Київ – Тетяна Ричкова, член «волонтерського десанту» в Міністерстві оборони і «новоспечений» депутат Верховної Ради України, розповіла Радіо Свобода про те, звідки у неї в декларації квартира вартістю понад 1,6 мільйона гривень, чи давали їй хабарі, про ставлення до «особливого статусу Донбасу», а також про те, чи можуть волонтери стати новою елітою України.
– Розпочнемо не з «квартирного питання», а з «елітного». Один із однокурсників президента Росії Володимира Путіна, колишній розвідник Юрій Швець, який зараз живе у США і часто коментує ситуацію в Україні, нещодавно висловив припущення, що врятувати Україну може швидка заміна старої політичної еліти. І цією новою елітою він вважає волонтерів, людей, які на ділі довели, що здатні організовуватися й ефективно вирішувати проблеми. Він каже: «волонтери мають іти у владу».
– Я вважаю, що люди можуть врятувати Україну. Звичайні люди. Особливо ті, які на самому початку допомагали на Майдані. Люди, які зустрічали переселенців з Криму і наших моряків. Люди, які першими пішли разом з військовослужбовцями на фронт допомагати. Ось ці люди зможуть.
Не всі волонтери витримують. Волонтери – вільні люди, які не хочуть брати відповідальність. Багато хто приходив у Міноборони і не хотіли офіційно влаштовуватися на роботу
Але є в мене досвід роботи з волонтерами. Не всі це витримують, тому що у нас все ж таки бюрократія, необхідна посидючість, необхідне структурне мислення системне. Не завжди воно у всіх є. Волонтери – це в основному вільні люди, які не хочуть на себе брати відповідальність. А відповідальність треба брати. У нас багато хто приходив у Міністерство оборони і не хотіли офіційно влаштовуватися на роботу або ж не хотіли підписувати контракти як військовослужбовці, тим самим не несли відповідальності за ті рішення, які ухвалювалися. Тому таку відповідальність взяли на себе ми – кадрові військові, я, яка підписала контракт, і ті люди, які працюють і продовжують працювати зараз в Міноборони.
– Чи вважаєте Ви, що зробили все, що могли, працюючи в міністерстві оборони?
– Ні. І тому і продовжую там працювати.
– Будете поєднувати?
– Так. Поки, на жаль, не було голосування про включення у комітети Верховної Ради, адже зараз тиждень роботи в комітетах. Тому я зараз працюю зі своїми помічниками над законопроектами, і в Міноборони. У четвер було засідання колегії разом з Комітетом нацбезпеки і оборони, на якому ми, Міноборони і Генштаб, звітували про видатки минулорічного бюджету, а також щодо бюджету на наступний рік.
– І на чому Ви хочете зосередитися?
Дуже хотілося б розширити конкуренцію у постачанні продовольства у ЗСУ, як було тільки чотири компанії, так і далі працюють
– Дуже хотілося б все ж таки розширити конкуренцію у постачанні продовольства у ЗСУ. Адже поки, у нас як було тільки чотири компанії, так вони і далі працюють. Зараз ми хочемо це «зламати». У наступному році проведемо ще ряд робочих експериментів, щоб врахувати всі за і проти. Будемо розширяти кількість лотів, які проторговуються, на харчування.
– А чому так важко йде зміна саме системи харчового забезпечення ЗСУ?
Готується постанова Кабміну, щоб ми могли хоча б льотчиків, ВМС і ССО годувати самостійно
– Тому що у нас, починаючи з часів Гриценка, працюють оцих 4 надкрупні постачальники. У Міноборони немає свого обладнання. Ми тільки надаємо в оренду приміщення, у яких вони надають послуги з харчування. Ми намагаємося це змінити, але поки немає достатньої кількості грошей, щоб закупити власне обладнання і купувати окремо продукти, окремо послуги.
Зараз готується постанова Кабміну, щоб ми могли хоча б наших льотчиків, ВМС і ССО (Сили спеціальних операцій – ред.) годувати вже самостійно і розширити конкуренцію для інших організацій.
– Я знаю такі історії, коли офіцери, які пройшли фронт, намагалися боротися із обкраданням курсантів, із тими, хто «солдатську пайку половинить» і не змогли нічого зробити. Вони повернулися на фронт, мовляв, «на фронті легше». Інші історії, коли, з одного боку, завозять продукти у військову частину, а з іншого боку під парканом стоять машини, які вивозять ці харчі. Як з цим боретеся?
– Зараз цим займається Військова служба правопорядку. Хоча вона поки не має каральних повноважень, а протоколює, фіксує такі випадки і передає в поліцію і у Військову прокуратуру України.
До речі, я намагаюся змінити цей стан речей. Зараз у мене вже підготовлений законопроект про військову поліцію. Я буду за нього боротися і вносити до зали Верховної Ради, щоб у Військової служби правопорядку, яка їздить в АТО, займається військовими злочинами, були відповідні повноваження.
– Хто Вам допомагає готувати законопроекти? Бо, наскільки я розумію, у Вас до цього взагалі не було досвіду законотворчої роботи.
– Не було. Але я вже 1,5 роки цим займаюся. І вже ряд законів, а точніше – вісім були ухвалені. Це, звісно, складний процес був. Тому що треба було вмовити якихось депутатів Верховної Ради або вносити їх від адміністрації президента. Тобто дарувати їх комусь і переконувати когось, щоб вони несли ту ідею, яку ти народив у цьому законопроекті.
– А хто Вам допомагав їх готувати? Кого Ви кличете на допомогу?
– «Рибу», базовий матеріал готувала я, а потім вже допомагав мені наш юридичний департамент.
– Я, готуючись до ефіру, передивилася соціальні мережі, там є і сподівання на те, що від Вас буде користь у парламенті, а є й ті, хто висловлює розчарування. Як Ви думаєте, з чим пов’язані негативні оцінки?
– У нас скільки людей, стільки і думок. Дуже багато, на жаль, заздрісних людей. Ніби ти з ними і спілкувався, був пліч-о-пліч, а от тепер вже став «поганим».
Я Вам скажу так: я своїй дитині ніколи в житті не побажаю йти у депутати (надважка була для мене виборча кампанія), чи у міністри, чи (не дай Боже!) президенти. Це дуже велика відповідальність. Якщо людина до цього підходить відповідально і хоче для країни зробити багато чого, то це дуже тяжка робота.
Тому нехай це залишиться на совісті тих людей, які або заздрять, або не розуміють. Я не бачу якихось таких моментів, що справді заслуговують розчарування. Військові, з якими я працювала всі ці роки, навпаки, говорять: «Ти – одна наша надія». І люди на окрузі теж розраховують на мене. Я вже працюю на окрузі. Вже їм допомагаю.
– Ці негативні оцінки, вони Вас ображають?
– Ні. Абсолютно ні. У мене немає часу це моніторити. Тому нехай це буде на совісті. Всіх розсудить Бог. З собою не забереш ні грошей, нічого. Залишиться у тебе тільки пам'ять і твоя дитина, яка тобою або гордитиметься, або ж ні.
– А Ви розумієте, чому до Вас така особлива прискіплива увага?
– Не знаю навіть.
– Можливо, це пов’язано з тим, що на Вас покладають певні сподівання? Пам’ятаєте, якось у цій студії ми передали Вам інформацію про важкі умови життя військовослужбовців на полігоні «Широкий Лан»? І не пройшло і тижня, як трапився той інцидент, коли солдати пішли скаржитися?.
– Так.
– І тепер що Ви можете сказати про цей полігон? Що вдалося зробити?
До наступного літа буде на полігоні «Широкий Лан» містечко стаціонарне, з медпунктами, з їдальнею, з опалюваними приміщеннями
– Я донесла ту інформацію. Там виїхали фахівці і працювали з особовим складом. З’ясувалося, що причина у безтолковості і халатності. Тобто вони прислали людей на полігон, але не привезли абсолютно нічого: ні наметів, ні обладнання, ані продуктів харчування. Тобто сама військова частина не потурбувалася про те, як розміщувати людей, що їм там їсти. Ця людина була звільнена з ЗСУ.
Що далі? А далі, я думаю, до наступного літа буде там (на полігоні «Широкий Лан» – ред.) ціле містечко стаціонарне, з медпунктами, з їдальнею, з опалюваними приміщеннями.
– Військовослужбовці кажуть, що такі містечка і зараз є, але вони «потьомкінські» - для перевірок чи начальства, або, скажімо, щоб показати Тетяні Ричковій, яка приїде…
Тетяна скрізь їздить. Стандартне питання «як ви сюди потрапили – тут нікому не можна знаходитися»
– Тетяна скрізь їздить. Я навіть не попереджаю, коли приїжджаю. Зазвичай стандартне питання, до якого я вже звикла: «Дівчино, як ви сюди потрапили – тут нікому не можна знаходитися».
– То Ви знаєте, що є такі місця, які тримають для того, щоб показати міністру оборони чи його заступникам, коли ті приїдуть, а насправді військовослужбовці, солдати живуть в інших умовах?
Змінилася ситуація. Громадяни доводять до відома все. І міністр оборони доступний
– Справа в тому, що місця є різні. І зараз настільки змінилася ситуація. І надпотужно наші громадяни доводять до відома все. І міністр оборони доступний – при мені йому телефонують і волонтери, і громадські організації. Повірте мені, громадськість все доводять до відома, а міністр чує і робить висновки. Якби не це, то я думаю, що нічого б не змінилося в армії на краще.
– Тепер про парламент. Тетяно, один народний депутат, який прийшов у Верховну Раду з Майдану, у цій студії, що йому пропонували мільйон доларів за «потрібне» голосування. Ви готові до того, що Вам пропонуватимуть мільйон доларів?
Вже звикла в Міноборони, відповідаю за матеріальне забезпечення. Чимало постачальників через підставних осіб пропонували гроші. Різні гроші
– Я до цього вже звикла в Міноборони, тому що відповідаю за матеріальне забезпечення. Є постачальники, чимало постачальників, звісно, через підставних осіб, які пропонували ці гроші. Різні гроші. Я навіть намагалася, скажемо так, залучити міліцію, погодилася на певні процесуальні дії, щоб цих людей таки притягнули до відповідальності.
Не вдалося мені спіймати одну людину на дачі хабара. Дуже шкодую, неправильно зреагувала
Але не вдалося мені спіймати одну людину на дачі хабара. Я дуже про це шкодую, що я неправильно зреагувала. Бо моя перша реакція була такою, що я просто рвала ці листочки і виганяла. Вони почали це передавати один одному, пішла ланцюгова реакція, що, мовляв, їй не треба нічого пропонувати, бо з цього нічого не вийде.
– Якщо з Вами не вийшло, то, можливо, виходить з кимось іншим?
Підполковник, пройшов АТО, витягав хлопців у цій обплавленій «пластиковій формі». Тепер він займається розробкою речового і продовольчого забезпечення
– Справа у тому, що та структура, яку я створила, та організація, яку я створила, то її очолює зараз підполковник, який пройшов АТО, який витягав хлопців у цій обплавленій «пластиковій формі». Тепер він займається розробкою речового і продовольчого забезпечення. Я повністю на нього розраховую. Я знаю, як він розмовляє з постачальниками. Тому, власне, бруд то і ллється.
– А на кого Ви будете розраховувати у парламенті? Тому що дуже багато хто приходить у парламент, стає народним депутатом, але, побачивши, що там відбувається, відходить у бік і продовжує займатися своїми справами. Так, як це сталося з Дмитром Ярошем.
Не буду дивитися, чи це «Опоблок», чи інший. Буду працювати з нормальними, конструктивними людьми
– Справа в тому, що я – боєць. Коли я вносила свої законопроекти, я просила багатьох депутатів. Я вже спілкуюся з багатьма депутатами з різних фракцій, знаходжу спільну мову, продовжуватиму зі всіма працювати. Я не буду дивитися на те, чи це «Опоблок», чи якийсь інший. Я хочу і буду працювати з нормальними, конструктивними людьми. Тому що без ухвалення певних законів моєму рідному місту гірше житиметься, військовослужбовцям також гірше житиметься. Розумієте?
Я розумію, що у нас парламентська форма правління. На нас лежить дуже велика відповідальність. Я працюватиму зі всіма нормальними, конструктивними людьми. І вони там є. Їх не так багато, як хотілося б, але вони є.
– Якщо й далі буде розвиватися тема з «особливим статусом» Донбасу, як на це буде реагувати Тетяна Ричкова? Як Ви будете голосувати?
Донбас повинні звільнити мінськими переговорами. Я була, коли звільняли Вуглегірськ, Шахтарськ, Дебальцеве. Бої у міських умовах – дуже страшні. Страждає мирне населення
– Я вважаю, що Донбас був і повинен бути наш. Ми його повинні звільнити. Але не силовими методами, а мінськими переговорами. Тому що я була безпосереднім учасником, коли звільняли Вуглегірськ, Шахтарськ, Дебальцеве. І бої у міських умовах – це дуже страшні бої. Там страждає мирне населення. Тому я за політичні переговори, за мирне врегулювання конфлікту, наскільки це можливо.
– І на завершення нашої розмови розкажіть про Вашу квартиру, і про те звідки у Вас суми мільйонні у декларації – 1 689 315 гривень доходів за 2015 рік? «Наволонтерили»?
– Так. (Сміється). А якщо серйозно, то у мене з 2007 року кредитна квартира. І коли розпочалася АТО, я, власне, продала свій бізнес, почала допомагати армії, а потім пішла в Міноборони служити. Я понад рік не платила по кредиту. І банк навіть не спромігся, на жаль, довідатися, що поручитель, мій чоловік, вже загинув. Вони прислали повістку до суду моїй свекрусі. У неї сталася істерика. Я сказала банку: «Забирайте, у мене немає інших варіантів». Але вони сказали, що «варіант для атошників» – заплатити 20% від суми пені, штрафів і кредиту, а ми вам віддаємо цю квартиру.
– А кредит був доларовий?
– У доларах.
– І там штрафи…?
– Штрафи там жахливі. Після того, як я сплатила, мені надійшов офіційний лист, що ці мільйон з чимось, ті кошти, які мені пробачив банк, це вважається моїм прибутком. І я в наступному 2016 році, по-моєму, до кінця липня місяця маю сплатити прибутковий податок. Я показали це в декларації і сплатила прибутковий податок. Тому чекайте на наступну декларацію з такою великою сумою прибуткового податку в 2016 році.
– Тобто мільйон Ви у руках не тримали?
У мене є довідка, що у банку мені пробачили мільйон. Я його в руках не тримала
– Ні, у мене є довідка, що вони (у банку – ред.) мені пробачили мільйон. Я його в руках не тримала. І взагалі, з цим усім я «зробила» в п’ятницю день у Верховній Раді. До мені всі приходили і просили грошей позичити на квартиру. Я показово взяла аркуш паперу формату А4 і почала писати список. Виявилося, неподалік від мене сидить депутат Лещенко…
Тому парламенті вже анекдоти з цього приводу.
– Анекдоти, звісно, рятують людей, які живуть в Україні. Але я думаю, що Ви знаєте краще за мене, скільки військових льотчиків, скільки військових найвищої кваліфікації, скільки тих, хто зараз воює або повернулися, не мають свого житла. Що з цим можна зробити?
Минулого року на одного бійця витрати у бюджеті 6700 доларів на рік. Нагодуй, навчи, дай житло, сплати, вилікуй, разом з амуніцією, з озброєнням, з технікою, ремонтом полігонів
– У нас якраз була колегія, про яку я вже згадувала, в Міноборони з нашим профільним комітетом. Ми розглядали бюджет минулорічний і наступного року. Так ось, я Вам скажу, що всі розкричалися, що в Міноборони великий бюджет на наступний рік. Я можу сказати всім офіційно. У нас минулого року на одного бійця витрати, закладені у бюджеті, 6700 доларів на рік. Це нагодуй, навчи, дай житло, сплати, дай соціальний пакет, вилікуй, дай квартиру. Це разом з амуніцією, разом з озброєнням, разом з технікою, ремонтом полігонів і всього решти. 6700 доларів на бійця.
– Найдешевші – найкращі вояки Європи. Так Ви хочете сказати?
В Албанії – 28 тисяч доларів. 300 тисяч в США. Просимо на наступний рік хоча би 10 тисяч. Це так.. щоб вижити
– В Албанії – 28 тисяч доларів. В Албанії! 300 тисяч з чимось доларів в США. Ми зараз просимо, щоб на наступний рік хоча би дали 10 тисяч доларів. Це так.., щоб вижити.
– А як щодо тих генералів, які мають по 5 квартир?
Генерали ще старої формації вже встигли переписати на когось квартири
– Серед тих генералів, з яким я спілкуюся, таких немає. А тими, хто має багато квартир, повинні займатися правоохоронні органи. Але ті генерали ще старої формації, і, скоріше за все, вони вже встигли переписати на когось ці квартири.
– Не хотілося б на цьому закінчувати розмову. Краще повідомте про законопроекти, які плануєте запропонувати на розгляд парламенту?
– По-перше, вже на наступному тижні буде внесений законопроект про першочергове надання демобілізованим з фронту землі та житла. Наступний законопроект – це військова поліція і ті закони, які я обіцяла на своєму окрузі.
Але я не хочу бути популісткою. Я не хочу робити «пустишки», які будуть дуже красивими і дуже гучними, як, наприклад запропонований опозиційними партіями мораторій на відчуження майна у малозабезпечених за комунальні борги.
Цей проект не пройде у жодному комітеті, тому що це просто фікція, чистий популізм. Я збиратиму робочу групу, до складу якої увійдуть представники Мінфіну, Мінсоцполітики, щоб підготувати належний законопроект за прикладом тієї ж самої Литви, щоб він запрацював.
