Нехтування Заходом питання освіти у мусульманських країнах призводить до того, що там дедалі активніше поширюються радикальні ідеї. Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив дослідник Гуверівського інституту (США), шотландський історик Ніл Фергюсон. У Києві він узяв участь у форумі Ялтинська європейська стратегія (YES), де виступив у рамках панелі про глобальні терористичні загрози. У 2004 році журнал Time зарахував Фергюсона до переліку найвпливовіших людей світу. Радіо Свобода розпитало дослідника про значення історичної науки в контексті радикалізації частини суспільства і про те, чи правильною, на його думку, є публічна реакція провідних політиків на терористичні загрози.
– Ви кажете: коли ми згадуємо міжнародний тероризм, то маємо в цьому контексті говорити і про глобальну відповідальність за освіту у різних частинах світу. Чи значить це, що, наприклад, уряд США відповідальний за рівень освіти у Пакистані?
На жаль, ми практично відмовилися від фінансування і підтримки освіти у мусульманських країнах
– Чому ні? Саудівська Аравія, скажімо, за останні 30 років вклала в освіту в Пакистані неабияку суму. Те саме можна сказати про більшість переважно мусульманських країн, а також про багато з тих країн, де є мусульманські меншини. На жаль, ми практично відмовилися від фінансування і підтримки освіти у мусульманських країнах, залишивши цю сферу для впливу Саудівської Аравії. І, на жаль, фінансовані Саудівською Аравією медреси (загальна назва для середніх і вищих шкіл у більшості мусульманських країн – ред.) стають осередками поширення радикальної ідеології у мусульманському світі.
– Ви наводили дані, що мусульманське населення у США зростає швидше, ніж у країнах ЄС, і що, на Вашу думку, у деяких штатах влада вже некоректно реагує на цю демографічну тенденцію. Що Ви маєте на увазі?
Відносно незначний відсоток мусульманського населення у США стрімко зростає. Є осередки, які радикалізуються
– Я казав про те, що відносно незначний відсоток мусульманського населення у США стрімко зростає. Є осередки, які радикалізуються. Були випадки, коли люди добровільно намагалися потрапити до Сирії, щоб поповнити лави «Ісламської держави». Такий випадок був, наприклад, у штаті Мічиган. У Бостоні, де я жив, я бачив осередки мусульманської громади, де приживаються радикальні ідеї. Хоч у США переважно вважають, що проблема ісламського екстремізму – це більше проблема Європи чи Північної Африки, чи Близького Сходу, ця проблема, ймовірно, стане проблемою й у США – з демографічних причин, а також тому, що в деякі мусульманські осередки таки потрапляють екстремістські ідеї.
– Як Ви оцінюєте думку, висловлену на конференції колишнім міністром оборони США Робертом Гейтсом, що через низький рівень знання історії молоді американці можуть у якийсь момент стати дуже сприйнятливими до яскравих, але хибних по своїй суті, ідеологій?
Якщо ви не розумієте історії США, то в якийсь момент вам припадає до душі гасло «Америка понад усе»
– Я на всі сто згоден із міністром Гейтсом, що рівень знання національної історії серед молодих американців вкрай низький. Відверто кажучи, те саме я можу сказати і про старших людей. Це – одна з причин, до слова, чому ми з Гремом Елісоном (директором дослідницького Belfer Center (США) – ред.) нещодавно написали про необхідність започаткування у США після виборів Ради істориків. Американській політиці слід частіше звертатися до історії. Якщо ви не розумієте історії США, то в якийсь момент вам припадає до душі гасло «Америка понад усе», яким послуговується Трамп і яке повертає нас до ізоляціоністського руху 1930-х.
Перехід в іслам, а таких випадків у США стає дедалі більше, є феноменом, який треба досліджувати. Такі випадки є в громадах афроамериканців, і подекуди йдеться про прихильність нових мусульман до радикальних ідей. Випадки переходу в іслам і прихильності радикальним ідеям фіксують у деяких в’язницях, і виникає запитання до адміністрацій таких закладів: як туди потрапляють священики-носії радикальних ідей? Тобто виглядає так, що США не цілком справляються з деякими ризикам всередині самої країни і потенційно можуть опинитися у ситуації, від якої зараз потерпають деякі європейські країни.
– Маємо змогу спостерігати публічну реакцію місцевої й найвищої влади у США та країнах ЄС на терористичну загрозу, спричинену радикальними угрупованнями на кшталт «Ісламської держави». Чи, на Вашу думку, ті публічні меседжі, які озвучуються, є коректними? Особливо якщо аналізувати їх із позицій мусульманських громад у США та ЄС.
Якщо найвищі політики чесно не визнають, що у мусульманських громадах у Європі є проблеми з екстремізмом, то вони своїми ж руками створюють сприятливий ґрунт для популістів. Це дуже поганий сценарій
– У низці європейських країн є небезпечна тенденція, коли екстремістські ідеї пронизують деякі мусульманські громади. Політичний істеблішмент цих країн, однак, вирішив замовчувати цей факт. Це політкоректно, мультикультурно, але це й дає можливість крайнім правим використовувати це собі на користь. Ми бачимо це у Нідерландах, бачимо на сході Німеччини, у Швеції та, звісно, у Франції, де є «Національний фронт». Проблема полягає в тому, що якщо найвищі політики чесно не визнають проблему, якщо вони не визнають, що у мусульманських громадах у Європі є проблеми з екстремізмом, то вони своїми ж руками створюють сприятливий ґрунт для правих популістів. Це дуже поганий сценарій, бо чим більшу популярність мають крайні праві, тим більше це на руку ісламістам, це підсилює їхні гасла і допомагає їм поповнювати лави новачками.
