Київ – Не карати за інтимні послуги, якщо такі надаються добровільно, вимагали на мітингу під МВС активісти «Легалайф-Україна», Amnesty international та «Центру інформації про права людини» напередодні Міжнародного дня проти насильства щодо секс-працівників, який відзначають 17 грудня. Водночас, як наголошують правозахисники, про легалізацію проституції та створення в Україні кварталів «червоних ліхтарів» не йдеться, оскільки це несе в собі небезпеку для прав людини.
Адміністративні протоколи «за заняття проституцією» ніяк не протидіють торгівлі людьми, переконана Наталія Ісаєва, колишня секс-працівниця, а нині – голова благодійної організації «Легалайф-Україна», яка займається, зокрема, юридичною допомогою людям, задіяним у секс-бізнесі.
Правоохоронці нас «кришують», вони з нас вимагають гроші, вони на нас пишуть «липові» протоколи, тому що їм треба показувати свою ефективну роботуНаталія Ісаєва, голова благодійної організації «Легалайф-Україна»
«Ми хочемо акцентувати на тому, щоб скасувати всі каральні закони, що карають нас, повнолітніх людей, які добровільно обрали цей спосіб діяльності. Ми – не злочинці. Існує дана стаття, 181-ша, за заняття проституцією в Адміністративному кодексі, вона породжує насильство відносно нас, а також корупційні схеми, у яких співучасниками є самі правоохоронці. Вони нас «кришують», вони з нас вимагають гроші, вони на нас пишуть «липові» протоколи, тому що їм треба показувати свою ефективну роботу», – заявила вона.
«Сфабриковані адміністративні протоколи» і плакати з вимогами активісти залишили під стінами Міністерства внутрішніх справ, тому що до них так ніхто не вийшов, каже виконавчий директор українського представництва Amnesty international Оксана Покальчук. Між тим, за її словами, незахищеність секс-працівників – це проблема не тільки в Україні, а й в усьому світі: переважна більшість людей у цьому бізнесі стикається з дискримінацією, зазнає насильства і не може захиститися ні через суд, ні звернувшись до поліції, а їхні родини, особливо діти, страждають через зневажливе ставлення.
Водночас, провадить далі Оксана Покальчук, питання ставлення до секс-роботи є дискусійним і в правозахисному середовищі: велика кількість феміністських організацій, наприклад, вважає, що декриміналізація надання сексуальних послуг погіршить становище жінок у цьому бізнесі.
Декриміналізація на сьогодні є єдиним способом захистити права секс-працівниківОксана Покальчук, виконавчий директор українського представництва Amnesty international
«Наша організація провела світове дослідження і опитала велику кількість секс-працівниць і секс-працівників, трансгендерів, які надають сексуальні послуги, адвокатів і адвокаток, які захищають права таких людей, членів сімей таких людей – і висновок, який ми зробили: декриміналізація на сьогодні є єдиним способом захистити права секс-працівників. Ідеться про скасування відповідальності – як кримінальної, так і адміністративної – як щодо секс-працівників, так і для їхніх клієнтів», – зазначає правозахисниця.
Швеція чи Нова Зеландія?
Повна легалізація секс-роботи, однак, також шкідлива, оскільки відкриває нові можливості для зловживання щодо таких людей, зауважує Маргарита Тарасова із «Центру інформації про права людини».
Немає достовірної інформації, що легалізація сприяє захисту прав секс-працівницьМаргарита Тарасова, «Центр інформації про права людини»
«Наприклад, якщо це буде ліцензування, можуть бути примусові медичні огляди, штрафи, якщо людина відмовляється проходити ці примусові огляди, тобто немає достовірної інформації, що легалізація сприяє захисту прав секс-працівниць і сприяє зменшенню цього явища», – каже вона.
Легалізація проституції сприяє діяльності сутенерів і торговців людьми, вважає експертка з гендерних питань Марія Дмитрієва. За її словами, у країнах, де легалізація відбулася, середній вік потрапляння у бізнес – 13 років, а середня тривалість життя – 35 років. Тому, переконана Дмитрієва, потрібно карати людей, які купують секс.
«Допоки ми не приймемо у повному обсязі так звану шведську, або північну, модель, тобто йдеться про повну декриміналізацію жінок у проституції і покарання для клієнтів жінок у проституції, ми будемо лишатися на тому самому рівні», – зазначає вона.
Оксана Покальчук, однак, із цим не погоджується. За її словами, криміналізація клієнтів змушує секс-працівників вдаватися до ризикованих способів надання сексуальних послуг або робити це в місцях, де їхня фізична безпека не може бути гарантована.
«Тобто залишається така сама ситуація: сам факт надання сексуальних послуг залишається кримінальним злочином, тільки суб’єкт змінюється. Секс-послуги як надавались, так і надаватимуться – і таким чином жінок, які їх надають, заганяють у те саме гетто», – каже правозахисниця.
На думку Оксани Покальчук, найкраща ситуація щодо декриміналізації – в Новій Зеландії, там покарання за добровільну секс-роботу повністю скасовано і для надавачів, і для отримувачів інтимних послуг, і це не спричинило зростання кількості людей, задіяних у такому бізнесі.
Як ставитись до продажу свого тіла, треба винести на консультативний референдум – Геращенко
Перед тим, як вносити до Верховної Ради будь-який проект із врегулювання секс-бізнесу, потрібно з’ясувати ставлення до цього питання українського суспільства, вважає секретар парламентського комітету із законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Антон Геращенко.
Потрібно поставити питання українському суспільству: як воно ставиться до ідеї продавати за гроші своє тілоАнтон Геращенко, секретар комітету Верховної Ради із законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
«Саме заняття проституцією – це адміністративний штраф, це не кримінальний злочин. А от організація бізнесу, наприклад, масажного салону, де насправді надіються сексуальні послуги, або просто борделю – це кримінальний злочин. На сьогодні потрібно поставити питання українському суспільству: як воно ставиться до ідеї продавати за гроші своє тіло. Якщо українське суспільство під час консультативного референдуму скаже, що проституція або торгівля своїм тілом не є адміністративним правопорушенням, то я цю статтю б скасував, але я б це робив тільки на підставі глибокого вивчення громадської думки», – сказав Геращенко у коментарі Радіо Свобода.
Права меншості не повинна вирішувати більшість, бо меншість так ніколи не буде почута, зауважує на це Оксана Покальчук.
Лише ті, хто це роблять, розуміють ситуацію там. Уявлення про те, як українці та українки поставляться до цього, є дуже маніпулятивнимОксана Покальчук, виконавчий директор українського представництва Amnesty international
«Лише ті, хто це роблять, розуміють ситуацію там. Уявлення про те, як українці та українки поставляться до цього, є дуже маніпулятивним. До того як стати директоркою Amnesty international в Україні, я працювала як адвокатка, я бачила багато секс-працівниць, і я думаю, якщо ми будемо більше цікавитись життям цих людей, наша думка про них зміниться», – говорить вона.
За неофіційними даними, якими оперують громадські активісти, тільки у Києві у секс-бізнесі працює близько 30 тисяч людей. За минулий рік українська Національна поліція виявила загалом 102 потерпілих від торгівлі людьми і почала 111 кримінальних проваджень за цими фактами. Такі дані наводить Міжнародна організація з міграції.
Водночас, тільки на дитячу гарячу лінію «Ла Страда – Україна», як повідомляють представники цієї організації, впродовж 2015 року зателефонувало понад 38 тисяч осіб, із них понад тисячу звернень стосувалися трудової та сексуальної експлуатації неповнолітніх.
