Сергій Громенко
Минулого тижня 38 картин з картинної галереї Айвазовського у Феодосії були вивезені до Москви для участі у великій виставці, присвяченій 200-річчю від дня народження художника. А буквально за кілька днів стало відомо, що в Стамбулі на черговій конференції ЮНЕСКО Комітет з охорони культурної спадщини ухвалив рішення направити до окупованого Криму спеціальну моніторингову комісію, щоб оцінити стан Херсонеса Таврійського. Хто ж де-факто і де-юре володіє культурними скарбами півострова після анексії? Про це говоримо із заступником міністра культури України Тамарою Мазур.
100 слів на тему
До музею-заповідника «Херсонес Таврійський» планують направити місію ЮНЕСКО. Таке рішення ухвалили в Стамбулі під час сесії організації. Про майбутній візит повідомили російські ЗМІ, посилаючись на відповідального секретаря комісії Російської Федерації у справах ЮНЕСКО Григорія Орджонікідзе. На його думку, завдяки російському фінансуванню «Херсонес Таврійський» змінюється на краще, а зміни пропонує оцінити експертній комісії. Польська делегація намагається внести в проект рішення пункт про те, що інформація про збереження об'єкта може надходити винятково від України, однак проти цієї пропозиції виступає більшість учасників комітету і сама Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць. Досі ЮНЕСКО не приймає звіти про збереження об'єктів «Херсонеса Таврійського» від Росії, вважаючи заповідник українським. За інформацією Міністерства культури України, на тимчасово окупованих територіях розташовані 99 музеїв, у яких зберігається до 2 мільйонів експонатів.
Як запевняє відповідальний секретар комісії Російської Федерації у справах ЮНЕСКО Григорій Орджонікідзе, організація так і не визнала Крим «російським», проте ставлення з часом змінюється.
Позиція російської влади
Орджонікідзе: ЮНЕСКО не може поки що визнати Крим «російським» через те, що вона є дочірньою організацією ООН, а в ООН ухвалена резолюція, згідно з якою Крим – це все ще Україна. З цим ми не можемо нічого зробити. Але простежується цікава закономірна тенденція: багато країн уже не хочуть обговорювати це питання з точки зору його політичного звучання, а саме ставлять його на рейки професіоналізму і конвенції, спрямованої на збереження об'єктів.
– З нами на зв'язку заступник міністра культури України Тамара Мазур. Тамаро, чи є підстави вважати, що Україна здобула невелику перемогу на дипломатичному культурному фронті? Чи це поразка, оскільки чергові збори комітету ЮНЕСКО не захотіли визнати винятковість українського права на культурні цінності в окупованому Росією Криму?
Мазур: Це перемога, і варто уточнити, що російські політики і журналісти дуже вміло перекручують факти. Коли розглядалося питання «Херсонеса Таврійського», ЮНЕСКО чітко позначило, що це територія України. Що стосується інформації, яка буде чи не буде сприйматися ЮНЕСКО на офіційному рівні – так, була пропозиція Польщі приймати лише ту інформацію, яка походить від України, а також офіційних місій, відісланих ЮНЕСКО. Але, як на мене, ЮНЕСКО ухвалило правильне рішення: в умовах окупації не можна собі цього дозволити, оскільки Україна не має доступу до об'єктів, місії ЮНЕСКО не завжди можуть потрапити на окуповані території. Однак на ЮНЕСКО покладається обов'язок моніторингу ситуації на об'єктах, які охороняються цією організацією. Тому в ЮНЕСКО сприйматимуть будь-яку інформацію з доступних джерел, яка дозволить зробити висновки про збереження об'єкта.
– Тобто Росія теж може подавати інформацію про нинішній стан «Херсонеса Таврійського»?
ЮНЕСКО не хоче політизувати питання
Мазур: ЮНЕСКО не хоче політизувати питання. З огляду на те, що вони вважають окупаційні дії Росії правопорушенням, відповідно до норм міжнародного законодавства, інформація, яка офіційно походитиме від Російської Федерації, не сприйматиметься як така, на підставі якої можна робити висновки.
– Але Росія ж може передати інформацію, наприклад, Білорусі, а вже та – ЮНЕСКО.
Мазур: Не виключено.
– Учора Сергій Кот, один з відповідальних за збереження культурних пам'яток в Україні, повідомив, що від 1992 року і до цього часу Україна не може ратифікувати додатковий протокол Гаазької конвенції про збереження культурної спадщини. Чому проблема тягнеться стільки часу?
Мазур: Насправді Мінкульт ще в 2014 році розробив відповідний проект, який узгоджено і запропоновано внести на розгляд Кабміну і Верховної Ради. Але у зв'язку зі зміною складу уряду ситуація змінилася, і проект, на жаль, не був внесений до Верховної Ради. Зараз у плані ратифікації у нас є лише та проблема, що необхідно підрахувати витрати, яких зазнає Україна у зв'язку з реалізацією заходів, передбачених цим протоколом до Гаазької конвенції. Прогнозувати і, відповідно, провести підрахунок, украй складно. Але ми докладаємо всіх зусиль, щоб протокол був ратифікований. Однак нератифікація не означає, що наша культурна спадщина на тимчасово окупованих територіях і в зоні проведення АТО не охороняється міжнародним законодавством. Ця охорона діє відповідно з уже ратифікованими Україною положеннями.
– З музею у Феодосії до Москви вивезли 38 картин Івана Айвазовського. Чи розглядається це як вивезення культурних цінностей з окупованої території?
Росія визнана країною-окупантом. Внутрішнє законодавство України, дублюючи норми міжнародного права, говорить про те, що відповідальність за збереження культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях несе країна-окупант
Мазур: Звичайно. Росія визнана країною-окупантом. Внутрішнє законодавство України, дублюючи норми міжнародного права, говорить про те, що відповідальність за збереження культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях несе країна-окупант. Так що відповідальність за збереження всіх культурних цінностей і спадщини України на території Криму лежить саме на Росії.
– З нами на зв'язку екс-завідувач сектору Державного реєстру нерухомих пам'яток архітектури Міністерства культури України, головний архітектор заповідника «Києво-Печерська Лавра» Яків Діхтяр. Якове, чи спостерігалося в останні два роки погіршення ситуації з нерухомими пам'ятками архітектури в Криму, зокрема у «Херсонесі Таврійському»?
Діхтяр: Інформація, яку ми отримуємо тут, неофіційна. Керівники заповідника і навіть люди, які живуть у Севастополі, відмовляються говорити на цю тему. Так що тема збереження заповідника для України сьогодні закрита.
– Росія хвалиться тим, що після анексії на утримання «Херсонесу» почали виділятися кошти, які нібито не виділялися за України. Щоправда, на кардинальні покращення поки не вистачає часу. Ось що каже з цього приводу заступник директора «Херсонесу Таврійського» Лариса Седикова.
Думка
Седикова: Стан «Херсонесу», порівняно з попереднім періодом, не погіршився, це очевидно. Наскільки він покращився, ми зможемо сказати з плином часу. Тільки зараз починають надходити федеральні кошти на розвиток і, зокрема, на збереження «Херсонесу». Так що оцінку можна буде дати, коли ми реалізуємо ці матеріальні можливості. Ми розуміємо, що робити і як це розвивати.
– Чи справді тільки Росія почала виділяти гроші, а за України «Херсонес» був у запустінні?
«Херсонес Таврійський» – національний заповідник, і фінансувався на вищому рівні, ніж інші. Він був в хорошому стані – заповідники в поганому стані до переліку пам'яток ЮНЕСКО не вносять
Мазур: Це не так. «Херсонес Таврійський» – національний заповідник, і фінансувався на вищому рівні, ніж інші. Він був у хорошому стані – заповідники в поганому стані до переліку пам'яток ЮНЕСКО не вносять. Що стосується фінансування Росією, можливо, воно здійснюється. Це головний принцип Російської Федерації: гроші на Крим виділялися, але питання, як вони витрачаються. Як свідчать публікації міжнародних організацій, на території «Херсонесу» проводяться роботи, зокрема й археологічні дослідження, які можуть руйнувати пам'ятку. Проводяться будівельні роботи, пов'язані, зокрема, з функціонуванням на території заповідника храму. Ці роботи можуть знищувати пам'ятку.
– Ось що думає про нинішню ситуацію заступник завідувача кафедри історії Чорноморської філії МДУ Ломоносова Вадим Хапаєв.
Точка зору
Хапаєв: Той факт, що ЮНЕСКО хоч і не де-юре, але де-факто визнала «Херсонес» «російським», можливо, дозволить розморозити проблему з поверненням культурних цінностей до Криму з Нідерландів. У цілому цим рішенням відкриваються перспективи, коли наука зможе займатися наукою, а не політикою. Усі російські вчені несказанно раді цьому.
– Ще одне невирішене питання – повернення так званого «скіфського золота». Чи є якийсь прогрес?
Мазур: Зараз справа розглядається в судах, розгляд справи призначений на жовтень. Україна продовжує формування доказової бази, веде активну переписку з іноземними юридичними консультантами і судом. Позиція України незмінна: ці предмети є частиною музейного фонду України, її власністю. Це визнає весь світ у зв'язку з незаконною окупацією Росії. Внесення цих предметів до музейного фонду Росії – чергове протиправне діяння, порушення міжнародного законодавства.
– Так чому ж уже другий рік не ухвалять відповідне рішення?
Мазур: Тому що так працює судова система Нідерландів. На неї впливати ми не можемо.
– Що Міністерство культури робитиме з вивезенням картин Айвазовського?
Мазур: Чинних механізмів, які б перешкоджали вивезенню культурних цінностей з території України, немає. Є політичні механізми, санкції. Мінкульт уже зробив заяву про те, що ми звертаємося до міжнародного співтовариства з проханням не приймати виставки від музеїв, що експонують колекції з окупованих територій і не возити колекції в ті музеї Росії, які такі експонують. Міністерство юстиції України має кілька справ, що стосуються Криму, в міжнародних судах, і ми оперативно інформуємо про нові порушення, щоб доповнювати наші позови. Окремого позову тут бути не може. Ми можемо вимагати від Росії повернення цієї колекції. Але є комплексний позов від держави Україна до держави Росія, і всі майнові суперечки щодо Криму до нього внесені.
– Чи є небезпека, що світ рано чи пізно закриє очі на дії Росії?
Мазур: Думаю, немає. Є багато окупованих територій, на які світ десятиліттями не закриває очі. Крим – одна з них. Росія каже, що дбає про культурну спадщину в Криму. Вона говорить, що в тій же Феодосії умови зберігання картин Айвазовського вкрай погані, і тому картини забрали. Але є питання: якщо Росія так добре фінансує культурні установи в Криму, чому умови досі настільки погані? Їхня головна мета – вивезти культурні цінності на територію Росії і залишити Крим голою територією з військовими базами.
– Чи займається Мінкульт моніторингом вивезення культурних цінностей?
Мазур: Зараз цим займаються Музейне управління та Управління з охорони культурної спадщини. Останнє займається охороною нерухомої спадщини, з цим дещо простіше, проте є проблеми з пам'ятками, внесеними в попередній список ЮНЕСКО, – наприклад, з Бахчисарайським палацом, у якому взимку може обвалитися дах. З музейними цінностями складніше: на момент анексії в України не було електронного реєстру музейних експонатів, розташованих на території Криму. Є інформація в паперовому вигляді. Але, на жаль, ми не можемо чітко контролювати вивіз цінностей. Ми дізнаємося про це, коли відкриваються відповідні виставки.
– Якщо моніторингова комісія ЮНЕСКО приїде до Криму спостерігати за роботою «Херсонесу», чи братимуть участь у її роботі українські вчені?
Мазур: Місія може приїхати тільки на запрошення України. Поки у нас самих немає доступу до Криму, ми не запрошуватимемо таку місію.
Оригінал публікації – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»
