Варшава – Малґожата Ґосєвська, депутат польського Сейму від партії «Право і справедливість», опублікувала польською та англійською мовами звіт «Російські воєнні злочини у Східній Україні в 2014 році». 155-сторінковий документ – це понад 60 історій чоловіків і жінок, які опинилися в полоні у проросійських сепаратистів. Ці люди розповіли про пережите в катівнях угруповань «ДНР» і «ЛНР» польським фахівцям, які спеціалізуються на документуванні воєнних злочинів. Малґожата Ґосєвська збирається передати підготований з її ініціативи звіт до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Про те, як виникла ідея створення звіту та які матеріали ввійшли в цей документ польський політик розповіла Радіо Свобода.
– Я досить активно включалася в підтримку України, починаючи від подій на Майдані, від Революції гідності. Я приїжджала в Україну, надавала різноманітну допомогу. А після Майдану, коли на сході розпочалися військові дії, я поїхала в зону АТО, де познайомилася з вояками добровольчих батальйонів. Саме під час розмов із ними я почула про долю викрадених, полонених, які потрапили в неволю до так званих сепаратистів, але по суті – до російських формувань, чи в руки божевільних варварів, які їм підпорядковані. Розмови з цими людьми, розмови з жертвами і свідками тортур, убивств змусили мене зацікавитися тим, чи хтось такі дані збирає. Коли виявилося, що міжнародні організації цього не роблять, у мене виникла ідея документувати такі випадки. Злочини такого типу, тобто воєнні, не можна залишати непокараними. Так виникла ідея звіту, а разом з цим – ідея звернутися до Міжнародного кримінального суду в Гаазі, який переслідує осіб, що скоїли воєнні злочини. Саме з думкою про це ми виїжджали в Україну, розмовляли зі свідками подій, з цією метою будемо розповсюджувати звіт, написаний на підставі цих свідчень.
Ми дуже зацікавлені, щоб з цим матеріалом ознайомилися західні суспільства, аби вони чинили тиск на тих своїх політиків, які легковажать таку проблему, якою є теперішня Росія
Щодо звіту – то це матеріал, який нелегко читати. У ньому розповіді людей, яких тортурували. Та я вважаю, що для декого ці свідчення мусять бути обов’язковою для прочитання літературою. В Україні про те, що відбувається на сході держави, знають, але ця тема менш відома в Польщі і країнах Заходу. Тож ми дуже зацікавлені, щоб з цим матеріалом ознайомилися західні суспільства, аби вони чинили тиск на тих своїх політиків, які легковажать таку проблему, якою є теперішня Росія.
– Якою була методологія створення звіту, хто збирав і систематизував матеріали?
– Ініціатор цього звіту – я. Мені вдалося залучити до процесу створення цього документу людей, які вже раніше такого типу матеріали готували для суду в Гаазі. Це колишні функціонери польської поліції та інших відповідних служб. Інакше кажучи, це фахівці, які знали, яким чином збирати інформацію, на що потрібно звертати увагу, та як систематизувати ці матеріали. Я не можу назвати прізвищ цих людей, але їхні дані будуть передані до Гаазького суду. Мабуть, вони виступатимуть у цій справі як свідки, тому що вони розмовляли з жертвами. Натомість персональні дані жертв у нашому звіті не вказані. Ми зробили це з думкою про їхню безпеку. Проте вони дали згоду на те, що повний комплект документів, включно з їхніми особистими даними, буде передано в Гаагу. Сподіваюся, що там їх заслухають як свідків.
– Що Вас особисто найбільше вразило з того, що довелося почути від осіб, яких піддавали тортурам?
Випадок не описаний у звіті, та він не виходить мені з голови, – це історія 22-річної дівчини, яка потрапила в неволю до неймовірно жорстоких наймаців – кадировців
– Думаю, це два такі випадки. Перший – моя перша розмова з людиною, яка зазнала тортур. Цей чоловік витримав фізичні тортури, та схоже на те, що психічно він ще довго страждатиме. Я вже не кажу про те, що внаслідок цих тортур він втратив здоров’я. Мені складно говорити про те, що з ним робили, у яких умовах його тримали. Про це написано у звіті. Другий випадок не описаний у звіті, та він не виходить мені з голови. Це історія 22-річної дівчини, яка потрапила в неволю до неймовірно жорстоких наймаців – кадировців. Можете собі уявити, що пережила молода гарна дівчина, потрапивши в руки таких бандитів. Познущавшись над нещасною, вони викинули її на вулицю, як сміття. Спершу вона хотіла дати нам свідчення, здавалося, що вона до цього готова, та потім перестала відповідати на телефонні дзвінки. Ця дівчина лікується в спеціалізованій клініці. Побоююся, що після того, що їй довелося зазнати, вона вже ніколи не зможе нормально жити. Це зовсім молода людина, молодша від мого сина, мабуть тому я так сильно це пережила. Наскільки мені відомо з показів інших свідків, це не єдина така ситуація, такі речі з молодими жінками, дівчатами там траплялися.
Сподіваюся, що публікація нашого звіту спонукатиме інших свідків говорити і свідчити вже безпосередньо в міжнародному суді у Гаазі, оскільки ці злочини не можуть бути непокараними, у воєнних злочинів немає строку давності
Я також багато чула про те, що робили молодим хлопцям, чоловікам, добровольцям, але такі свідчення нам не вдалося записати. Сподіваюся, що публікація нашого звіту спонукатиме інших свідків таких подій говорити, що вони відкриються і вирішать свідчити вже безпосередньо в міжнародному суді у Гаазі, оскільки ці злочини не можуть бути непокараними, у воєнних злочинів немає строку давності.
Потрібно постійно пам’ятати про те, хто очолює Російську Федерацію і хто повинен за ці злочини відповісти
Як я говорила, ми у цьому звіті не вказуємо персональних даних жертв, побоюючись за їхню безпеку, натомість показуємо злочинців. Часто вказуємо їхні імена і прізвища, не тільки псевдоніми. Показуємо фотографії, які нам вдалося знайти. На жаль, не усіх. Про деяких ми знаємо тільки те, як вони більш-менш виглядали і якими псевдонімами користувалися. Сподіваюся, що публікація звіту допоможе нам знайти людей, які можуть сказати про цих бандитів більше і допоможуть їх ідентифікувати. Злочинців потрібно покарати. Але покарати також треба їхніх керівників, за згодою чи з наказу яких все це відбувалося. Крім цього, потрібно постійно пам’ятати про те, хто очолює Російську Федерацію і хто повинен за ці злочини відповісти.
– Який сигнал на Вашу думку повинен піти у світ після публікації цього шокуючого звіту?
У світі повинні знати, що там триває регулярна війна, що мінські домовленості не виконуються і що Україні потрібно допомогти
– Громадяни України, Польщі, балтійських держав досконало знають, що таке путінський режим. Але цього не хочуть знати й розуміти пересічні громадяни, а особливо політики, країн більш віддалених від Росії – Франції, Німеччини. Добре, що санкції щодо Російської Федерації продовжили, але всі інші ініціативи не скасовано, як, наприклад, спорудження трубопроводу по дну Балтійського моря, в обхід Польщі та України. Такі проекти зміцнюють теперішній кремлівський режим. Світ мусить дізнатися про те, що нині відбувається в Росії з правами людини, що насправді відбувається на російсько-українському прикордонні. У світі повинні знати, що там триває регулярна війна, що мінські домовленості не виконуються і що Україні потрібно допомогти.
