Варшава – Комісія польського Сейму у закордонних справах затвердила кандидатуру нового посла Польщі в Україні. Згідно з рішенням цієї комісії, послом має стати Ян Пєкло – відомий у Польщі громадський діяч і публіцист, виконавчий директор фундації Польсько-української співпраці PAUCI. Як розповів Радіо Свобода сам Ян Пєкло, до обов’язків посла він зможе приступити після того, як його кандидатуру на цю посаду затвердить Сенат, тобто верхня палата польського парламенту. До Києва він поїде найімовірніше у другому півріччі цього року. Радіо Свобода зокрема запитало у Яна Пєкла про пріоритети його діяльності в Україні на посаді посла Республіки Польща.
– Це – те, про що після вступу на посаду президента Польщі говорив Анджей Дуда, тобто не буде змін – буде продовження політики підтримки України. Однозначно, пріоритетом на даному етапі буде допомога Україні в процесі інтеграції та імплементації Угоди про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС, а також сприяння євроатлантичному курсові України. Саме такими будуть головні пріоритети польської політики щодо України. Крім цього, на моєму особистому порядку денному будуть питання, які виникатимуть з мого попереднього професійного життя, тобто з діяльності у Фундації PAUCI. Йдеться про інтенсивні контакти з громадянським суспільством, яке нині виконує в Україні надзвичайно важливу функцію. Саме громадянське суспільство спричинило зміну системи, змусило втекти з країни президента Януковича і в результаті спричинило укладення угоди з ЄС про асоціацію.
– У чому саме полягатиме інтенсифікація контактів з громадянським суспільством, про яку Ви говорите?
Мені хотілося б, аби поляки краще орієнтувалися в тому, що саме відбувається тепер в Україні
– Я хотів би, щоб громадянське суспільство брало якнайактивнішу участь у моніторингу процесу реалізації Угоди про асоціацію. Щоб українське громадянське суспільство могло використовувати досвід польської системної трансформації через контакти з польським громадянським суспільством та польськими організаціями. Мені також хотілося б, аби поляки краще орієнтувалися в тому, що саме відбувається тепер в Україні.
– У Кремлі вигадують стратегії, аби розсварити Польщу та Україну...
Росія й надалі дестабілізуватиме ситуацію, зокрема польсько-українські взаємини
– Справді, час складний, зважаючи на російську агресію та політику Кремля. Польща зацікавлена у тому, щоб за її східними кордонами була передбачувана й безпечна держава, яка інтегрується в ЄС та євроатлантичну спільноту. Очевидно, Росія в цьому не зацікавлена, вона й надалі дестабілізуватиме ситуацію, зокрема – дестабілізуватиме польсько-українські взаємини. Саме тому сьогодні чутно маргінальні голоси тих, хто прагне зіпсувати добросусідські відносини Польщі та України. Та я не думаю, що ці сили спроможні змінити вектори польської та української політики.
– А які заходи Ви збираєтеся реалізувати, щоб покращити польсько-українську економічну співпрацю?
Думаю, що призначення поляка Войцеха Бальчуна керівником «Укрзалізниці» – це добрий знак для польсько-українських економічних відносин. Це – людина, яка досягла успіху у Польщі
– Передусім, це – кредитна лінія, яку президент Дуда обіцяв під час свого останнього візиту в Україні, наповнення реальним змістом цієї кредитної лінії. Це, в свою чергу, створить механізм для реалізації польських інвестицій в Україні, а також для здійснення низки польсько-українських проектів. Польські бізнес-середовища уважно стежать за українським ринком і хочуть увійти на цей ринок, але для цього потрібні певні державні гарантії. Думаю, що призначення поляка Войцеха Бальчуна керівником «Укрзалізниці» – це добрий знак для польсько-українських економічних відносин. Це – людина, яка досягла успіху у Польщі, думаю, він багато доброго може зробити й для української залізниці. Крім цього, Польща підтримуватиме в Україні розвиток малого та середнього бізнесу – настільки, наскільки це дозволятимуть польські фінанси та польські бізнес-партнери. Думаю, що саме тепер є той час, який потрібно швидко наповнити змістом, аби Україна йшла шляхом реформ. Історія рідко дає такі шанси, як той, який вона дала сьогодні Польщі та Україні – для побудови добросусідських стосунків та європейського вектору.
– Власне, про історію... Які історичні питання будуть у Вашому порядку денному, коли станете послом Польщі в Україні?
Питання Волинського злочину потрібно з’ясувати. Але не вписувати у політику. Цим питанням повинні займатися комісії польських та українських істориків
– Це без сумніву, питання Волинського злочину, яке потрібно з’ясувати. Але цього не можна робити на ниві сучасної політики й вписувати це все у ту політику, яка сьогодні розігрується в нас на очах. Цим питанням повинні займатися комісії польських та українських істориків, а також потрібна інтенсивна співпраця польського та українського інститутів національної пам’яті. Думаю, ми повинні дати час історикам, щоб вони представили нам спільний звіт і дозволили нам зайняти позицію щодо цих складних і болючих сторінок польсько-української історії.
– Питання дещо особистого характеру. Розкажіть слухачам Радіо Свобода, як розпочався Ваш шлях в Україну?
– Він почався таким чином, що після моєї репортерської діяльності під час війни на Балканах я втратив віру в сучасну журналістику, в те, що вона спроможна запобігати війнам і покращувати світ. Я бачив на Балканах такі речі, які ніколи не забуду.
Мій батько народився на Львівщині. Мені завжди було цікаво, як виглядає батькова мала батьківщина
Внаслідок збігу обставин, ще перед тим, як Польща стала членом ЄС, я почав працювати в одному польсько-українському проекті. Разом із Андрієм Садовим, який на той час ще не був мером Львова, ми реалізували спільні проекти на польсько-українському прикордонні, передусім ці проекти були спрямовані до журналістів. Саме тоді я захопився Україною, тим більше, що мій батько народився на Львівщині в селі Пеняки, що неподалік міста Броди. Мені завжди було цікаво, як виглядає батькова мала батьківщина. Та мій тато, який помер, не дочекавшись періоду змін у Польщі, ніколи навіть не думав про те, щоб повернутися на землю свого дитинства. Тож я був першим із нашої родини, хто поїхав у ці місця.
Коли я поїздив Україною, то дійшов висновку, що побачене дуже сильно нагадує те, що я свого часу бачив на Балканах
Пригадую, як я поділився своїми спостереженнями з українськими приятелями, та у відповідь почув: «Ну що ти, в Україні таке неможливо»
Коли я поїздив Україною і трохи її зрозумів, то дійшов висновку, що побачене дуже сильно нагадує те, що я свого часу бачив на Балканах. Я зрозумів, що в Україні можна запустити схожі механізми етнічного конфлікту. Саме такий механізм Росія запустила в Україні – так званий захист прав російськомовної меншини. Такі ж речі на Балканах робив Мілошевич, це також робили хорвати, до певної міри, й боснійські мусульмани. Пригадую, як я поділився своїми спостереженнями з українськими приятелями, та у відповідь почув: «Ну що ти, в Україні таке неможливо».
Кілька років тому, ще перед подіями в Криму та на Донбасі, я написав і видав повість «Запах Ангела», в якій написав, що Крим стане черговим місцем конфронтації. Моя інтуїція виникала зі спостережень часів війни на Балканах, тож моя дорога в Україну була складною. Я відчуваю особистий, інтимний зв’язок з Україною. Ймовірно, серед моїх предків були українці, хоч мій батько не дуже хотів про це говорити.
Усе це разом спричинило, що я почав цікавитися Україною, а згодом працювати там. Декілька років я керував фундацією польсько-української співпраці PAUCI, завдання якої – передача польського досвіду трансформації в Україну. Тепер, коли укладено Угоду про асоціацію України з ЄС, можна продовжувати цей процес на іншому рівні.
