Львів – Депутати Львівської міськради просять поліцію посилити охорону на місцях, пов’язаних із історичною пам’яттю поляків, а також запровадити тимчасово обмежений доступ на Личаківський цвинтар, де розташований польський військовий меморіал. Таке прохання пов’язане з тим, щоб унеможливити будь-які провокації у Львові щодо польських місць і пам’ятників після того, як з’явилися повідомлення про знищення кількох міць поховань українців на території Польщі. Як сьогодні вийти із зачарованого кола непорозуміння між обома сусідніми народами?
Кожен туристичний автобус із Польщі передусім завозить поляків на екскурсію на Личаківський цвинтар. Саме тут розташований один із найбільших військових меморіалів, який збудувала Польща. У могилах спочивають понад дві з половиною тисячі загиблих поляків під час українсько-польської війни 1918-1919 років. З 1989 року почалися відновлювально-реставраційні роботи, «Цвинтаря орлят» за фінансування польського уряду. Довкола військового меморіалу дискусії тривали довгі роки і лише у 2005 році його вдалося урочисто відкрити завдяки українським та польським інтелектуалам, а також духовенству.
Відтоді 1 листопада у Львові вважається днем примирення, коли львів’яни запалюють лампадки на могилах українських і польських вояків, які загинули у роки українсько-польської війни і кажуть: «Вибачаємо і просимо вибачення». Одним із ініціаторів цієї акції примирення був львів’янин, публіцист Богдан Панкевич. Досі польська сторона не має дозволу Львівської міськради щодо встановленого Польщею символу «меча-щербеця» на одній із могил, але ніхто не планує демонтувати.
Через те, що люди обурені зневаженням могил у Польщі, є загроза, що певні екстремістські кола чи талановито спровоковані можуть симетричну дію провести в Україні, тому ми просимо про тимчасове обмеження доступу на «Цвинтар орлят»Богдан Панкевич
«Політика правлячих кіл Польщі помножила на нуль всі досягнення попередніх років, а це молитви кардиналів Яворського і Гузара, вибачення президентів, які були голосом суспільства. Маємо ситуацію, коли українці зберігають позицію християн, культурних людей, які шанують поховання, чиї б вони не були.
Але через те, що люди обурені зневаженням могил у Польщі, є загроза, що певні екстремістські кола чи талановито спровоковані можуть симетричну дію провести в Україні, тому ми просимо про тимчасове обмеження доступу на «Цвинтар орлят». Зараз поганий час для ультиматумів, бо будь-який крок – це вода на млин польських маргіналів. А у нас війна, з поляками у нас – історія та емоції, а з Росією – проблема крові і життя солдат, у цьому і різниця», – каже Богдан Панкевич.
У Польщі за останні два роки зруйновано чотирнадцять місць поховань і пам’ятників українців. Тим часом на Київщині у містечку Ставище молоді українці відновили давнє польське поховання. За словами ініціатора акції Юрія Горкуна, навели порядок на кладовищі за власні гроші. Однак не всі жителі Ставища підтримали таку ініціативу, бо люди пригадали минулу історію, коли містечко живцем було спалене поляком Стефаном Чарнецьким у XVII столітті, коли поляки, які придушували повстання Богдана Хмельницького, вирізали понад 16 тисяч людей, включно з дітьми.
«Коли ми почали робити, то надгробні пам’ятники були засипані землею, десь на 20-30 сантиметрів. Ми домовились по вихідних, що будемо там працювати, отак ми і відновили», – розповів Юрій Горкун.
Український інститут національної пам’яті облікує місця польської історії в Україні
За польськими похованнями на Львівщині доглядають або місцеві органи влади, або польська громада за фінансової підтримки Польщі. Україна сприяє Польщі у вирішенні питань, які стосуються польської пам’яті. На сьогодні, згідно з даними Міжвідомчої комісії, в Україні налічується понад 200 місць поховань, більшість – на Волині, де поляки, не дотримуючись українського законодавства, встановили надгробні пам’ятники чи знаки. Український інститут національної пам’яті зараз проводить облік усіх місць, пов’язаних з польською історичною пам’яттю, які були впорядковані з 1991 року.
Науковий працівник інституту Павло Подобєд каже, що складно назвати, скільки саме польських військових меморіалів, пам’ятних місць і знаків є в Україні. Чимало місць впорядковані, згідно з домовленістю з місцевими органами влади або ж із порушенням української процедури, а тому і невідома цифра.
«Треба розуміти, щоб встановити військовий меморіал, то має бути погодження з Міжвідомчою комісією у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій, а також з міською владою. Є чимало військових меморіалів чи таблиць, які встановлені лише за домовленістю з ксьондзом. Є об’єкти самочинно зведені», – наголосив Павло Подобєд.
Для того, щоб вирішувати проблемні питання щодо впорядкування поховань у 1994 році між урядами України та Польщі була створена Міжвідомча комісія, яка донедавна працювала досить результативно, але з 2014 року польська сторона не реагує на звернення України. Всі листи, які стосувались вандалізму у Польщі на місцях поховання українців, залишились проігноровані.
Віталій Ляска, історик, сподівається на мудрість українського та польського суспільств, які знову повернуться до конструктивного діалогу.
Нам потрібна дискусія, щоб обидві сторони визнали свою вину і почули одна однуВіталій Ляска
«Політичні радикальні важелі приведуть лише до ескалації, а нам потрібна дискусія, історична, спокійна, щоб обидві сторони визнали свою вину і почули одна одну», – каже історик.
Чи здатні обидва суспільства до діалогу, чи далі литимуть воду на млин «русского мира»? Чи все ж оберуть мудру сусідську політику?
