У Дніпрі відкривають маловідомі сторінки біографій Махна та Яворницького

Дніпро – У Дніпрі відкривають маловідомі сторінки біографії однієї з найсуперечливіших особистостей періоду українських визвольних змагань початку ХХ століття – Нестора Махна, зокрема, його контакти з відомим істориком Дмитром Яворницьким. Імена обох батьків – «козацького батька Яворницького» і «батька анархії» Махна – наразі, після декомунізації, увічнені в назвах дніпрянських вулиць. Жителі міста хочуть дізнатись про них більше, відтак історики та краєзнавці проводять презентації нових книг, зустрічі й публічні лекції, аби розповісти невідомі факти про життя обох відомих людей, знакових для краю.

Якого зросту був Махно, чи правда, що геть невисокого? Чому Яворницький, «козацький батько», отримав від «батька Махна» охоронну грамоту на свій музей, невже через подарунок – пляшку спиртного з розкопаного кургану? Чи правда, що Махно любив галушки й дещо екзотичну страву – борщ з яблуками? Що з цього правда, а що вигадки? Відповіді знають дніпровські історики та краєзнавці.

Краєзнавець, письменник та журналіст Микола Чабан багато років поспіль досліджує біографію одного з найсуперечливіших українських діячів початку минулого століття, ватажка найбільшого селянського руху Нестора Махна. Микола Чабан є упорядником першого в Україні перевидання книги «Первый среди равных» – цю книгу спогадів про Махна написав переконаний анархіст Олексій Ніколаєв в 1930-ті роки, коли перебував в еміграції, свідок й учасник махновщини. Художньо-документальна книга, видана понад півстоліття тому в США, завдяки ентузіазму Миколи Чабана мовою оригіналу наразі вийшла й в Україні. Вона дещо романтизує образ «батька», каже пан Чабан, і додає: та й загалом у біографії Махна ще багато білих плям, а оцінки його діяльності далекі від об’єктивності.

«Ми повинні звернути увагу на Махна. Він нічим не гірший українець, аніж інші політичні постаті того часу. Напевно, прийшов час не ідеалізувати цю фігуру, а розібратись у цьому феномені. Рух махновський ще називали «третьою революцією». Чому третьою? Перша – лютнева, друга – жовтнева. А це – третя. Коли, грубо кажучи, село пішло на місто. Згадаємо хоча б твір Валер’яна Підмогильного «Третя революція». Дія відбувається тут у нас, у місті, в готелі «Асторія», де був штаб Махна. Постать Махна неоднозначна, суперечлива, але це єдиний практик анархізму. Решта були теоретиками, розмірковували в кабінетах, а він, наскільки міг, спробував втілити цю ідею в життя», – зазначив Микола Чабан.

Маловідомі та невідомі документи

Унікальні архівні документи, що репрезентують взаємини між Махном та відомим істориком Дмитром Яворницьким, відшукали й у Дніпропетровському історичному музеї. На початку минулого століття Яворницький очолював цей заклад і отримав «охоронну» грамоту від Махна, коли той взяв місто: «батько» заборонив втручатись у роботу музею й чіпати експонати, та ще й «виписав» установі дрова для опалення – розкішний подарунок, як на ті буремні часи. Історики кажуть: розповіді про те, що охоронний документ на свій музей Яворницький отримав в обмін на дарунок Махну – пляшку горілки з давнього кургану, – лише легенди.

Завідувачка відділу Дніпропетровського національного історичного музею Тетяна Цимлякова показує унікальні музейні документи, серед яких і та сама «охоронна грамота» від Махна – документ, завдяки якому вцілілі безцінні експонати дніпровського музею.

«Так сталось, що в радянські часи документів про Махна в експозиції музею не було. А де була згадка про нього, то ці документи не пропускались головлітом або зафарбовувались білою фарбою. Відтак, звичайно, було багато білих плям. Ось «охоронна записка» з підписом Махна. Довгий час співробітники музею вважали, що це була єдина «охоронна записка», видана Махном тільки Дмитру Івановичу Яворницькому. Але наразі ми виявили кілька таких записок як гарант безпеки ще кільком людям. Наразі їх чотири», – зауважує музейниця.

Вона додає: Махно був досить суперечливою особистістю свого часу, але в жадібності його не можна було запідозрити.

«Слід зазначити, що Махно був досить щедрою людиною. У Катеринославі, коли він конфіскував майно двох ломбардів, коли забрав гроші в банку й здійснив конфіскацію майна в заможних мешканців, то він, про це вже знайшли документи в архівах, коли людина приходила й пред’являла документи, що має 8-ро чи скільки дітей, видавав гроші на прожиття. Крім того, 1 мільйон карбованців Махно виділив на дитячі будинки, сиротинці, інвалідам. У нашому місті Катеринославі в той період 19 разів змінювалась влада, і жодна такого не зробила. Ось прибуткова книга музею. Нестор Махно дав 10 тисяч карбованців на «усиление средств развития музея». Цей документ ми знайшли в 90-і роки. А ось ще один невідомий документ: дозвіл Махна на дрова для музею. Дрова тоді були дуже дорогі, вони видавались за картками», – каже співробітниця музею.

Дослідниця додає: чимало міфів про Махна вдається розвінчувати завдяки історичним документам.

«В інтернеті з’явилась інформація про перебування махновців у нашому місті. Наприклад, пишуть, що коли махновці зайшли у місто, вони пограбували дам і одягли їхні муфти на голови. А що було насправді? Так, справді, махновці забрали шуби в багатих жителів міста, а тоді толерантно звернулись до мешканців: якщо ви хочете отримати назад свої шуби, то прийдіть в готель «Асторія» і напишіть звернення. Ніхто не прийшов. Тоді дехто з махновців пошив собі з тих шуб шапки й носив. Але ж ніяк не дамські муфти! Так, махновці грабували, забирали. Але Махно дозволяв брати лише для власного вжитку, чоботи, одяг, не для збагачення, бо це каралось. У махновців була своя дисципліна, про це писалось у їхніх наказах, зокрема, велась жорстка боротьба з пияцтвом. Один підрозділ за пияцтво випороли шомполами», – стверджує Тетяна Цимлякова.

«Онука Махна» і галушки

Дніпровські дослідники відшукали не тільки нові цікаві факти з біографій обох персоналій, знакових для краю, Яворницького й Махна, ніби й досліджених, але все одно загадкових. Письменник і краєзнавець Микола Чабан знайшов і запросив у гості на одну із зустрічей в меморіальному будинку-музеї Яворницького жінку, яку називають… «онучкою Махна».

Людмила Заславська, жителька Дніпра, насправді є онучкою кухарки провідника анархістів Оксани Містюк. Бабцю свою, матір матері, вона застала й чула її спогади про Махна й махновщину, а от про діда в родині нічого не було відомо, звідси й народилась сімейна легенда: ним міг бути й сам Махно. Людмила Заславська каже: її мама, сільська вчителька, не схвалювала розмов з бабусею про минулі часи і її участь у повстанському русі. Але дещо малою дівчинкою жінка все ж запам’ятала, зокрема, про кулінарні уподобання Нестора Івановича.

«Моя бабуся працювала у Махна кухаркою. Але наша родина жила в такі часи, коли про це не можна було говорити… Батько мій був політрепресованим, мама була сільською вчителькою. Вона переривала кожне слово бабусі про Махна, тому знання у мене дуже невеликі. Бабуся Оксана казала, що він був дуже неординарною особистістю свого часу, у багатих забирав, бідним віддавав. У мене досі зберігається бабусина шаль, яку їй подарував Махно за гарну роботу. Все, що я могла маленькою дівчинкою випитати в бабусі… Вона каже: мине час і, можливо, люди дізнаються, ким був насправді Махно. За її словами, людина була дуже енергійна, розумна, вміла організувати, дуже швидко, мобільно, і завжди переслідуваний. З побутового: він страшенно любив галушки, любив вареники, українську кухню. Видно, і мені це передалось: і зараз діти й внуки мене просять: «Бабусю, приготуй галушки»… Він дуже любив дарувати подарунки. Пограбують будинок багатія – і він збирає своїх на площі і роздає подарунки. Влаштовувались великі бенкети, бабуся падала з ніг, адже треба було всього багато наготувати. Бабуся була неграмотною. Вона ніяк не могла розібратись з політичною ситуацією, яка була навколо неї, вона була далека від політики, головне – кухня…», – розповіла онучка кухарки Махна.

Онучка кухарки Махна зазначає: вона й досі береже рецепти страв, отримані від бабусі, й готує за ними для родини. У кулінарному арсеналі – й досить екзотична бабусина страва – «борщ з яблуками».