Яким саме буде вирок українцям Миколі Карпюку та Станіславові Клиху, скільки років їм присудить Верховний суд у російській Чечні – ще не відомо. Про це мають оголосити 24 травня, однак винними їх вже визнали. У четвер колегія присяжних у Грозному визнала такою, що доведена, участь цих двох українців у бойових діях проти російських федеральних військ під час Чеченської війни взимку 1994-1995 років у складі підрозділу «Вікінг», загибелі й пораненні кількох десятків російських солдатів. Правозахисники обурені таким рішенням, адже в самій Росії правозахисний центр «Меморіал» вважає цих громадян України політичними в’язнями. Радіо Свобода попросило прокоментувати ситуацію українську правозахисницю Марію Томак – координатора кампанії Let my people go, експерта ГО Центр громадянських свобод.
– По-перше, звісно, коли від початку ще процесу вдалося адвокатам захисту добитися того, щоб справу розглядав суд присяжних. У нас протягом усього цього часу зберігалася певна надія, певні сподівання на те, що все ж таки присяжні прислухаються до фактів, до того, як представлені позиції з боку державного обвинувачення і захисту, які розглядатимуть у суді.
Виглядає так, що суд присяжних не наважився виступити як незалежна інстанція
Але виглядає так, що все ж таки суд присяжних не наважився виступити як незалежна інстанція. І на мій погляд, а мені довелося бути близько знайомою з усіма матеріалами справи, і в принципі з огляду на те, що було представлено у суді, жодних підстав сумніватися в невинуватості Карпюка та Клиха, на мій погляд не було.
Жодних доказів на користь того, у чому обвинувачувалися Микола та Станіслав, не було
Єдиний свідок виявися абсолютно дискредитованим – єдиний свідок, який вказував прямо на присутність Карпюка, Клиха і Арсенія Яценюка, до речі, під час Першої чеченської війни, їхню участь у бойових діях. Він абсолютно виявився дискредитованим. Тому що його свідчення були спростовані фактично тими матеріалами, які вдалося отримати захисту, тобто судовим рішенням ще з 2000 року. Потім аналіз правозахисного центру «Меморіал» російського, який просто спростував основну фабулу звинувачення. Там неспівпадіння за фактами, базові речі хибно представлені, не відповідають фактичним обставинам, як це відбувалося. Жодних доказів на користь того, по суті, у чому обвинувачувалися Микола та Станіслав, не було.
Була публікація в російській «Новой газете», що особисто викликає Кадиров на килим суддів, які виносять виправдальні вироки
Але я думаю, що – оскільки були сигнали, такі непевні, тобто, ми не можемо стверджувати напевно, у нас немає доказів, але були сигнали про те, що можливо здійснюється тиск на суд присяжних. Також ми бачимо, що була публікація дуже цікава в російській «Новой газете» про те, що особисто викликає Рамзан Кадиров на килим суддів, які виносять виправдальні вироки – я думаю, що це може стосуватися суду присяжних. Можливо, були якісь залякування чи попередження про те, що можуть бути наслідки. Тому, ймовірно, суд присяжних не пішов на незалежне рішення.
Те, що суддя зараз не буде собі відмовляти у тому, щоб якомога більш суворий термін покарання призначити, я у цьому не сумніваюся
А те, що суддя зараз не буде собі відмовляти у тому, щоб якомога більш суворий термін покарання призначити, я у цьому не сумніваюся, тому що мої враження такі, що суд у цій справі майже підтримував державне обвинувачення і грав на їхню користь, не підтримуючи клопотання захисту і задовольняючи усі клопотання з боку державного обвинувачення.
– Чи, на Вашу думку, Україна має якісь важелі впливу на цей вердикт?
Будемо докладати усіх зусиль, щоб українська держава взяла на себе відповідальність і дуже наполегливо пропонувала російській стороні обміняти Карпюка і Клиха, або через передачу для відбування покарання
– По-перше, звісно має важелі, не те, щоб важелі, але певні зобов’язання, я б так сказала, адвокати, захист. Вони будуть подавати обов’язково апеляцію. І мають намір у подальшому звертатися в Європейський суд, якщо у цьому буде потреба, якщо до того часу їх не буде звільнено і проведено відповідних переговорів. Але я, звісно, розраховую на те, що і ми, як громадянське суспільство, як представники громадськості, будемо докладати усіх зусиль, щоб українська держава взяла на себе відповідальність і дуже наполегливо пропонувала російській стороні обміняти Миколу Карпюка і Станіслава Клиха, або ось шлях через конвенцію тобто передачу для відбування покарання. Тут, як ми знаємо, є численні складнощі. Хоча, я думаю, цю можливість також варто використати, доки не буде визначеності з політичним сценарієм.
