У понеділок у Брюсселі проходив черговий раунд переговорів щодо вирішення газової суперечки між російським «Газпромом» та український «Нафтогазом» за участі ЄС. Між тим, цього дня добіг термін, коли українська сторона мала б розрахуватися з Росією за спожитий газ. Якщо ж ні, російська сторона обіцяла перевести Україну на передоплату. Про перспективи цих переговорів Радіо Свобода поговорило із експертом з енергетичних питань Олександром Нарбутом.
– Пане Нарбут, наскільки ефективними є ці тристоронні переговори, оскільки схоже на те, що на віть у разі досягнення домовленостей, вони будуть короткостроковими, а повної зміни контракту наразі не буде?
– Говорити зараз про ефективність цих перемовин дуже важко. Вже п’ятий раунд і ми розуміємо, що певна позиція з російського боку дуже важка для того, щоб її виконати повністю. Російська сторона казала, що попередньою умовою до того, як буде обговорюватися ціна, має бути повний розрахунок за весь газ, який отримала Україна. Українська ж сторона заперечує. Вона вважає, що ціна цього газу завищена щодо ринкових умов і ці відмінності від ринкових умов є в цьому контракті, це вже моя точка зору, з моменту його підписання. І тому, я вважаю, що вирішити це питання можна тільки тоді, коли усі аргументи будуть розглянуті з певного незалежного боку. А це можна зробити тільки тоді, коли сторони зроблять певний крок до Стокгольмського арбітражу. Може тоді стануть добре зрозумілі всі позиції з українського боку і усі з російського боку, і ми не будемо відчувати, що ведуться якісь таємні перемовини. І що вони, як ми вже попередньо бачили, можуть дати дуже несподіваний результат.
– Чи варто все таки, на Вашу думку, чекати якоїсь несподіванок від цих переговорів? Повідомлень як таких після кожного раунду переговорів немає. Ми бачимо позицію Європи, яка, як виглядає, не зовсім на українському боці...
– Мені здається, що російська сторона намагається таким чином досягти певної мети. І перша мета, якої досягає російська сторона, це максимально натиснути на українську з точки зору розрахунку і перетягнути якось, підтягнути ближче до своєї позиції Європу. Тобто ближче показати Європі, що от Україна така непередбачувана і зараз вона знову не платить, і вони будуть вимушені перервати постачання російського природного газу до України. Це завдання вони виконують зараз дуже, дуже послідовно.
– Чи правильно робить українська сторона, що все таки йде на ці тривалі переговори? І вже кілька разів до того заявляли, що все готово до подачі в Стокгольмський арбітраж, але поки що це все відкладається.
– Українська сторона демонструє певну непослідовність і це не посилює її позицію. Я нагадаю, що український прем’єр казав, що якщо Росія до 29 травня не погодиться з умовами української сторони, то ми підемо до арбітражу, і навіть демонстрував позов та казав, що вже є вибір фірми, яка буде представляти українські інтереси. Але. Непослідовність – це одна позиція, а інша позиція – Україна також виграє час. Тому що кожного дня Україна закачує більш ніж 110 мільйонів кубометрів газу в підземне сховище і робить свою позицію більш твердою з точки зору запасу, який в них буде знаходитися.
Нагадаю, що прем’єр-міністр України пан Яценюк казав, що коли вони отримали справи, то у сховищах майже не було газу для того, щоб маневрувати. І це правда. Я вважаю, що це також тактичний виграш. Якщо казати, що повинна робити Україна зараз, то новий президент України повинен розглядати економічне енергетичне питання так само терміново, як він розглядає військове і питання безпеки. Тому що це складова безпеки України. Я вважаю, що треба посилювати групу перемовників, виробляти директиви, розробляти більш міцну стратегію цих перемовин і тоді можна очікувати успіху. А зараз мені дуже тривожно тому, що ми бачили вже цих перемовників, які сьогодні розмовляють з російською стороною, і пам’ятаємо результат цих перемовин.
– Пане Нарбут, Сербія заявляє, що буде змушена зупинити будівництво газопроводу «Південний потік» своєю територією, після того, як Болгарія заявила, що зупиняє роботи на своєму сегменті. Що ця ситуація означає для подальшої долі української ГТС?
– Я вважаю це більш політичною заявою і доля української ГТС буде вирішуватися відносно позиції в першу чергу України, не Сербії, не Болгарії, не євроспільноти. Україна повинна визначити майбутнє своєї газотранспортної системи і це також є завдання нового президента і мабуть нового уряду, який він повинен створити.
– Пане Нарбут, наскільки ефективними є ці тристоронні переговори, оскільки схоже на те, що на віть у разі досягнення домовленостей, вони будуть короткостроковими, а повної зміни контракту наразі не буде?
– Говорити зараз про ефективність цих перемовин дуже важко. Вже п’ятий раунд і ми розуміємо, що певна позиція з російського боку дуже важка для того, щоб її виконати повністю. Російська сторона казала, що попередньою умовою до того, як буде обговорюватися ціна, має бути повний розрахунок за весь газ, який отримала Україна. Українська ж сторона заперечує. Вона вважає, що ціна цього газу завищена щодо ринкових умов і ці відмінності від ринкових умов є в цьому контракті, це вже моя точка зору, з моменту його підписання. І тому, я вважаю, що вирішити це питання можна тільки тоді, коли усі аргументи будуть розглянуті з певного незалежного боку. А це можна зробити тільки тоді, коли сторони зроблять певний крок до Стокгольмського арбітражу. Може тоді стануть добре зрозумілі всі позиції з українського боку і усі з російського боку, і ми не будемо відчувати, що ведуться якісь таємні перемовини. І що вони, як ми вже попередньо бачили, можуть дати дуже несподіваний результат.
– Чи варто все таки, на Вашу думку, чекати якоїсь несподіванок від цих переговорів? Повідомлень як таких після кожного раунду переговорів немає. Ми бачимо позицію Європи, яка, як виглядає, не зовсім на українському боці...
– Мені здається, що російська сторона намагається таким чином досягти певної мети. І перша мета, якої досягає російська сторона, це максимально натиснути на українську з точки зору розрахунку і перетягнути якось, підтягнути ближче до своєї позиції Європу. Тобто ближче показати Європі, що от Україна така непередбачувана і зараз вона знову не платить, і вони будуть вимушені перервати постачання російського природного газу до України. Це завдання вони виконують зараз дуже, дуже послідовно.
– Чи правильно робить українська сторона, що все таки йде на ці тривалі переговори? І вже кілька разів до того заявляли, що все готово до подачі в Стокгольмський арбітраж, але поки що це все відкладається.
Rожного дня Україна закачує більш ніж 110 мільйонів кубометрів газу в підземне сховище і робить свою позицію більш твердою з точки зору запасу
– Українська сторона демонструє певну непослідовність і це не посилює її позицію. Я нагадаю, що український прем’єр казав, що якщо Росія до 29 травня не погодиться з умовами української сторони, то ми підемо до арбітражу, і навіть демонстрував позов та казав, що вже є вибір фірми, яка буде представляти українські інтереси. Але. Непослідовність – це одна позиція, а інша позиція – Україна також виграє час. Тому що кожного дня Україна закачує більш ніж 110 мільйонів кубометрів газу в підземне сховище і робить свою позицію більш твердою з точки зору запасу, який в них буде знаходитися.
Новий президент України повинен розглядати економічне енергетичне питання так само терміново, як військове і питання безпеки
Нагадаю, що прем’єр-міністр України пан Яценюк казав, що коли вони отримали справи, то у сховищах майже не було газу для того, щоб маневрувати. І це правда. Я вважаю, що це також тактичний виграш. Якщо казати, що повинна робити Україна зараз, то новий президент України повинен розглядати економічне енергетичне питання так само терміново, як він розглядає військове і питання безпеки. Тому що це складова безпеки України. Я вважаю, що треба посилювати групу перемовників, виробляти директиви, розробляти більш міцну стратегію цих перемовин і тоді можна очікувати успіху. А зараз мені дуже тривожно тому, що ми бачили вже цих перемовників, які сьогодні розмовляють з російською стороною, і пам’ятаємо результат цих перемовин.
– Пане Нарбут, Сербія заявляє, що буде змушена зупинити будівництво газопроводу «Південний потік» своєю територією, після того, як Болгарія заявила, що зупиняє роботи на своєму сегменті. Що ця ситуація означає для подальшої долі української ГТС?
– Я вважаю це більш політичною заявою і доля української ГТС буде вирішуватися відносно позиції в першу чергу України, не Сербії, не Болгарії, не євроспільноти. Україна повинна визначити майбутнє своєї газотранспортної системи і це також є завдання нового президента і мабуть нового уряду, який він повинен створити.
