LinA – українська співачка з німецької діаспори – написала в Берліні нову пісню, яку назвала «Я не хочу». Прем’єра пісні відбулася у Києві в понеділок в рамках VI Всесвітнього форуму українців. Але в радіоефірі слухачі Радіо Свобода не лише першими змогли почути цю пісню, а й дізналися від співачки, який меседж вона вклала в неї. «Ця моя пісня – пісня-пересторога всім заплутаним, хто зрадив Україну. Звісно, ми знаємо, що таких чимало і це наче мій заклик до цих людей – схаменутися і збагнути жахіття своїх вчинків проти України й українського народу, і покаятися перед країною. Тому що рано чи пізно все рівно переможе добро» – в цьому переконана співачка, яка рік тому стала відомою після відеокліпу «Єдина Україна – Україна вільна». В інтерв’ю Радіо Свобода LinA розповіла, які події наштовхнуни її на ідею нової пісні.
– Скажімо так. Мені хотілося показати у цій короткій пісні всі події, які сталися за ці трохи більше ніж 2 роки, які жахіття пережила Україна, український народ, скільки горя сталося, і це, так би мовити, мій заклик до людей, які підтримують війну, які розпочали цю війну: схаменутися.
Ця відео-робота – це данина моїй Україні і моральна підтримка нашим людям у складний час. Війна увірвалася в наш дім
З іншого боку, в пісні є також заклик до всіх українців, які живуть також і за кордоном, що навіть, живучи далеко від своєї рідної землі, маємо пам’ятати про свої корені і підтримувати свою країну. Так би мовити, у відео я наважилася зіграти Україну – спочатку Україну квітучу, Україну щасливу, а потім – Україну в розпачі, в траурі, сльозах після всього, що принесла нам війна, після тисяч загиблих наших людей, серед наших солдат як і мирного населення і, взагалі, непричетних до України пасажирів збитого літака. За всіма ними наш біль і скорбота.
Ця відео-робота – це данина моїй Україні і моральна підтримка нашим людям у складний час. Війна увірвалася в наш дім, змінила все повністю і після цього ми вже інші.
– За цей рік Ви проявили дуже таку чітку громадянську позицію – Ви багато спілкувалися, скажімо, з німецьким зовнішньо-політичним відомством, писали листи до канцлера Німеччини, вимагали звернути увагу на долю українських полонених. Відтак Ви змогли самі переконатися в тому, наскільки громадянська позиція може допомогти відкрити очі на ситуацію довкола України. Який Ваш досвід в цьому плані?
– В цьому плані я можу сказати, що підтримка України є, і вона є в різних колах – політичних, колах медіа, але звісно, що вона не така велика, як хотілося б. Те, що робить наша діаспора, те, що роблять наші волонтери – це, звісно, дуже маленька частка того, що потрібно робити. Тому що нас не дуже багато, і, звісна річ – неможливо впоратися в усіх напрямках. Але коли ми починаємо щось робити, коли ми намагаємося допомогти своїм людям, коли ми звертаємося в різні установи до політиків – то реакція є і підтримка є. Але хотілося би, звісна річ, щоб вона була ще потужнішою.
– Відео-кліп до цієї пісні – де Ви його записували – чи це було в Німеччині, чи це було в Україні? Чи десь інде?
– Відео ми записували під Берліном в Німеччині, в маленькому мальовничому селі Вількендорф. Нам дуже поталанило з багатьма людьми, які були задіяні в цьому проекті, і ми дуже вдячні всім людям, які нас підтримали в цій відео-роботі. Дуже була клопітлива робота, дуже довга підготовка – майже півроку. Тому і сподіваємося, що пісня сподобається і наша відео-робота також.
Бажаю українцям триматися разом, допомагати один одному
– Що б Ви побажали слухачам Радіо Свобода, які є першими слухачами Вашої пісні в радіоефірі, адже сьогодні – її прем’єра?
– Я бажаю всім нашим людям, українцям триматися разом, допомагати один одному. Тому що лише разом ми сила і де б ми не були – пам’ятати про свою Україну.