Те, про що так довго говорили, сталось: подача електроенергії до Криму заблокована. Жителі півострова переконались, наскільки вони – «Росія»: країна-окупант не може забезпечити їх водою, електрикою і продуктами харчування в необхідних обсягах. «Путін, введи!» Що ж ввів до Криму президент Росії? Відповідь сьогодні для більшості кримчан очевидна.
І продовольча, а тепер і енергетична блокада Криму стались завдяки діям Меджлісу кримськотатарського народу та українських активістів. А держава Україна ніби й ні до чого. Блокаду не оголошувала, але і ремонтувати електроопори начебто не поспішає. І окупантам вказали на місце, і офіційно ніяких рішень не ухвалювали. Росія у відповідь газ перекриє? А нам-то за що? Ми електрику Криму не обрубували. Це якісь дуже ввічливі і дуже зелені чоловічки зробили... Можна поаплодувати такій мудрій державній політиці, але давайте утримаємось.
Звісно, ми економічно вразливі для Росії. І перш ніж командувати «в атаку!», необхідно подивитись собі під ноги. Але ситуація з Кримом інша. Тут не просто забрана територія, тут перебувають окупаційні війська, які готові завдати удару Україні. Росія заявляла про розміщення в Криму ядерної тактичної зброї. Звідси зробили морські атаки на Бердянськ. Із Криму йде поставка озброєння на Донбас, у тому числі, й захопленого в української армії. Звідси підживлюються найманцями терористичні банди Донбасу. Чому про це не заявити всьому світові? Тоді дії України будуть сприйняті як закономірна, але адекватна відповідь. Чи не так вчиняє держава Ізраїль, відповідаючи на атаки «Хезболли»? Хіба хтось засуджує Францію за бомбардування позицій ІДІЛу в Сирії?
Знеструмити Крим – значить завдати удару по угрупованню супротивника, що воює. Причому дати найгуманнішу відповідь: не ядерною бомбою, як погрожує всьому світу Росія, не «Градами», як роблять російські військові на Донбасі, навіть не стрілецькою зброєю, в чому щодня вправляються бойовики.
Коли Росія окупувала Крим, «зелені чоловічки» найперше знеструмили Штаб військово-морського флоту України. Чим не адекватна відповідь, нехай навіть і запізніла? А крім цього, давайте не забувати, що активісти України вимагають від Росії припинити репресії в Криму проти своїх співгромадян, звільнити політичних ув'язнених і військовополонених. З такими вимогами виступає і держава, але не підкріплює їх діями.
Чому ж Україна не рішуча, чому перекладає свої обов'язки на плечі звичайних громадян? Невже дійсно боїться відповідних дій Росії? Але всі попередні мирні роки, а вже останні військові – то особливо, переконали кожного і остаточно: як не вчиняй, вичікуй чи умиротворяй, іди на поступки або пручайся, Росія буде робити те, що вважатиме за потрібне. Суть, як мені здається, тут в іншому. Навіть ухваливши закон про окупацію Криму, визначившись з її датою, державні інститути України так і не виробили спільну лінію поведінки з півостровом, демонструючи незрозумілу «гібридність». Начебто територія наша, але нам не підконтрольна, з одного боку, там громадяни України, а з іншого – окупанти. Два в одному, причому нероздільно.
І мова не лише про Крим. Держава не проявляла моторності у відбитті атаки на Донбас, поки в бій не пішли добровольці. Держава не могла забезпечити свою армію не лише технікою, але навіть милом. За справу взялись волонтери. Майстри-добровольці і на фронті, і в тилу ремонтували розбиті БТРи і «Урали», а держава продовжувала торгувати зброєю. Навіть нагород мужнім захисникам України не всім «вистачає», тому громадські організації засновують свої. Держава так і не змогла за два роки встановити вбивць Небесної сотні і передати справу до суду, зате порушила кілька кримінальних справ на своїх політичних опонентів. Дивна річ, корупція в країні зростає пропорційно службовому зростанню тих, хто з нею бореться!
Депутат Парасюк бив ногою генерала Пісного. Буцалось теля з дубом! Парасюк бив державну систему, яка, як і раніше, не працює на громадянське суспільство, а працює на себе. Держава, як і раніше, підпорядкована інтересам чиновника і клану, що його поставив, а не людини і всього суспільства.
Тому й не дивно, що за фактом підриву опор електропередач у Херсонській області та подій після цього порушили кілька кримінальних справ. Начебто і правильно, що перекрили електрику окупантам, але і підрив схожий на тероризм. Знову два в одному! Можна й орден дати, а можна і ордер виписати. Держава визначається. І не обов'язково це «визначення» буде на користь людини, суспільства і навіть самої держави...
Володимир Земляний, письменник, Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення – UA|TV»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
