Більше ніж півроку минуло відтоді, як британці шокували Європу, проголосувавши на референдумі за вихід з однієї з найуспішніших організацій світу, яка упродовж поколінь асоціювалася з миром і добробутом для сотень мільйонів людей континенту. 29 березня уряд у Лондоні офіційно подав заяву про припинення членства, як це передбачає 50 стаття Лісабонського договору ЄС. Тепер сторони мають два роки на досягнення угоди. Чого британці очікують далі?
Демонстранти у Лондоні минулої неділі вимагали «Брекзит» скасувати.
«Брекзит» – це божевілля. Зупиніть його негайно», – скандувала одна з груп на кількатисячному мітингу біля парламенту.
Тут же я випадково почув і розмову двох скептично налаштованих лондонців, які не брали участі в демонстрації, але, спостерігаючи за подією, закидали організаторам маршу запізнення з початком, затримки з промовцями на мітингу і певну атмосферу невпорядкованості.
Люди голосували, не знаючи умов «Брекзиту». Оскільки ці умови тепер проясняються, вони мають право змінити думкуТоні Блер
Те, що опонентам «Брекзиту» треба зорганізуватися, видно і такому досвідченому політику, як Тоні Блер. Колишній прем’єр-міністр вирішив сам долучитися до роботи.
«Я хочу бути відвертим. Так, британці проголосували, щоб покинути Європу. Я згоден, що воля народу є головною. Я визнаю, що зараз немає великого бажання це переглядати. Але люди голосували, не знаючи умов «Брекзиту». Оскільки ці умови тепер проясняються, вони мають право змінити думку. Наше завдання – переконати їх зробити це», – сказав Блер.
Тоні Блер закликає британців «повстати проти «Брекзиту», а саме проти курсу уряду на не просто припинення членства у політичних структурах ЄС, але й вихід зі спільного ринку. Уряд Терези Мей заявив, що натомість намагатиметься укласти з Брюсселем угоду про вільну торгівлю.
Шлях, на який ми стали – це не просто «жорсткий Брекзит». Зараз – це «Брекзит будь-якою ціною»Тоні Блер
«Те, що було, на жаль, ледве помітне перед референдумом, зараз очевидне. Шлях, на який ми стали – це не просто «жорсткий Брекзит». Зараз – це «Брекзит будь-якою ціною». Наше завдання – невпинно показувати, яка ціна цього. Показувати, що рішення базувалися на недостатньому знанні, яке зараз перетворюється на поінформованість. Треба подати у легкодоступних цифрах те, як подальше просування справді зашкодить нашій країні, і розбудувати підтримку пошуків шляху геть від поспіху до прірви. Я не знаю, чи ми можемо досягти успіху. Але я знаю, що на нас чекає жорсткий вирок наступних поколінь, якщо ми не спробуємо», – наголосив він.
Спробам Тоні Блера може заважати його політичний багаж – насамперед гостро критиковане рішення 2003 року про участь у війні в Іраку, яка фактично не вщухла досі.
Але Тоні Блер – не єдиний, хто гучно застерігає про небезпеки виходу Британії з ЄС.
«Я не бажаю стверджувати, що Євросоюз не має недоліків. Очевидно, що має», – говорить ще один колишній прем’єр-міністр Джон Мейджор, ветеран Консервативної партії.
Постає реальний ризик, що результат буде набагато гірший, ніж сподівання, які пропонують людямДжон Мейджор
«Я також не буду заперечувати, що в економіці, відтоді як було ухвалене рішення про вихід насправді спокійніше, ніж передбачали. Але я зауважу, що ми ще не вийшли з Європейського союзу. І я зі зростаючою стурбованістю спостерігаю за тим, як британцям обіцяють майбутнє, яке виглядає нереальним і надміру оптимістичним. 48% дбають за нашу країну не менше, ніж ті 52%, які проголосували за вихід. Вони – також патріоти. Але вони інакше дивляться на майбутню роль Британії у світі. Вони глибоко стурбовані за себе, за своїх рідних і за нашу країну. Постає реальний ризик, що результат буде набагато гірший, ніж сподівання, які пропонують людям», – додає Мейджор.
З подачі британської заявки на вихід з ЄС, відповідно до статті 50 Лісабонського договору, почався процес переговорів про умови припинення членства. Стаття 50 відводить на переговори два роки, але, з одного боку, ми чуємо, що двох років буде замало, а з іншого – що Британія, мовляв, може піти на так званий «жорсткий Брекзит» тобто не переформатовувати взаємини з Брюсселем, а просто розірвати їх.
Саме непевність турбує як, наприклад, бізнес, так і пересічних британців, наприклад, українського походження.
Володимир Павлюк, директор лондонського відділу Союзу українців Британії, труднощів для подорожування Європою не очікує: «Їхати Європою і далі буде легко, я думаю, що під час переговорів вони про щось там домовляться».
А стурбованість виникає, коли йдеться про наслідки для економіки.
«Просто вийти і не знати, що буде далі – то просто абсурд. Я не розумію. Всі свідомі, що вийти з того економічного блоку не так легко, і за тих останніх понад 30 років Британія дуже пов’язалася з Європою», – каже Володимир.
Олег Пасічний, британський активіст і незалежний дослідник соціальної політики, вказує на інші побоювання – неприязнь до іноземців: «Вибух ксенофобії і паніка щодо того, що станеться з тими людьми з країн ЄС, які живуть тут і які будуть у них права. Також переживають за громадян Британії за кордоном».
Прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей, на плечі якої випав тягар очолювати процес виходу Британії з ЄС, заявила: відмовляючись від членства у Євросоюзі, британці розуміють непевність і загрози попереду, але вони сподіваються, що самостійне плавання принесе країні і нові можливості. Мей проштовхує для майбутнього своєї країни нове гасло «Глобальна Британія»: «Ми виходимо з Європейського союзу, але ми не покидаємо Європу. І саме тому ми прагнемо нового рівноправного партнерства – між незалежною, самостійною глобальною Британією та нашими друзями і союзниками у ЄС».
«Ми – європейська країна, – каже Тереза Мей, – і пишаємося спільною з європейцями спадщиною».
«Беззастережно і переконливо те, що в національних інтересах Британії залишається, щоб ЄС був успішним. І саме тому я сподіваюся, що у наступні місяці й роки ми усі подумаємо над уроками рішення Британії вийти з організації», – додала вона.
Ймовірно, що Тереза Мей мала на увазі і себе, бо на референдумі минулого року була у таборі тих, хто переконував британців залишатися в ЄС.
