло ромське стихійне поселення – ред.)
– Якщо говорити про цей випадок, або також широкого розголосу набув інцидент у Лощинівці на Одещині (після убивства дитини із населеного пункту вигнали тамтешніх ромів, влаштувавши погром – ред.). Вони поодинокі чи можна говорити про якісь тенденції?
– Можна говорити про тенденції, тому що не всі випадки дійшли до медіа. У багатьох областях, на жаль, зараз складна економічна ситуація загалом, стресовий стан людей – все це є дуже благодатним ґрунтом для розпалювання ксенофобських настроїв. І цим користуються, на жаль, деякі політичні сили. Тобто не можна сказати, що це якийсь стихійний народний процес, ні, це, як правило, підживлюється і використовуються існуючі, безумовно, у суспільстві упередження щодо ромської спільноти, які базуються на особистому негативному досвіді, або на переповіданні такого досвіду. І з цим треба працювати, тому що носіями таких стереотипів часом є люди, які за своєю роботою не повинні їх мати, наприклад, вчителі.
– Повертаючись до мистецтва. Із українських фільмів про ромів я можу згадати хіба стрічку Романа Бондарчука «Ромська мрія». Чи можна сказати, що зараз інтерес до ромської культури в Україні і світі зростає?
– Цьогоріч на Берлінському кінофестивалі був фільм, присвячений Джанго Рейнхардту, засновнику ромського джаз-мануш, фільм про ромську польську поетесу Папушу кілька років тому вийшов, минулого року вийшов фільм про ромського боксера.
Якщо брати ромський громадський рух, то є багато проектів ромських молодих митців, і ця арт-складова, можна сказати фонтанує: якщо раніше це було у царині переважно традиційної культури, то тепер вони позиціонують мистецтво як засіб емансипації і просування ромської культури у сучасному світі.
