Низка англомовних видань звертає увагу на те, що різне бачення української ситуації на Заході та у Москві показало, що протистояння часів Холодної війни ще живе. США та Росія, які намагалися покращити свої відносини, виявляється, і далі мають різні цінності та уявлення про геополітичну справедливість.
У розділі «Спеціальний репортаж» вебсайт міжнародної агенції новин Reuters подає розлогий аналіз геополітичного аспекту політичної кризи в Україні. Заголовок проголошує, що «Протистояння в Україні відлунює американо-радянською напруженістю з Холодної війни».
Автори пишуть, що ця напруженість і взаємні звинувачення США та Росії про втручання «ускладнюють пошуки розв’язання проблеми в Україні, де США побоюються ескалації насильства і де наочно підтверджується жалюгідність досягнень президента Барака Обами у намаганнях покращити стосунки з колишнім ворогом Вашингтона». «За словами колишніх американських посадовців та аналітиків, Росія щодо України тримає в руках усі карти, включно з географічною близькістю, контролем над енергоносіями, від чого залежить Київ, а також з обіцянкою 15 мільярдів доларів кридиту, яка переконала президента Януковича відмовитися від торговельної угоди з ЄС», – пише агентство.
Далі у статті читаємо, що хоча Обама не має бажання діяти рішуче, Вашингтон усе ж взявся за використання дипломатичних важелів. Автори також посилаються на неназваного американського посадовця, який сказав, що «Україна буде випробуванням» для відносин США з Росією, бо початкові надії на спільну працю з Москвою розвіюються.
«Посадовці США кажуть, що намагаються уникати прямої конфронтації з Росією стосовно України і, попри приховані погрози з Москви, вважають малоймовірним пряме російське військове втручання. Але приватно дехто дуже різкими словами описує прагнення Путіна тримати Україну в російській орбіті, побоюючись бажання Москви перекроювати кордони у Європі та переглядати домовленості, укладені після розвалу Радянського Союзу 1991 року», – пише Reuters.
«Хто бере участь у протестах в Україні?» – запитує американська The Washington Post. Аналітики намагаються з’ясувати, які мотиви в активістів Майдану, і доходять висновку, що вони багатопланові. Зокрема, у статті відкидають припущення, що на протестах переважають націоналістичні та шовіністичні настрої.
«Найбільш об’єднувальним чинником є намагання протистояти спробам Януковича придушити протести силою. Це підтверджує розвиток, динаміка і сутність протестів упродовж останніх місяців», – мовиться у статті.
Це ґрунтовне дослідження вказує і на роль ВО «Свобода» та крайніх правих сил на Майдані.
Ірландська Irish Times також пише про це і зазначає: «Українські революціонери відкидають звинувачення у фашизмі».
Аналітична агенція Stratfor звертається до ролі Росії в українському питанні, стверджуючи, що «Росія раптом відчула себе в облозі». Автори пишуть, що «Росія постала перед поєднанням стратегічних проблем на радянській периферії – в регіоні, де Кремль упродовж останнього десятиріччя наполегливо намагався розширити свій вплив». «Фінансова криза в Казахстані, а також політична криза в Україні загрожують економічним і стратегічним інтересам Росії. Тим часом поступ Грузії та Молдови на шляху європейської інтеграції руйнує російську силу в регіоні», – пише агентство.
Stratfor вважає, що регіональні проблеми для Росії поєднані і зі внутрішніми труднощами – такими, як демографічний занепад, міжетнічна напруженість та залежність від нереформованої видобувної промисловості.
Американська The New York Times пише про українського мільярдера Віктора Пінчука та його зв’язки з подружжям Клінтонів.
Часопис розповідає, що впливові зв’язки можуть бути перевагою для Гілларі Клінтон, яка може знову балотуватися на президентських виборах, але ім’я Пінчука зараз постало у зв’язку з торговельною суперечкою.
«Сталевий магнат, який зробив чималі внески у фундацію колишнього президента, пан Пінчук часто контактував з Держдепартаментом, який очолювала пані Клінтон, на зустрічах, влаштованих лобістом Дугласом Коеном», – пише газета. Пінчук наполягає, що з Клінтонами завжди вів мову лише про питання доброчинності, але тепер він «опинився у центрі суперечки, в якій свої інтереси відстоюють працівники металургійних підприємств штатів Пенсильванія та Огайо». «А саме профспілки тих працівників дуже потрібні пані Клінтон на випадок президентської кампанії», – мовиться у статті.
Американські компанії стверджують, що фірма Пінчука Interpipe Ltd. та вісім інших країн продають на американському ринку свої труби за заниженими цінами.
The New York Times цитує економіста Андерса Ослунда, який сказав, що було б дуже дивно, якби США запроваджували санкції проти України, водночас називаючи несправедливими санкції Росії проти Києва.
У розділі «Спеціальний репортаж» вебсайт міжнародної агенції новин Reuters подає розлогий аналіз геополітичного аспекту політичної кризи в Україні. Заголовок проголошує, що «Протистояння в Україні відлунює американо-радянською напруженістю з Холодної війни».
Автори пишуть, що ця напруженість і взаємні звинувачення США та Росії про втручання «ускладнюють пошуки розв’язання проблеми в Україні, де США побоюються ескалації насильства і де наочно підтверджується жалюгідність досягнень президента Барака Обами у намаганнях покращити стосунки з колишнім ворогом Вашингтона». «За словами колишніх американських посадовців та аналітиків, Росія щодо України тримає в руках усі карти, включно з географічною близькістю, контролем над енергоносіями, від чого залежить Київ, а також з обіцянкою 15 мільярдів доларів кридиту, яка переконала президента Януковича відмовитися від торговельної угоди з ЄС», – пише агентство.
Далі у статті читаємо, що хоча Обама не має бажання діяти рішуче, Вашингтон усе ж взявся за використання дипломатичних важелів. Автори також посилаються на неназваного американського посадовця, який сказав, що «Україна буде випробуванням» для відносин США з Росією, бо початкові надії на спільну працю з Москвою розвіюються.
«Посадовці США кажуть, що намагаються уникати прямої конфронтації з Росією стосовно України і, попри приховані погрози з Москви, вважають малоймовірним пряме російське військове втручання. Але приватно дехто дуже різкими словами описує прагнення Путіна тримати Україну в російській орбіті, побоюючись бажання Москви перекроювати кордони у Європі та переглядати домовленості, укладені після розвалу Радянського Союзу 1991 року», – пише Reuters.
«Хто бере участь у протестах в Україні?» – запитує американська The Washington Post. Аналітики намагаються з’ясувати, які мотиви в активістів Майдану, і доходять висновку, що вони багатопланові. Зокрема, у статті відкидають припущення, що на протестах переважають націоналістичні та шовіністичні настрої.
«Найбільш об’єднувальним чинником є намагання протистояти спробам Януковича придушити протести силою. Це підтверджує розвиток, динаміка і сутність протестів упродовж останніх місяців», – мовиться у статті.
Це ґрунтовне дослідження вказує і на роль ВО «Свобода» та крайніх правих сил на Майдані.
Ірландська Irish Times також пише про це і зазначає: «Українські революціонери відкидають звинувачення у фашизмі».
Аналітична агенція Stratfor звертається до ролі Росії в українському питанні, стверджуючи, що «Росія раптом відчула себе в облозі». Автори пишуть, що «Росія постала перед поєднанням стратегічних проблем на радянській периферії – в регіоні, де Кремль упродовж останнього десятиріччя наполегливо намагався розширити свій вплив». «Фінансова криза в Казахстані, а також політична криза в Україні загрожують економічним і стратегічним інтересам Росії. Тим часом поступ Грузії та Молдови на шляху європейської інтеграції руйнує російську силу в регіоні», – пише агентство.
Stratfor вважає, що регіональні проблеми для Росії поєднані і зі внутрішніми труднощами – такими, як демографічний занепад, міжетнічна напруженість та залежність від нереформованої видобувної промисловості.
Американська The New York Times пише про українського мільярдера Віктора Пінчука та його зв’язки з подружжям Клінтонів.
Часопис розповідає, що впливові зв’язки можуть бути перевагою для Гілларі Клінтон, яка може знову балотуватися на президентських виборах, але ім’я Пінчука зараз постало у зв’язку з торговельною суперечкою.
«Сталевий магнат, який зробив чималі внески у фундацію колишнього президента, пан Пінчук часто контактував з Держдепартаментом, який очолювала пані Клінтон, на зустрічах, влаштованих лобістом Дугласом Коеном», – пише газета. Пінчук наполягає, що з Клінтонами завжди вів мову лише про питання доброчинності, але тепер він «опинився у центрі суперечки, в якій свої інтереси відстоюють працівники металургійних підприємств штатів Пенсильванія та Огайо». «А саме профспілки тих працівників дуже потрібні пані Клінтон на випадок президентської кампанії», – мовиться у статті.
Американські компанії стверджують, що фірма Пінчука Interpipe Ltd. та вісім інших країн продають на американському ринку свої труби за заниженими цінами.
The New York Times цитує економіста Андерса Ослунда, який сказав, що було б дуже дивно, якби США запроваджували санкції проти України, водночас називаючи несправедливими санкції Росії проти Києва.
