«Краще б Путін грав у шахи»: у Києві показали фільм про Олімпіаду в Сочі

Київ – «Краще б Путін грав у шахи», – говорить один із героїв німецько-австрійсько-ізраїльського фільму «Путінські ігри», який вперше показали в Україні в рамках фестивалю Docudays UA. Однак президент Росії у спортивних іграх надає перевагу лижам. Вподобавши траси Красної Поляни, він вирішив провести там зимову Олімпіаду, – дарма що в субтропічній зоні – яка знищила бюджет країни та саме місто. Олександру Гентелеву та Сімоні Бауман, режисеру та продюсеру «Путінських ігор», пропонували 600 тисяч євро, щоб стрічка не потрапила на екрани – удвічі більше, ніж вони витратили на її створення. Радіо Свобода поговорило з авторами про амбіції Володимира Путіна, «ген страху» та те, що чекає на Сочі після Олімпіади.
Олександр Гентелев: Коли ми дізналися, що в Гватемалі Сочі виграло право провести Олімпіаду, нам це видалося кумедним. По-перше, там не було жодного спортивного об’єкту, просто дика природа. А в Кореї і Зальцбурзі вже усе було побудоване. Але перемогла Росія. Переміг субтропічний курорт. Нам здалося, що цікаво буде подивитись, як вони все будуватимуть. Ще здивувала сума. У Гватемалі Путін заявив, що готовий вкласти в Олімпіаду 12 мільярдів доларів. Це неймовірні гроші, найдорожча Олімпіада в історії коштувала 23 мільярди. Потім суми зросли.

– У стрічці ви натякаєте, що перемогу купили.

Олександр Гентелев: Довести цього ми не могли. Але президент Олімпійського комітету Росії розповідав нам, що Путін з кожним членом зустрівся окремо – це його слова, а не мої.

– Чому Олімпіада все ж таки відбулася? Адже багато чого так і не встигли зробити. А Зальцбург обіцяв провести її у себе, якщо Сочі не впорається.

Олександр Гентелев: Якби вона не відбулася, багато людей просто вирушили б до Сибіру. Ви знаєте, скільки змінилося керівників, що відповідали за будівництво? Четверо. Більше року жоден із них не витримав.

– Навіщо Путіну так потрібна була ця Олімпіада?

Олександр Гентелев: А навіщо Путіну Крим? Це лише моя точка зору, але мені здається, він хоче побудувати імперію. Сильну. Він справді у неї вірить. Навіщо йому потрібна була Олімпіада, коли в країні дефіцит? Або Крим, який теж недешево обійдеться? Навіщо йому чемпіонат світу з футболу? Там же навіть стадіону ще немає.

Сімона Бауман: Це також імідж – «Росія може все».

– У фільмі йдеться про те, що на російських бізнесменів чинили тиск. А як бути із австрійськими? Чому вони погодилися будувати в Сочі?

Олександр Гентелев: Я говорив з двома австрійцями, і обидва сказали дуже щиро: «Моє серце з Австрією, але моя кишеня – з Росією». Тому що в Австрії усе побудовано. Хто звів усі канатні дороги? Міхаель Доппельмаєр. Я знімав його, він схожий на заповзятого селянина. Але усе це ніколи не окупиться, у наступні 50 років – точно. Мало побудувати, треба ще утримувати. А на це щороку потрібно близько 15 відсотків від початкової суми.

– Чи хтось намагався перешкоджати зйомкам?
Сімона Бауман: Напряму – ні. Але декуди не пускали – наприклад, на об’єкти «Газпрому». На підйомники Доппельмаєра також, ми два роки намагалися отримати на це дозвіл. І на головний об’єкт, де відбувалося відкриття, теж. Багато чиновників, у яких ми хотіли брати інтерв’ю, так і не дали згоди. Три роки домовлялися з Рахунковою палатою. Ми б погодилися на будь-якого аудитора звідти – адже західному глядачеві, за великим рахунком, все одно. Але ніхто не погодився.

– Окрім того, Міжнародний олімпійський комітет заборонив використовувати відеозаписи з попередніх Олімпіад.
Сімона Бауман: Комітет володіє усіма відеозаписами, що стосуються як самих Олімпійських ігор, так і всіх організаційних заходів. Потрібно просити у них права. Ми спершу довго чекали на відповідь, а потім нам повідомили, що ми можемо отримати запис Олімпіади в Австрії за ціною 15 тисяч євро за хвилину. Незважаючи на це, ми спитали, чи можемо отримати записи Олімпіад в усьому світі. Після цього нам сказали, що взагалі нічого не дадуть, тому що робимо політично мотивований проект. Те саме з назвою «Олімпійські ігри» – його можна використовувати лише з їхнього дозволу. Наш проект від початку називався «Олімпіада Путіна». Коли ми вже здали фільм, нам сказали, що з такою назвою його ніде не покажуть. Але вийшло навіть краще.

– Один із найбільш колоритних персонажів у фільмі – мер міста Сочі. Як він погодився зніматися?

Сімона Бауман: Ми довго з ним домовлялися. І спершу погодився лише на одне 15-хвилинне інтерв’ю.

Олександр Гентелев: Ми зайшли до нього й одразу почали знімати. Я кажу: «Тут задуха, давайте вийдемо надвір, адже така гарна погода, а я ніколи не був у Сочі, покажіть мені місто!». Що тут почалося! Уся охорона почала метушитися – тому що без неї він не ходить. І ми з ним чотири години бігали. Він раптом розвеселився. А от коли ми торік вдруге приїжджали його знімати, він був дуже сумний.

– Серед героїв є жінка, яку виселили. Вона говорить: «Якщо це необхідно для Олімпіади, значить це правильно». Чи багато людей так вважали?

Олександр Гентелев: Але ж ви бачили, з яким обличчям вона це говорить. Її спочатку виселили просто на вулицю, де вона жила досить довго, а потім дали цю маленьку кімнатку у старому радянському готелі, де на восьми квадратних метрах живуть троє людей. Вона справді так ставиться до цього. А що робити? Багато людей взагалі залишились ні з чим.

– Зараз у Росії певна кількість розумних та освічених людей підтримує дії Путіна, навіть пишається ним. Чому?
Олександр Гентелев: Я народився в Радянському Союзі. Є таке визначення «ген страху». Він вроджений. Я теж боявся. Лише коли я переїхав до Ізраїлю, почав поволі відходити. А у Союзі я боявся. Вочевидь, цей ген страху досі живий.

Сімона Бауман: Я теж думаю, що з одного боку – це страх, з іншого – справа у пропаганді. І я не бачу цьому кінця. Люди втомлені від відчуття, що вони не можуть змінити систему, що від однієї людини нічого не залежить. Були демонстрації, але це не дало ніякого результату, людей просто арештували.

– Стрічку все-таки презентували в Росії – на московському фестивалі «Артдокфест». Як на неї відреагували глядачі?

Сімона Бауман: На «Артдокфест» був шалений інтерес до «Ігор». За місяць до показу вже не було квитків. Але на цей фестиваль ходить публіка, яку цікавить об’єктивна інформація, активні люди. Фільм сприйняли дуже добре. Були ті, хто казав, що навіть незважаючи на такий кричущий факт корупції, пишаються, що Олімпіада проходить саме у них. Утім, для російського громадянина ми нічого нового не показали.

– Ви збираєтеся знімати ще один фільм про Сочі? Що взагалі тепер буде з містом, на вашу думку?

Олександр Гентелев: У нас є така ідея, але треба зачекати хоча б рік. Поки що це мертві об’єкти.

Сімона Бауман: Ми відчуваємо, що невелика їх частина все ж може працювати. Наприклад, «Роза хутір» нагорі. Але ці об’єкти абсолютно збиткові, хтось, може, й їздитиме туди кататись на лижах, однак цього все одно буде недостатньо. Незрозуміло, що буде з усім іншим – з бобслеєм, наприклад. Казали, що ковзанки можна переобладнати, щоб люди там каталися на велосипедах. Але це усе досить дивні плани. Як каже Гаррі Каспаров у фільмі, ще багато грошей доведеться виділити на те, щоб врятувати регіон.