Доступність посилання

ТОП новини

Чуже золото, чужий Крим


(Рубрика «Точка зору»)

Новина про рішення суду в Амстердамі щодо повернення «скіфського золота» його законному власнику ‒ мабуть, одна з небагатьох, що звучить абсолютно однаково у викладі українських, російських і європейських ЗМІ. Поза всяким сумнівом, коли перший шок мине, російські пропагандисти запропонують нам чимало побрехеньок про злостивих голландців, а офіційні особи почнуть переконувати своїх співгромадян, що суперечка не завершена, й Росія обов'язково знайде можливості для того, щоб здобути скарб, що їй не належить.

Але поки що залишається сухо констатувати: «скіфське золото» має повернутися до України. Просто тому, що саме з України його відправили до Нідерландів. Жодного відношення до Росії ці музейні експонати не мають. Можна окупувати територію, оголосити людей, які проживають там, власними громадянами, але абсолютно неможливо довести, що ці дії впливають на право і на приватну власність. З цією прикрою обставиною після 1917 року не раз стикалися більшовики. А тепер із нею доведеться зіткнутися і їхнім сучасним спадкоємцям ‒ Путіну, Шойгу, Аксьонову й іншим стерв'ятникам.

Але одночасно висновок амстердамського суду означає одну просту річ, з якою доведеться рахуватися не лише Росії. Кремль просто не може виграти жодного міжнародного позову, який стосується його «прав» на Крим і майна, що є на півострові. Тому що з точки зору міжнародного права все просто і прозоро: була застосована військова сила, відбулася окупація, після якої відбувся «референдум», який ніяк не стосується міжнародного права й українського законодавства та в результаті якого були схвалені неправові рішення місцевої «влади». І потім, у порушення Конституції Росії, Конституції України й міжнародних зобов'язань Російської Федерації чужа територія була оголошена «російською». Крапка. Фактичний контроль не означає правових переваг.

Про це буде змушена думати будь-яка держава, яка спробує укласти з путінським режимом «угоду» щодо Криму. Звісно, можна скасовувати санкції, просторікувати про те, що «кримчани самі захотіли» і що жителів півострова багато що пов'язує з країною-окупантом. Але правової суті того, що відбувається це не скасує. Країна, яка погодиться з окупацією Криму, сама стане співучасником окупації ‒ і не в оцінках журналістів і політиків. А з правової точки зору. І амстердамський суд це вкотре підтвердив.

Із точки зору міжнародного права Крим ніколи не був, не є і ніколи не буде частиною сучасної Російської Федерації. Саме тому «російський статус» Криму може визнати тільки той, кому на міжнародне право наплювати.

А таких у сучасному світі все менше й менше.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Оригінал ‒ на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»

  • Зображення 16x9

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1990 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG