Як за рік змінилися відносини між Україною і Росією

Про рік, що минає, експерти говорять, що у 2016 відносини між Україною і Росією, принаймні не погіршилися, але й про поліпшення говорити не доводиться. На наступний рік лунають різні прогнози – від поступових спроб нормалізації стосунків з боку Росії до спроб провести широкомасштабний наступ на Україну із залученням авіації та артилерії, подібно до того, що було в сирійському Алеппо.

За минулий рік загострення пристрастей між двома країнами дещо спало, вважають експерти. Втім, ситуацію, на думку російського політолога Дмитра Орєшкіна, радше варто вважати замороженою. Так само, як і заморожений військовий конфлікт на Донеччині, бо пропаганда наштовхнулася на жорстоку реальність: захопити Україну військовим шляхом не вийшло так само, як і перетворити окуповану частину Донбасу на «зразково-показовий» «русский мир».

«Мені здається, відносини Росії і України замерзли в тому плані, що спроба військового вирішення питання, розпочата в 2014 році, зайшла в глухий кут. У пропагандистському просторі Російської Федерації цій темі приділяється все менше уваги. І є для цього зрозумілі резони. Якщо чесно, порівнювати умови життя «російських людей» на «звільнених» територіях Донецької та Луганської «республік» з умовами тих же «російських людей» в сусідньому Харкові або Дніпрі, або в Одесі, то порівняння явно буде не на користь «ДНР» і «ЛНР». «Ідеологічна» конструкція видихається. І пропаганді не залишається нічого робити, крім як замовчувати цю проблему», – каже Орєшкін.

Тепер без фейків

Колега Орєшкіна, експерт Центру східноєвропейських досліджень Андрій Окара побачив все ж певну еволюцію відносин: в Росії перестали зображати українців «кровожерливими зомбі».

«Російсько-українські відносини у 2016 році помітно еволюціонували, порівняно з попередніми 2014 та 2015 роками. Вони стали трохи більш респектабельними. Тобто, якщо у 2014-2015 роках говорили про Україну як про «ворогів», як про людей, які є «генетичними мутантами», які «розпинають російських хлопчиків», то в цьому році таких фейків і таких відвертих маніпулювань масовою свідомістю стало значно менше», – зазначив політолог.

Про «Новоросію» забули

Так званий «проект «Новоросія» майже канув в лету і взагалі вживання цього слова практично зникло з ужитку в ЗМІ і в публічному просторі. Про багатьох діячів угруповань «ДНР» і «ЛНР» вважають за краще не згадувати. Та й самі дві абревіатури теж пішли із російського політичного словника. Політолог Андрій Окара зазначає, що офіційна риторика щодо України стала більш нейтральною.

«Тема війни на Донбасі в російських ЗМІ згадується значно рідше, не в таких яскравих фарбах, як у 2014-2015 роках, говорять в більш нейтральних термінах, тобто не «кривава «хунта» вбиває народ Донбаса», а «українські силовики ведуть бойові дії», хоча є різниця між тим, як про схід України говорить той чи інший телеканал або газета від свого імені – це більш нейтральні категорії. І інша справа, коли про це говорять навколокремлівські коментатори, які можуть дозволити собі неполіткоректні висловлювання», –вважає Окара.

Життя не цукор

Днями українські соціальні мережі з обуренням обговорювали план тотальної війни проти України, які озвучив провідний експерт Центру військово-політичних досліджень Московського державного інституту міжнародних відносин Михайло Александров. Він відкрито заявив, що Кремль може використовувати авіацію, крилаті ракети і далекобійні системи в Україні в разі, якщо сили АТО порушать перемир’я на Донбасі.

Втім, на думку російських коментаторів, нічого дивного в цьому висловлюванні немає.

«Як і слід було очікувати, проблема зависла в невизначеності, – говорить Дмитро Орєшкін. – Тому що спроба «покарати» Україну в деякому сенсі реалізувалася. В Україні життя – не цукор зараз. Але ж і так звані «звільнені території» живуть ще гірше. Ось в цьому фундаментальна проблема путінського режиму. Він не може поліпшити життя для своїх громадян, але зате може погіршити для сусідів. Ось ця система погіршення теж має свої межі, просто тому що можна закрутити газовий кран, можна якимось чином ще прищемити інтереси України. Але нашим-то від цього краще не стає», – каже Орєшкін.

Притулок біглих

Паралельно з обговоренням військових сценаріїв в Росії відбуваються судові процеси, які мають довести, що «законне» керівництво України перебуває в Росії, а владу в Україні захопила «хунта». За запитом одного з втікачів, колишнього депутата від Партії регіонів Володимира Олійника Дорогомилівський суд Москви розглядає справу про визнання подій лютого 2014 року «державним переворотом». Рішення московського суду так само передбачуване, як і його безглуздість, кажуть політологи.

«Де-факто про це вже сказано 150 раз. І це не викликає ніякого захоплення і ніякої новини в цьому немає. Російська преса тільки тим і займається, що таврує «фашистську» київську «хунту». А тепер цим буде займатися ще й Дорогомилівський суд. Кого це судове рішення може надихнути, здивувати, порадувати? Хтось на Заході, наприклад, буде до нього ставитися серйозно? Мені здається, зрозуміло, що це всього лише елемент піар-стратегії, причому досить слабкий елемент. Тому що я ще раз хочу сказати, що безкоштовний пропагандистський сир, який із задоволенням був прочитаний керівником Російської Федерації для підвищення свого рейтингу, вже з'їдений. Це вже не збуджує, не об'єднує і не кличе народ до нових переможних звершень. Це вчорашній день», – зазначає Орєшкін.

За його словами, українська тематика потихеньку вилучається з уявлення російських громадян. Принцип, що у сусіда ситуація ще гірша у Росії вже не працює, та й процес вставання з колін вже не викликає оглушливого захоплення.

Зовні рік, що минає в українсько-російських відносинах був мало чим примітний. Хоча є кілька подій, які варто окремо згадати. Йдеться про вирок, а потім і про обмін Надії Савченко на двох російських військовослужбовців. А також про обмін ще двох громадян України Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва. Окремою великою темою залишаються права людини в окупованому Криму і боротьба за українців, які залишаються в російських в`язницях. Ця боротьба триватиме і в 2017 році.