Після оголошення перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США колишній посол США у Росії Майкл МакФол написав у Twitter: «Найбільшої поразки зазнала Україна. Ваша єдина надія – серйозно поставитися до реформ і зробити так, щоб європейці вас продовжували підтримувати». Чи дійсно Америка відступиться від України, що буде з Європою, чи далі Європа і Америка поділяють спільні цінності? Про це говоримо з аналітиком Радіо Свобода Браяном Вітмором.
Україна має підготуватися і до найгіршого розвитку подій. Ми просто не знаємо, чим це може скінчитися
– Те, що може статися, мене непокоїть. І це стосується не лише України, але й Грузії, навіть потенційно країн Балтії, якщо Америка дійсно відійде від своїх безпекових зобов’язань у Європі. Тому, на мою думку, пан МакФол дійсно має рацію щодо того, що Україна має підготуватися і до найгіршого розвитку подій. Ми просто не знаємо, чим це може скінчитися, бо поки ми маємо лише висловлювання під час передвиборчої кампанії про НАТО, про інші союзи, зокрема про можливість визнання анексії Криму Росією. І якщо все це не зміниться, то є причини для занепокоєння.
Добра новина є в тому, що американський президент – це не російський президент, він не має стільки свободи в прийнятті рішень
Добра новина є в тому, що американський президент – це не російський президент, він не має стільки свободи в ухваленні рішень. Він має істеблішмент у сфері закордонної політики, ми маємо консенсус між двома партіями в Конгресі щодо того, що Америка має поважати свої міжнародні безпекові зобов’язання. Тому там він зустріне серйозний спротив. Навіть якщо говорити конкретно про Україну, Конгрес практично одностайно проголосував за те, щоб надати Україні летальну зброю.Однак я занепокоєний.
– Це, власне, і є моє запитання, наскільки республіканським буде республіканський президент Трамп?
Багато буде зрозуміло про його майбутню політику з того, яку команду він обере
– Що стосується закордонних справ, такого республіканця я ще в житті не бачив. Від часу Другої світової війни Республіканська партія, як, до речі, і Демократична, завжди обирали президентів, які цікавилися світом. Але зараз вимальовується зовсім інша картина. Багато буде зрозуміло про його майбутню політику з того, яку команду він обере. Зокрема, серед кандидатів на посаду державного секретаря називають ім’я Ньюта Гінгріча, який раніше був спікером Палати представників. Цікава кандидатура, бо він відомий якраз своїми недипломатичними висловлюваннями. Він в одному з інтерв’ю сказав, що Естонія не має значення для США, бо це передмістя Санкт-Петербурга. І воювати за Естонію США не мають причин. Тож якщо його призначать і таке буде ставлення до цих речей в адміністрації – то для України це сумна новина.
Серед інших називають Джона Болтона, колишнього посла США в ООН. Він більше займався Іраном, Іраком, тож чого від нього чекати в Європі, ми не знаємо. З іншого боку, такі кандидати, як сенатори Джеф Сешнс та Боб Коркер, показали, що вони переймаються безпекою України і в своїх заявах, і під час голосування. Також ми чуємо ім’я колишнього генерала Майкла Флінна, який зараз є радником з питань безпеки. Він має близькі стосунки з російським телеканалом RT, колишнім Russia Today, і навіть сидів поруч з Володимиром Путіним на гала-бенкеті цього каналу. І якщо він буде в цій ролі, а ця роль є дуже важливою, бо він координує всі безпекові відомства і готує інформацію для президента... Тож кандидати є різні, і передбачити зараз дуже важко.
– Під час кампанії і сам Трамп, і члени його команди дуже легковажно відгукувалися про зобов’язання США в рамках НАТО. Але якщо США не захищатимуть Естонію, то це означає, що не працює 5 стаття, і це є кінець для НАТО. Чи можливий Європейський союз без НАТО?
Я все ж вірю в те, що НАТО збережеться, і 5 стаття продовжуватиме діяти. Я б на місці Путіна не став перевіряти зараз, чи вона буде задіяна
– Я все ж вірю в те, що НАТО збережеться, і 5 стаття продовжуватиме діяти. Я б на місці Путіна не став перевіряти зараз, чи вона буде задіяна. Тому що важко сказати, як Трамп відреагує на провокацію. Але я не думаю, що настав кінець НАТО.
– Оглядачі звертають увагу на те, що і Барак Обама на початку свого президентства оголосив, що головні інтереси США лежать поза Європою. Наскільки ще можна віддалитися?
Є консенсус в Конгресі, є впливові кола у сфері закордонної політики. Це не так просто подолати, навіть якщо дуже сильно захотіти, бо рішення мають бути проведені через бюрократію, яка є дуже віддана трансатлантичним зв’язкам
– По-перше, Обама не був перший, хто вдавався до таких спроб. Білл Клінтон також намагався розвернутися до Азії, але також не вдалося. Думаю, що для будь-якого американського президента неможливо цілком відійти від європейських справ, бо два боки Атлантики поділяють цінності та інтереси. А крім того, знову ж таки, є консенсус у Конгресі, є впливові кола у сфері закордонної політики. Це не так просто подолати, навіть якщо дуже сильно захотіти, бо рішення мають бути проведені через бюрократію, яка є дуже віддана трансатлантичним зв’язкам.
Навіть якщо стосунки з Європою і будуть напруженими, вони все ж не будуть розірвані
Гадаю, на початку правління Обами, здавалося, що Європа нецікава, бо нікуди вона не дінеться. Але тут, як у шлюбі, якщо не звертати уваги на партнера, стосунки доволі швидко почнуть псуватися. І здається, так воно вже й починало бути. Але події навколо України змусили трансатлантичних партнерів знову співпрацювати над спільними проблемами в Європі. І треба сказати, що на цьому тлі навіть вибудувалися особисті стосунки між Обамою та канцлером Меркель. Бо завжди американський президент мав якогось європейського партнера, з яким у нього були тісніші стосунки. Так було і з Рональдом Реґаном, і Марґарет Тетчер, Джорджем Бушем-старшим і Гельмутом Колем, Біллом Клінтоном і Тоні Блером. І наприкінці каденції Обами такий зв’язок у нього встановився з Меркель. З ким буде налагоджувати зв’язки пан Трамп, я навіть не знаю. Але думаю, що навіть якщо стосунки з Європою і будуть напруженими, вони все ж не будуть розірвані.
– Судячи з поглядів пана Трампа, в нього і зараз є багатий вибір партнерів у Європі, а може бути і ще більший, якщо до влади прийде Марін Ле Пен у Франції.
Перший кандидат на тісніші стосунки з Америкою – це Тереза Мей у Великій Британії
– Так, у цьому є небезпека, це була б насмішка, зв’язок між двома лідерами, які не подіяють глибинні цінності двох континентів. Я думаю, що за традицією, перший кандидат на тісніші стосунки з Америкою – це Тереза Мей у Великій Британії. І боюся, що інші лідери, які висловлюють скептицизм щодо Європи, як, наприклад, президент Чехії Мілош Земан чи прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, чи інші, які вважають, що їхні країни мають відстоювати свої власні інтереси навіть ціною стосунків з сусідами, отримають від Трампа додаткове натхнення. Бо ж якщо може бути «перш за все Америка», то чому не може бути Чехія чи Угорщина. Так, це може статися. Але мені здається, що це буде скороминуще. Так, ми вступили у зону турбулентності, але вона закінчиться, бо ми вже це бачили, і я вірю в західні інституції і їхню здатність до опору та відродження.
