Регіональний парламент Каталонії, автономного регіону Іспанії, більшістю голосів депутатів, що виступають за незалежність, ухвалив рішення почати процес відокремлення від Мадрида. У столиці Іспанії запевняють, що не допустять цього.
На першій же сесії після вересневих регіональних виборів парламент Каталонії ухвалив у понеділок резолюцію, за якою протягом 30 днів має початися розробка конституції незалежної Каталонії як республіки, а також законодавства про окрему від Іспанії систему соціального забезпечення і державну скарбницю. Документ передбачає, що процес здобуття незалежності і створення окремої каталонської держави має завершитися протягом 18 місяців.
За це проголосували всі 72 депутати від партій, що виступають за незалежність регіону і нині мають більшість у регіональному парламенті. Проти резолюції голосували 63 депутати каталонського парламенту від нинішньої опозиції, що виступає за єдність із Іспанією.
Мадрид відреагував негайно. Відразу після голосування в Барселоні Кабінет міністрів Іспанії провів термінову зустріч, після якої прем’єр-міністр країни Мар’яно Рахой заявив: нікуди Каталонія з Іспанії не піде, і розколу країни не буде. Виступаючи на телебаченні, він запевнив, що його уряд уже в середу оскаржить рішення каталонського парламенту в Конституційному суді Іспанії, який раніше вже не раз скасовував незалежницькі рішення влади регіону, і це рішення відтак не матиме ніяких наслідків. Прийняття такої скарги Конституційним судом в Іспанії означає, що чинність оскаржуваного акту відразу зупиняється до його остаточного розгляду.
Багато іспанців уже по горло ситі… цими постійними спробами делегітимізувати наші інституціїМар'яно Рахой
Та в Барселоні це передбачили. Якщо раніше регіон мусив погоджуватися з рішеннями Конституційного суду Іспанії, то цього разу каталонські законодавці прописали в резолюції прямо: «процес демократичного роз’єднання» з Мадридом не буде залежати від рішень інституцій іспанської держави, особливо ж її Конституційного суду.
Чия візьме, наразі не ясно. Як заявив у своєму виступі Рахой, «багато іспанців уже по горло ситі… цими постійними спробами делегітимізувати наші інституції».
Прихильники незалежності Каталонії не мають твердої більшості
Сили, що виступають за незалежність Каталонії, здобули більшість місць у парламенті регіону за результатами регіональних виборів наприкінці вересня. Та цим вони мають завдячувати особливостям виборчої системи й розподілу місць: адже на цих виборах вони таки не набрали більшості голосів – лише менш як 48 відсотків. І тепер супротивники незалежності кажуть, що весь нинішній похід офіційної Барселони від Мадрида нелегітимний і недемократичний, бо не відображає позиції більшості виборців.
Серед населення Каталонії число прихильників відокремлення від Іспанії і єдності з Мадридом приблизно рівне
За даними ж опитувань, серед населення Каталонії число прихильників відокремлення від Іспанії і єдності з Мадридом приблизно рівне. Нинішнім успіхом незалежники по суті завдячують нещодавній економічній рецесії, яка боляче вдарила по теоретично загалом заможному регіонові.
Питання незалежності Каталонії загострилося останніми роками. Минулого року там уже збиралися проводити референдум про таку незалежність, та його заборонив Конституційний суд у Мадриді, заявивши, що такий референдум треба було б проводити по всій Іспанії. Так само цей суд заблокував і спробу провести консультативне опитування на цю тему в Каталонії. Врешті регіональна влада вдовольнилася цілком неофіційною «громадянською консультацією», яку проводили волонтери без участі офіційних виборчих органів. Серед її учасників незалежність підтримали близько 80 відсотків – та тільки в цьому заході взяли участь лише 37 відсотків виборців.
У разі створення незалежної Каталонії вона не буде членом ЄС і «шенгену» і муситиме пройти всю процедуру вступу повністю від самого початку
Коли ж стало відомо про плани новообраного каталонського парламенту знову взятися за незалежність, прихильники єдності Іспанії теж оскаржили їх у Конституційному суді країни. Там, однак, парламентського голосування, що відбулося нині, забороняти не стали – вочевидь плануючи заборонити вже його наслідки.
До питання певною мірою долучився й Європейський союз. У Брюсселі дають знати, що в разі створення незалежної Каталонії вона не буде членом ЄС і «шенгену» і муситиме пройти всю процедуру вступу повністю від самого початку. Також їй доведеться відмовитися від спільної валюти євро, застерігали в Євросоюзі.
Каталонці теж пережили заборону на мову
Каталонія з її більш ніж 7,5 мільйонами жителів має у складі Іспанії певну автономію у статусі «автономної спільноти», та все ж Іспанія залишається унітарною державою, і її регіонам Конституція країни не дає права на вихід. За опитуваннями, від 60 до 80 відсотків каталонців вдовольнилися б глибокими реформами державного устрою Іспанії і перетворенням її на федеративну державу, де регіони мали б справжню автономію, зокрема бюджетну, і за таких умов воліли б залишитися у складі Іспанії.
У Каталонії, яка забезпечує 20 відсотків від усього валового внутрішнього продукту Іспанії, скаржаться зокрема на те, що за нинішньої політичної системи регіон віддає до центрального бюджету країни значно більші суми, ніж отримує назад до бюджету регіонального. Крім того, в Барселоні Мадрид звинувачують у втручанні в мовну й освітню політику регіону, значне число мешканців якого говорить каталанською мовою й який наполягає на своїй культурній та історичній самодостатності. Прихильники незалежності кажуть, що розквіт їхньої мови і традицій можливий тільки в незалежній державі. І мають для цього певні підстави.
Каталонія історично тривалий час існувала як окрема держава: з кінця X століття як Барселонське графство, з XII століття в династичному союзі з Арагонським королівством як провідна частина цього союзу, – а по тому мала широку самоврядність після створення династичного союзу з Кастильським королівством і виникнення королівства Іспанії у XV столітті.
Але вона втратила всі елементи цієї самоврядності з запровадженням централізації Іспанії у XVIII столітті. Іще кілька років автономного статусу регіон отримав у 1930-х. Та після Громадянської війни в Іспанії Каталонія втратила не тільки автономію: тоді в Іспанії взагалі заборонили прилюдно говорити каталанською мовою, про розвиток культури регіону теж не було й мови. Певну автономію Каталонії відновила аж сучасна Конституція Іспанії 1978 року – яка при цьому проголосила «непорушну єдність» іспанської держави.
