Київ-Бельбек–Військовослужбовці заблокованого військового аеродрому «Бельбек» очікують від влади конкретних кроків щодо їх захисту. Вони не хочуть бути зрадниками. Якщо ж ситуація буде безвихідною, писатимуть рапорти на звільнення. Таку думку висловила Радіо Свобода дружина одного з військовослужбовців Ольга Сорокіна.
– Чи чули військовослужбовці «Бельбека» заяву першого віце-прем’єра Віталія Яреми про те, що «Крим залишається територією України й військовослужбовці залишаться у своїх частинах»?
– Вони знають про цю заяву. І до цієї заяви їхній командир Юлій Мамчур казав, що вони будуть стояти до кінця. Вони і будуть стояти до кінця, аж до застосування зброї. Я поговорила відверто зі своїм чоловіком, він вважає, що зброю з українських військових все одно першими ніхто застосовувати не буде. Тому що навіть думка про війну між українцями й росіянами не вкладається в голові. Якщо ж росіяни почнуть стріляти першими, не дай Бог, то, швидше за все, будуть чекати наказів з Києва.
– Чи чиниться тиск на родини військовослужбовців?
– Мені особисто не дзвонили, але інші дружини військовослужбовців кажуть, що їм дзвонять. Вони не представляються і ми не знаємо, чи це так звана самооборона, чи це якісь російські військовослужбовці, чи це проросійські активісти, які поряд з нами живуть. Тобто, про погрози я чула, а от про те, щоб на чиєсь рішення ці погрози вплинули, такого я точно не чула. Налякати, звісно, налякають, але у будь-якому випадку це даремні дії.
– До якого рішення Ви особисто схиляєтеся?
– Я думаю, що треба триматися присяги, яку дали на вірність Україні. Якщо ж стане питання про те, щоб присягати Росії, писати рапорт. А складати присягу кримському уряду, як окремому суб’єкту, таке у мене навіть у голові не вкладається. Я, як дружина військовослужбовця, дуже боюсь того, що коли ситуація зміниться через кілька років, а вона зміниться, то мій чоловік може залишитися з тавром зрадника. Цього менше всього хотілося.
– Що треба військовослужбовцям «Бельбека»? Якої допомоги потребують? Чого чекають?
– Рішень. Якихось конкретних наказів. Ясності. Ви ж розумієте, що вони йдуть на службу і не знають, що їх там чекає. Командування наказів ніяких не дає, ні до яких кроків щодо їхнього захисту не вдається. Тому, окрім народу, який у них вірить, тепер нічого у них не залишилося.
– Чи чули військовослужбовці «Бельбека» заяву першого віце-прем’єра Віталія Яреми про те, що «Крим залишається територією України й військовослужбовці залишаться у своїх частинах»?
– Вони знають про цю заяву. І до цієї заяви їхній командир Юлій Мамчур казав, що вони будуть стояти до кінця. Вони і будуть стояти до кінця, аж до застосування зброї. Я поговорила відверто зі своїм чоловіком, він вважає, що зброю з українських військових все одно першими ніхто застосовувати не буде. Тому що навіть думка про війну між українцями й росіянами не вкладається в голові. Якщо ж росіяни почнуть стріляти першими, не дай Бог, то, швидше за все, будуть чекати наказів з Києва.
– Чи чиниться тиск на родини військовослужбовців?
Про погрози я чула, а от про те, щоб на чиєсь рішення ці погрози вплинули,такого я точно не чула
– До якого рішення Ви особисто схиляєтеся?
– Я думаю, що треба триматися присяги, яку дали на вірність Україні. Якщо ж стане питання про те, щоб присягати Росії, писати рапорт. А складати присягу кримському уряду, як окремому суб’єкту, таке у мене навіть у голові не вкладається. Я, як дружина військовослужбовця, дуже боюсь того, що коли ситуація зміниться через кілька років, а вона зміниться, то мій чоловік може залишитися з тавром зрадника. Цього менше всього хотілося.
– Що треба військовослужбовцям «Бельбека»? Якої допомоги потребують? Чого чекають?
Окрім народу, який у них вірить, тепер нічого у них не залишилося
