«Путін відвалиться сам собою» – політичний емігрант, росіянин, який підтримує Україну

Один із засновників російського громадського руху «Єдність рівних», організатор опозиційних вуличних акцій в Росії Олександр Хорршр утік цього тижня до Фінляндії, рятуючись від кримінального переслідування за звинуваченням в екстремізмі. Справу проти нього завели в березні цього року, за офіційною версією, за антивоєнні репости в соціальній мережі «ВКонтакте». Олександр дав підписку про невиїзд.

Російські правоохоронні органи звернули увагу на Хорршр після того, як у вересні 2015-го він брав участь в організації та проведенні «Маршу миру» в Москві проти військових дій Росії в Україні і в Сирії, а потім – в листопаді – разом з іншими учасниками «Єдності рівних» розмістив на висотці на Котельницькій набережній прапор України. Ця акція мала назву «Україна з любов'ю!» і була приурочена до річниці подій на Майдані 2013-2014 років. Активісти заявили, що висловлюють солідарність з українцями, які повстали проти диктатури. Троє з п'ятьох учасників цієї акції – Олександр Хорршр, Олексій Домников і Ігор Шарапов – були арештовані і засуджені до 10 діб арешту. Через деякий час Хорршра звільнили з високооплачуваної роботи, потім слідчі УФСБ в Московській області, під приводом підозр у «екстремізмі», провели обшуки у нього вдома і в квартирах його родичів.

За словами Олександра Хорршра, рішення покинути Росію було зроблене ним відразу після того, як на нього завели кримінальну справу. Днями його соратники в Москві, Петербурзі, П'ятигорську і Голлівуді (Каліфорнія, США) провели стріт-арт-акцію на його підтримку під назвою «Run, Sasha, run» і заявили, що повністю схвалюють його прагнення уникнути кримінального покарання. Наразі активіст перебуває в Гельсінкі, днями до нього приїхали дружина і дитина.

– Зараз я досить добре себе почуваю, навіть, я б сказав, в піднесеному настрої, тому що до мене нещодавно приїхала родина, я їхав за кордон без неї, а зараз ми возз'єдналися. Тож зараз я відчуваю себе чудово.

– Але в Фінляндії Ви зараз перебуваєте, що називається, на пташиних правах, на підставі того, що Ви просите політичного притулку?

– Ну, може, це не зовсім пташині права в російському розумінні, але можливості деякі обмежені. Хоча є соціальна підтримка з боку фінського уряду, у нас є всі базові необхідні речі, житло, харчування і так далі. Але це дійсно тимчасовий статус, в ньому люди перебувають у час розгляду їхнього клопотання про притулок, і потім цей статус змінюється, буде більше можливостей, якщо буде винесене позитивне рішення.

– А всі необхідні документи Ви вже в місцеві міграційні органи віднесли?

-– У мене зовсім нещодавно було перше велике, серйозне інтерв'ю, я їм надав документи, які у мене були, і зараз йде процес розгляду.

– А чому Ви все-таки вирішили поїхати? Я знаю, що проти Вас порушено кримінальну справу за статтею «екстремізм»…

– Ну, по-перше, я просто пам'ятаю статистику розгляду подібних справ у нас в Росії, і я знав, що вирок буде обвинувальним. Я вже перебуваю в статусі обвинуваченого, так що тільки технічні деталі залишалися, щоб справа дійшла до суду, і я припускав, що у мене буде реальний тюремний термін. Принаймні, саме на це натякали співробітники ФСБ. Тому я вирішив покинути країну ще в той момент, коли побачив в дверне вічко, що до мене додому прийшла група захоплення. Я вже тоді знав, що втечу з Росії, якщо мене не заарештують.

– А який термін Вам загрожував, як Ви вважаєте?

– П'ять років.

– Це відповідає практиці переслідувань за публікації в соціальних мережах?

– За публікації дають різні покарання, хтось отримує обов'язкові роботи, хтось отримує штрафи. Але в моєму випадку – ця стаття формальна, насправді, як я вважаю, мене переслідують за мій акціонізм, за мою протестну діяльність. Тому мені загрожувало б, я думаю, п'ять років. І я знаю прецеденти. Зовсім нещодавно тюменського блогера засудили на п'ять років реального відбування покарання.

– А в чому слідчі органи побачили екстремістські заклики?

– Спочатку в матеріалах справи йшлося про п'ять постів на моїй сторінці «ВКонтакте». Серед них були заклики прийти на Манежну площу – це старий пост, коли було віче за братів Навальних. Потім був передрук з французького журналу «Шарлі Ебдо». Після теракту, коли всіх співробітників там розстріляли, я перепостив їхні карикатури. Ось ці два епізоди після експертизи відпали. Залишилися два інших, один з них – це відео українського телеканалу, в якому один з громадян України, чоловік, десь в зоні бойових дій дає інтерв'ю, він вкрай незадоволений російською політикою і каже: «Передайте Путіну, він труп!» Ось саме ця фраза в відео не сподобалася ФСБшникам, і це перший епізод, в якому мене звинувачували і який залишився в справі. Другий епізод – це фотографія листівки, яку кілька років тому поширювали в Москві, текст закликав діяти, грубо кажучи, майданівськими методами, чинити силовий опір співробітникам поліції. Ну, така дещо партизанська листівка. Наскільки я знаю, за її поширення когось вже засудили за екстремістською статтею. Розмістив я її в зв'язку з новиною про те, що когось посадили за репост, і я теж перепостив, щоб показати: ось, дивіться, садять у нас за пости «ВКонтакте». Був ще п'ятий епізод. Я, чесно кажучи, не пам'ятаю, який саме пост їм ще не сподобався.

– Я так розумію, що про Ваше існування влада дізналася після акції «Україна з любов'ю», коли Вас і ще двох Ваших соратників було заарештовано на десять діб. А як Ви вважаєте, чому саме за Вас зараз взялися?

– Я можу тільки припускати. Можливо, це пов'язано з моєю діяльністю в «Єдності рівних». Оскільки, як рух ми провели більше акцій, ніж окремо Олексій Домников, наприклад. Мій блог, моя сторінка «ВКонтакте» однозначно опозиційна, можливо, я потрапив на радар ще до цього, і вони просто підшукували відповідні пости. У мене можуть бути тільки припущення з цього приводу, можливо, це моя заслуга, можливо, заслуга руху, а може, це випадковість.

– Ваші товариші влаштували акцію на Вашу підтримку. Ви радилися з друзями з приводу рішення втекти з Росії? Чи не було у Вас відчуття, що Ви їдете, а вони тут залишаються, і це не дуже добре щодо них?

– Ні, я не радився, але я вважав, що вони б схвалили моє рішення. Оскільки у нас була дискусія з приводу того, як потрібно реагувати на такі та інші репресивні прояви влади. І у нас є консенсус, що потрібно намагатися, якщо є можливість, протидіяти, тобто не виконувати незаконні накази. І від'їзд укладається в цю канву, моя втеча – це протидія планам влади. Вони хотіли мене посадити, але не змогли цього зробити.

– Тобто цей вчинок вписується в Ваші політичні переконання?

– Думаю так. Якщо можеш, то чини опір, якщо не можеш, то хоча б зроби так, щоб противник свого не досяг.

– Я знаю людей, які через різні особисті обставини покинули Росію, живуть в Європі, але продовжують з-за кордону якусь громадську діяльність, принаймні виходять на акції протесту, акції солідарності з російськими політв'язнями, наприклад. Чи є у Вас якісь подібні плани – вести громадську діяльність, займатися акціонізмом?

– Так, в планах таке є. Поки що я цим не займався з огляду на те, що моя сім'я була в Росії, і мені не хотілося виступати публічно, щоб у них не було проблем. А в планах, так, у мене це є, і я думаю, що буду влаштовувати акції спільно з друзями, не тільки в Росії, але і в Америці. Будемо робити синхронні акції. Конкретних планів поки немає, тільки загальна ідея.

– Ваші акції здебільшого присвячені зовнішній політиці Росії. А Вам доводиться спілкуватися з людьми, які дотримуються протилежних поглядів?

– В основному бесіди з ними мало до чого призводять. На жаль, до дискусії обидві сторони підходять з уже сформованими переконаннями, і все зводиться до того, що вони переказують один одному свої аргументи, вже заздалегідь заготовлені, і розходяться з тим же, з чим і зійшлися. Періодично переходять на досить агресивний тон. Так, є в моєму колі носії таких поглядів, і ніхто поки одне одного не може переконати. Можливо, тут справа в тому, що їхня точка зору підтримується ЗМІ. Можливо, якби вдалося переконати більшу кількість людей нейтральних поглядів, то і інші схилялися б до нашої точки зору.

– Вам особисто при цьому громадському і медійному протистоянні вдається не впускати війну в себе?

– Так, просто через те, що у мене великий досвід участі в таких баталіях. Я – «ветеран тролінгового фронту», тож я не підпускаю це близько. Я розумію причини, через які люди дотримуються протилежної точки зору, я чув їхні аргументи і розумію, що у них часто гору беруть емоції. Я намагаюся, коли бачу таку можливість, уявити якісь аргументи або новини, які можуть вплинути на думку людини. Якщо бачу, що мета – виключно образи, я просто в цьому участі не беру.

– А яким би Ви хотіли бачити майбутнє Росії?

– Таким, щоб права людей, цивільні, економічні, особливо політичні, мали перевагу над указами держави і кого б то не було. Оскільки людина – це найголовніше. Яким би не був суспільно-політичний лад, я думаю, головною має бути людина. Ось це б мене влаштувало і це було б чудово!

– А за яких обставин це можливо? Коли Путін піде?

– Ні, я думаю, це не пов'язано з відходом Путіна. Тому що для цього насамперед потрібно все-таки усвідомлювати особистість як щось головне. Якщо взяти за приклад український Майдан, то ще до того, як пішов Янукович, почали створюватися горизонтальні зв'язки в суспільстві. Тобто насамперед люди повинні, напевно, усвідомити свою силу, свою цінність, навчитися щось робити разом, і вже на цій підставі можна буде побудувати нове суспільство. І Путін відвалиться сам собою.

Повний текст матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода