Українські дзюдоїсти до кошику «синьо-жовтої» збірної у Ріо здобули 7 нагород – «золото», по три срібних та бронзових медалей. І ця кількість нагород більша, ніж у 2012 році. За словами дзюдоїста Олександра Косінова, хоча на цих Іграх він здобув «бронзу», вона на вагу його лондонського «золота». А ось єдину нагороду вищого ґатунку достроково завоювала дебютантка – спортсменка із Запоріжжя Інна Черняк. Вдома ж за неї вболівала рідна сестра-близнючка, дзюдоїстка у складі олімпійської збірної України Марина Черняк.
Фінал із дзюдо у ваговій категорії до 57 кілограмів. За «золото» борються спортсменки з Бразилії Люсія Да Сілва Тейшейра Араужо та українка Інна Черняк. 20 секунд. І Черняк, яка вперше виступає на Паралімпійських іграх, стає чемпіонкою. Сама ж українка з вадами зору зізнається: усі зустрічі у боротьбі за «золото» були важкими.
«Перша зустріч завжди складна, адже це початок змагань. У другій я зустрілась зі спортсменкою з Кореї. Я їй вже програвала двічі, і для мене було дуже важливо виграти. Готувалася саме до неї. Важко було і в психологічному плані, і в фізичному. Але мені все вдалося. І я змогла змінити нашу статистику зустрічей», – пояснює Інна Черняк.
Проте, з самого початку їхала до Ріо мотивована – повернутися лише з нагородою, розповідає дзюдоїстка.
«Коли збиралася до Ріо, то звичайно уявляла і «золото», і як нагороджуватимуть мене, і навіть як підійматиму прапор над головою. Завжди, коли я їду на змагання, сподіваюсь, що переможу. Цього разу все вдалося. Успіх був на моєму боці. Так зірки зійшлися», – каже паралімпійська чемпіонка.
Виступ Черняк у Ріо: за себе і за сестру
Тим більше, що в Ріо виступала і за себе, і за сестру-близнючку Марину, яка у складі олімпійської збірної не змогла здобути нагороду. За словами Марини Черняк, виступати самій на Олімпіаді було набагато легше, ніж дивитися змагання рідної сестри на Паралімпіаді.
«Коли виступаю сама – не хвилююсь. А ось коли дивлюся її виступи – дуже нервую. Емоції захоплюють. Почала вже за її виступи хвилюватися з самого ранку, хоча знала, що Інна боротиметься лише увечері. Все ж таки у дзюдо будь-яка маленька помилка, і все – ти вже нічого не зміниш. Хвилювалася, щоб вона не перестояла, нічого не пропустила…» – розповідає сестра паралімпійської чемпіонки Марина.
За сестру Марина дуже радіє. Каже, головне, що хоча б одна нагорода їде з Ріо до родини Черняк.
«Ніколи не стаємо в спаринги одна проти одної» – Марина Черняк
«Ми підтримуємо одна одну. Звичайно, я б також хотіла здобути нагороду в Ріо, але мені не вдалося. Проте, Інна це змогла зробити. У нас немає конкуренції, ми – головна підтримка одне одного. І я пишаюсь своєю сестрою-близнючкою», – каже Марина Черняк.
Конкуренції немає, як і боротьби. Адже між дівчатами табу: одна проти одної навіть під час тренувань не стають.
«У дитинстві дуже заводилися, та напевно не розраховували сили. А зараз просто сміємося, коли починаємо боротися. Тож не витрачаємо дарма часу і у спаринги на стаємо», – розповідає Марина Черняк. А сестру Інну чекає скоріше додому, щоб відпочити разом, а вже потім розпочати новий сезон до головної події чотириріччя.
За новими тренувальними зборами та виступами вже сумує і паралімпійська чемпіонка. Інна Черняк запевняє, що «золото» в Ріо – це важлива нагорода, але зупинятися на цьому дівчина не збирається.
Косінов не зміг взяти реванш у мексиканського дзюдоїста
А ось досвідчений дзюдоїст та паралімпійський чемпіон 2012 року Олександр Косінов каже, хоча і здобув на цих Іграх лише «бронзу», та все одно своїм результатом задоволений.
«Планував підтримати планку паралімпійського чемпіона, як і в 2012 році. Проте не зміг. Трішки не вийшла зустріч з мексиканцем за вихід у фінал. Десь тактично я помилився. Але він бореться зі мною третій раз, знав, як я дію. У нас з ним своя пісня – «Какая боль, какая боль, Мексика-Украина 3:0» Це був його день, і він впевнено став чемпіоном. Проте моя «бронза» – це теж моя перемога», – розповідає Олександр Косінов.
Бразильські вболівальники знають, що таке дзюдо
Також спортсмен зазначив, що виступати саме перед бразильським глядачем – це незабутні відчуття.
«Тут дуже люблять дзюдо. У них дуже багато людей, хто займається дзюдо. І вони розуміють, що таке дзюдо. Коли судді дають якісь неправильні оцінки, або неправильно карають, весь зал починає гудіти. Своїх бразильських спортсменів вони дуже гучно підтримують. Іншим потрібно завоювати глядача. Ефективна боротьба – і все – Бразилія підтримує спортсмена, незалежно від того, під яким прапором ти виступаєш. Українцям вдалося підкорити бразильського глядача, вони дуже раділи, коли бачили, що зараз боротиметься спортсмен із синьо-жовтим прапором», – ділиться враженнями Олександр Косінов.
Перед останнім днем змагань у Ріо Україна здобула 106 нагород, з яких 38 «золотих». Це рекордна кількість для «синьо-жовтої» збірної за всі Паралімпійські Ігри.
