Черкаси – У Черкасах за підтримки обласного представництва Комітету виборців України діє ініціатива «Міські проекти». Вона об’єднує небайдужих черкащан, готових змінювати своє місто. Ініціативи у містян – від малих до великих. Тому дехто обходиться власними силами та вже втілює свої проекти. Інші ж – потребують підтримки громади.
Перетворити сірий закуток на яскраву картину в одному з черкаських дворів узялася місцева художниця Тетяна Черевань. Для цього витратила кілька літрів подарованої друзями фарби та кілька годин часу. Подруга мисткині Ольга Степаньян, яка теж доклала руку до вуличного малюнку, згадує, як жваво реагували перехожі.
«Коли ми це робили, осіб 50 проходило і жоден не пройшов просто так. Деякі навіть пропонували допомогу. Це те, що спонукатиме нас усміхнутися, прогулюючись, думати про прекрасне. Добрі люди знайшлися – просто так віддали фарбу. Тому я думаю, що це все дуже легко і просто. Бажаючих допомагати дуже багато», – каже вона.
Черкаське КВУ започаткувало ініціативу «Міські проекти»
Збирати ідеї черкащан, які прагнуть змінити місто, заходилися у Черкаській обласній організації Комітету виборців України. Там ще восени запровадили ініціативу «Міські проекти». Утім, через події в країні, навчання у Майстерні громадської активності розпочали лише наприкінці квітня.
«Цей проект є досить нетиповим для нас. Ми дещо дистанціюємося від нашої основної діяльності і переходимо на інший рівень. І хочемо впливати також і на повсякденне життя, а не тільки на виборчий процес», – розповідає представниця КВУ в Черкаській області Алла Юрковська.
Учасники тренінгів активно впроваджують свої проекти в місті. Приміром, Інесса Береза у власному під’їзді організувала на постійній основі збір батарейок для утилізації. А щоби шкідливі відходи здавали і дорослі, і малеча, вигадала заклик «Здай батарейку – врятуй їжачка». Адже саме на 20 квадратних метрах живе один їжак і стільки ж ґрунту при розкладанні забруднює одна батарейка.
«Це дуже велика проблема, але її можна легко вирішувати. І мені дуже хочеться, щоб якомога більше людей до цього долучилися не лише з точки зору інформаційної кампанії, а конкретними діями. Тому що у нас у місті функціонують пересувні контейнери для збору батарейок і ламп, але про них дуже мало інформації. Велика проблема у тому, що немає стаціонарних пунктів прийому, що немає інформації, як утилізувати батарейки та енергозберігаючі лампи», – каже черкащанка.
У Черкасах немає хоспісу для невиліковно хворих дітей
Серед пропонованих ініціатив – створення хоча б однієї палати паліативної допомоги для дітей. На базі Другої міської лікарні вже кілька років існує хоспіс. Однак там діє вікове обмеження – лише з 18 років. До того ж у Черкасах немає ані виїзних бригад паліативної допомоги, ані відділення чи бодай палати, де невиліковно хворі діти могли би провести свої останні дні, розповідає представниця благодійного фонду «Долоньки» Тамара Борисова.
«Батьки дітей із невиліковними захворюваннями стикаються з проблемою, коли лікарня вже не може лікувати і дитина змушена помирати, то їй немає, де це робити. Вдома батьки часто не можуть надати кваліфікованої допомоги. Емоційно, медично вони не готові допомагати дитині та іноді приносять більше шкоди. І тоді дитина залишається один на один зі своїм болем, із тим станом, що вона помирає. І вона розуміє це, але підтримати її немає кому», – каже вона.
За підрахунками активістів, для обладнання одного ліжка в палаті паліативної допомоги для дітей потрібно щонайменше 10 тисяч доларів. Шукати гроші небайдужі черкащанки збираються по всьому світу: серед містян, іноземних благодійників та донорів.
