Страсбурзький суд визнав прийнятними для розгляду скарги родичів жертв Беслана

Європейський суд з прав людини визнав сьогодні допустимими для розгляду більшу частину скарг постраждалих в результаті захоплення терористами школи в Беслані у вересні 2004 року. Мотивовану постанову щодо цих справ, як повідомляється в прес-релізі суду, буде оголошено пізніше. Ухвалу винесено за семи скаргами, що об'єднували звернення 447 росіян. Під час розгляду суд виключив з числа заявників чотирьох осіб і визнав неприйнятними претензії ще 51 постраждалого.

1 вересня 2004 року сталася одна з найстрашніших трагедій в сучасній Росії: у місті Беслан республіки Північна Осетія бойовики захопили в заручники понад 1200 учнів та вчителів школи №1. В результаті терористичного нападу і згодом – штурму загинули 334 людини, 186 з них – діти, понад 800 отримали поранення. Відповідальність за теракт взяв на себе один з лідерів чеченських бойовиків Шаміль Басаєв.

Постраждалі в результаті теракту і родичі загиблих заручників вважають, що об'єктивного розслідування тих трагічних подій так і не відбулося. Обставини загибелі великої кількості людей, що стали відомими під час суду над єдиним терористом, який залишився в живих, Нурпашою Кулаєвим (у 2006 році засуджений до довічного ув'язнення), на думку потерпілих, свідчать про помилкові і, можливо, злочинні дії посадових осіб.

У 2007 році, невдовзі після ухвалення Державною думою Росії постанови про амністію щодо осіб, які вчинили злочини в період проведення контртерористичних операцій в Південному федеральному окрузі, було припинено справу стосовно керівництва Правобережного РВВС Беслана. Міліціонерів звинувачували у злочинній недбалості, наслідком якої стало безперешкодне захоплення школи терористами. В халатності звинувачували і керівників Малгобекського РВВС Інгушетії, які, на думку слідства, не вжили належних заходів для виявлення табору терористів, які захопили школу. У 2007 році міліціонери були виправдані.

Через п'ять років після цих подій, в квітні 2012 року, Європейський суд з прав людини прийняв сім скарг про порушення Росією права на життя і права на ефективні засоби захисту у зв'язку з діями і бездіяльністю влади до, під час і після захоплення заручників у школі № 1 міста Беслана 1 вересня 2004 року. Це справа, що об'єднала звернення 447 заявників, отримала умовну назву: «Тагаєва та інші проти Росії і 6 інших скарг» (Tagayeva and Others v. Russia and 6 other applications).

Про суть звернень до Європейського суду з прав людини і надії, які покладають на рішення страсбурзьких суддів заявники, в інтерв'ю Радіо Свобода розповів член комітету «Матері Беслана» Теймураз Черджемов.

– Які конкретно претензії до російської влади надійшли від ваших довірителів?

– Звернення до Європейського суду, по суті, не відрізняється від нашої позиції, якої ми дотримувалися ще в процесі над Кулаєвим. Ми вважаємо, що держава, в особі, в основному, правоохоронних органів, місцевої влади не забезпечила виконання свого конституційного обов'язку щодо охорони життя людей. Ми вважаємо, що органи попереднього розслідування не намагалися і навіть не намагаються з'ясувати причини, через які цим нелюдам вдалося реалізувати свої плани. Вони не з'ясували обставини, що сприяли вчиненню злочину: як стало можливим, що ця банда безперешкодно проїхала до Осетії? Чи був цей акт зовсім несподіваним, як той же теракт на Дубровці? Чи все зробив наш штаб зі звільнення заручників? Чи все, що було зроблено, було виправдано і забезпечувало порятунок заручників?

І ми вважаємо, що влада не вжила всіх можливих заходів щодо запобігання самого теракту і не вжили всіх заходів для того, щоб, принаймні, мінімізувати ті страшні наслідки, які настали. Справа в тому, що задовго до теракту з центральних правоохоронних органів Росії, в тому числі з МВС і ФСБ, надходило багато попереджень на адресу республіканської влади. Це були попередження про те, що ускладнюється ситуація на Північному Кавказі, що активізуються терористичні угруповання і течії. Тобто спочатку йшлося про загальні попередження. Але вже в серпні йшли попередження аж до того, що очікується скоєння теракту по Будьонівському варіанту, із захопленням заручників. І надійшли конкретні вказівки органам МВС – посилити охорону громадських місць, де скупчуються люди, підприємств, шкіл...

Буквально розписані були ці вказівки, їх треба було тільки виконувати. Незважаючи на всі ці попередження, місцева влада, МВС, ФСБ, Антитерористична комісія, яку очолював Дзасохов, формально ухвалили якісь гарні рішення, але нічого не зробили. А зробити могли, і для цього були і сили, і кошти. Тож цей теракт не був несподіваним. Там десятки телефонограм було з вказівками вжити заходів щодо запобігання терактів і так далі.

Під час самого теракту так званий штаб з порятунку заручників, на наш погляд, становив собою дуже неорганізовану контору, яка нічого не зробила для порятунку заручників. Вона спостерігала за розвитком ситуації, яку вели бойовики, терористи, от і все. Наприклад, вони ошукували людей, скільки заручників було, і цю брехню потім вони супроводжували різними поясненнями, нерозумними і недоречними абсолютно. Вони ошукували, кажучи, що терористи не виходять на зв'язок, а ми вказуємо у своєму зверненні до Європейського суду, що терористи самі вимагали зустрічі, самі йшли на переговори, а наші від переговорів відмовлялися.

Ми вважаємо просто абсолютно дикою бездіяльністю той факт, що пожежники виїхали на місце пожежі, коли зал вже почав горіти, через 2 години 40 хвилин. Коли ми з'ясовували чому, нам відповіли: «ФСБ не дало вказівок». Ось ми і обурюємося, скаржачись в Європейський суд: відколи пожежним потрібні чиїсь дозволи, крім самого факту пожежі? Ми вважаємо абсолютно недоречним застосування владою танків, вогнеметів, гранатометів. Ми вважаємо і стверджуємо, що вони були небезпечні для самих заручників. Ось ці всі обставини і лягли в основу нашого звернення до суду.

– Коли Європейський суд вже прийняв цю скаргу і спрямував низку питань до російської влади, чи задоволені Ви були тим, як Росія виправдовувала поведінку своїх чиновників і силовиків перед Європейським судом?

– Ні, звичайно! Ми вважаємо це спробою уникнути відповідей на важливі питання. Вони писали: «влада вживала заходів» або «вжиті заходи відповідають нормативам». Вони провели ситуаційну експертизу, яка встановила, що дії влади були в рамках якогось законодавства, адміністративного чи якогось. Діяли, все, що могли, зробили – ось їхні відповіді. Я зараз навіть деталей не пам'ятаю, чесно кажучи, але нормальний юрист знає, що ситуаційна експертиза – це, по суті, правова експертиза, це експертиза з питань, на які повинен відповідати слідчий, суд, а не якісь люди. Залізничники у них там у складі експертів, якісь чиновники, нікому не відомі люди відповідають на такі важливі питання щодо такого гучного злочину. Я вважаю, що це спроба покласти на плечі невідомих людей відповідальність з питань, які стоять перед розслідуванням.

Ось невідомий Петров (прізвища я не пам'ятаю), він каже: «Оперативний штаб в Беслані діяв відповідно до сформованої ситуації і в рамках чинного законодавства». На це питання має відповідати слідчий, мало місце правопорушення чи не мало, мало місце дотримання закону чи не мало. Це ази юриспруденції, а не якась невідома комісія з напівюристів, напівінженерів, Бог знає ще яких чиновників.

– Проте відомо, що влада робила спроби притягнути до відповідальності хоча б представників правоохоронних органів, два процеси було в 2007 році: одних амністували, інших виправдали...

– Там нічого законного не було, це була профанація притягнення до відповідальності людей. Вони стрілочників знайшли в районному відділі міліції і всю відповідальність поклали на них. Це що таке? Яку відповідальність може нести начальник районного відділу міліції за те, що відбувалося після захоплення школи, де керували генерали ФСБ, генерали МВС? Що міг зробити начальник районного відділу міліції після захоплення заручників? Можливо, вони в чомусь винні, допустивши це захоплення, але, наскільки мені відомо з матеріалів справи, незрівнянно велика відповідальність лежить на тих, на чию адресу з центру йшли попередження, вимоги, вказівки, і тих, хто ці вказівки не виконував.

Я навіть можу нагадати таку деталь. 23 серпня відбулося засідання Антитерористичної комісії, це за тиждень до теракту, і я цитую вам місцеву газету, орган президента республіки, де було написано, що ускладнилася антитерористична обстановка, є реальна загроза вчинення теракту і так далі, і ми вживаємо всіх можливих заходів. І починають перераховувати, що штаб розробив спеціальний план протидії терористам, що цей план передбачає спільні заходи міністерств і відомств, що до штату МВС прийнято 125 фахівців з антитерору, що вжиті заходи до охорони шкіл та інших місць масового скупчення людей. Все так красиво!

А коли я в суді заявив клопотання – витребувати ці документи, плани, поіменний список цих фахівців, – нам відповіли, що на ім'я суду надіслали якийсь папірець, що ніяких документів, які свідчили б про достовірність цієї публікації, немає. Все це було брехнею, окозамилюванням. Наша влада і плюс там Яковлєв був, повноважний представник президента на півдні Росії, ось він був на цій нараді. І нічого зроблено не було! Народ обманювали. І так ось підставили всіх.

– Крім компенсацій, які в таких випадках призначає Європейський суд з прав людини, чого ще чекають заявники від постанови ЄСПЛ?

– Ми чекаємо від постанови визнання того факту, що російська влада в особі правоохоронних органів Північної Осетії винна в тому, що цей факт мав місце, і вона не вжила всіх можливих заходів до того, щоб запобігти теракту, а потім мінімізувати його наслідки і врятувати побільше людей. Ось наша позиція.

– А якими, на Вашу думку, повинні бути наслідки визнання цього факту Європейським судом?

– Сьогодні ж все ще ведеться розслідування, а в процесі цього розслідування поставили віз попереду коня. Вже на самому початку розслідування органи прокуратури Росії (тоді ще прокуратура вела, а не Слідчий комітет) прийшли до висновку, що ніхто з чиновників, жодна гілка влади жодних помилок не допустила, вони ні в чому не винні. Якщо ЄСПЛ погодиться з нами, ми знову будемо заявляти клопотання по справі: Європейський суд вважає, що влада винна, і будь ласка, розберіться з цими фактами і обставинами, на які ми посилаємося.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода