Західні ЗМІ оговорюють економічні санкції проти Росії, продовження яких посли Євросоюзу погодили ще на півроку. Попри те, зауважують журналісти, що формальності відклали, це рішення у принципі погоджене.
Брюссельське видання EU Observer зазначає, що Франція, Британія і Швеція відклали формальне розширення санкцій проти Росії, але у принципі погодили це рішення. Посли цих трьох країн під час зустрічі у Брюсселі 21 червня наполягли на так званій «парламентській умові», зазначивши, що консультуватимуться з національними парламентами для надання повної згоди щодо цього.
«Країни ЄС погодили продовження обмежувальних заходів через дії Росії щодо дестабілізації в Україні», – зазначив представник Євросоюзу, якого цитує EU Observer.
А «парламентська умова» означає, що Франція, Швеція і Велика Британія «погодили рішення, але їхні парламенти мають його підтвердити, а рішення не може набути чинності, допоки всі країни-члени не знімуть цю умову», – додав єврочиновник.
За його словами, це «нормальна і звичайна» процедура, але без цього посли не дадуть згоди на продовження санкцій.
«Світ Володимира Путіна стискається», – пише оглядач The Times Роджер Бойз.
Можливо, його друзі та придворні все ще вірять в історичну місію великої Росії, але нічого доброго у їхньому сьогоденні немає, воно затьмарене замороженими банківськими рахунками та візовими обмеженнями. Вплив обмежень Заходу на їхній бізнес змушує їх нервувати, зазначає журналіст Times.
Укладення великих урядових контрактів у Росії досі залежить від патронату Кремля, але олігархи, які не входять до «чорного списку» намагаються уникнути, щоб їх сприймали як приятелів Кремля. «Путін більше не фараон», – зазначає автор статті у The Times.
Канадський політолог Тарас Кузьо аналізує книгу британського експерта Річарда Сакви «Лінія фронту – Україна. Криза на прикордонних територіях». Його аналіз опублікований на сайті New Eastern Europe.
Кузьо зазначає, що Саква тривалий час досліджує ситуацію у Росії, але має малий досвід щодо України. Це, на його думку, видно з «неглибокого аналізу, численних помилок і слабких джерел» у його новій книзі.
«Ці проблеми також пов’язані з його російською та путінською орієнтацію, а також лівим антиамериканізмом», – зазначає Тарас Кузьо.
Річард Саква вважає, що розширення НАТО і ЄС зайшло у сферу впливу Росії, зазначає Кузьо. «Зрештою, криза в Україні стала відмовою Росії підкоритися Атлантичній гегемонії і світовому пануванню», – цитує Тарас Кузьо кригу Сакви.
Річард Саква описує Росію, як країну, яка не порушує міжнародних норм. На його думку, у Грузії у 2008 році, і в Україні у 2014-му, Москву просто спровокувала «загроза розширення НАТО». Проте, як зазначає Тарас Кузьо, Річард Саква не може бути настільки наївним, щоб заявити, що Росія прийняла б нейтралітет України з «дієвою владою і ринковою економікою». Оскільки, пише Кузьо, «демократична Україна несла б загрозу зараженому путінському авторитарному режиму».
Кузьо називає книгу Сакви прикладом заміни політичної науки ідеологією, де вибірково зібрані «факти», «які б відповідали заздалегідь задуманому висновку».
«Понад десять років тому президент України Леонід Кучма написав книгу під назвою «Україна – не Росія», яку я настійливо рекомендую прочитати Сакві. Друге видання може бути перейменоване в «Україна – не Росія чи Білорусь», – підсумовує Тарас Кузьо.
