Лондон – Українське Міністерство внутрішніх справ заявляє, що у нових законах, ухвалених у Верховній Раді 16 січня, Київ використовує міжнародну практику. У заяві міністерства, зокрема, стверджується, що у Британії понад 30 років діє заборона на маскування обличчя під час масових заходів. Але маски під час демонстрацій у Британії – явище дуже поширене. Лондонський кореспондент Радіо Свобода розмовляв про це з представником української громади Сергієм Бурнусом, який розповів про власний досвід спілкування з поліцією з приводу вуличних акцій у британській столиці.
– Усе дуже просто. Якщо це мирний протест, то йдеться лише про повідомлення поліції. Не потрібно навіть чекати на відповідь, яка все одно надходить, але повідомити треба лише про час, місце, очікувану кількість учасників, і поліція зазвичай відповідає електронною поштою та погоджує такий статичний протест. Якщо це демонстрація, коли колона рухається, тоді потрібно не лише поставити до відома, але й погодити маршрут, щоб не було перешкод для дорожнього руху. Більшість процедур відбуваються електронно або по телефону. Якщо це у Лондоні, то повідомити про протест можна відділові поліції у даному районі міста. Наприклад, поліція району Вестмінстер має спеціальний департамент, який відає протестами і громадськими акціями.
– Минулого року українська громада влаштовувала «Марш вишиванок». Як вирішувалося це питання, коли досить велика колона людей йшла центральними вулицями міста?
– Проблеми і тут не було. «Марш вишиванок» буз погоджений з поліцією. Ми повідомили про маршрут і взяли на себе зобовʼязання, щоб серед учасників були люди, що спостерігають за безпекою руху. Ми мали рухатися лише по тротуарах і не заважати рухові транспорту.
– Чи вказує британська поліція людям, які повідомляють про протести, про їхню відповідальність за дії учасників?
– Тим, хто реєструє, повідомляють про відповідальність. Звісно, за кожну особу відповідати організатори не можуть, тому поліція дає зрозуміти, що якщо якась особа буде поводитися неналежним чином, то відповідальність у тієї особи виникає персональна. Тому організатори можуть лише посприяти, щоб ту особу чи осіб виявити. Але в цілому організаторам рекомендують, щоб на кожних 50 людей була особа, що спостерігає за порядком, і захід має відбуватися в заявлених рамках. Тобто якщо це пікет, то це має бути пікет, якщо це марш, то організаторам треба дотримуватися маршруту.
Я не робив власного дослідження законодавчої бази, але з досвіду участі в акціях я можу сказати, що інтерпретація українського Міністерства внутрішніх справ неправильна. Насамперед, шоломи взагалі не заборонені. Тут обмежень нема, бо йдеться про безпеку людей. Якщо подивитися на Лондон, то кожен другий – на велосипеді. Мотоциклісти також використовують засоби особистої безпеки, і якщо поглянути на демонстрації або протести у Лондоні, то кожна друга людина приїздить на велосипеді в шоломі. Так само і в українських протестах брали участь люди в шоломах.
Щодо масок є певні інтерпретації, але також прямої заборони носіння маски під час протесту нема. Проте треба враховувати рівень культури проведення протестів і врегулювання їх на законодавчому рівні. Насамперед, поліція повинна створити безпечні умови тим, хто бере участь у протесті, а також тим, проти кого протест спрямований. Тому з цих міркувань поліція на власний розсуд може вимагати, щоб маски були зняті. Якщо протест має немирний характер, або особи, які беруть участь у таких діях, хочуть уникнути відповідальності й опізнання особи, то за цих обставин поліція може вимагати зняти маски. По-друге, якщо після початку протестної акції ці маски використовують для уникнення ідентифікації та відповідальності осіб, які планують порушувати громадський порядок, тоді поліція має право ідентифікувати осіб і затримувати.
Але прямої заборони на носіння маски на мирному протесті нема. Наприклад, на останніх українських протестах у Лондоні багато людей одягали маски, шарфи і поліція казала: «все гаразд, ми вам довіряєо, бо ніяких немирних намірів нема».
І, наприклад, під час останніх протестів біля Букінгемського палацу багато людей були в масках Ґая Фокса. Лише тоді, коли почали палили предмети, тоді поліція вимагала зняти маски, і людей, які відмовлялися це робити, зупиняли. Але в цілому заборони нема.
– Як Вам з Лондона бачаться події в Україні?
– Загальне враження таке, що повністю нехтуються права людини. Є повне
зневажання громадської позиції. А закони схвалюються з порушенням як матеріальних, так і процесуальних норм, без дотримання норм міжнародного законодавства, яке превалює над українським національним. Депутати, в першу чергу, мали б дотримуватись міжнародних норм, і тому, звісно, це викликає обурення і протест, тому емоції і ставлення до цього негативне.
– Чи сказали би Ви, що українська влада враховує європейський досвід?
– Це так не виглядає, бо європейський досвід – це врахування позиці громадян, а не одностороннє нав’язування норм і правил. Європейський досвід таким чином не реалізується. Так, є свої правила й обмеження у Європі, але вони приймаються не ситуативно під конкретне завдання чи під конкретну політичну силу. Якщо в Україні можуть ухвалювати норми за 20 хвилин навіть без обговорення з експертами, не те що без урахування думки громади, то це, звісно, неправильно.
– Усе дуже просто. Якщо це мирний протест, то йдеться лише про повідомлення поліції. Не потрібно навіть чекати на відповідь, яка все одно надходить, але повідомити треба лише про час, місце, очікувану кількість учасників, і поліція зазвичай відповідає електронною поштою та погоджує такий статичний протест. Якщо це демонстрація, коли колона рухається, тоді потрібно не лише поставити до відома, але й погодити маршрут, щоб не було перешкод для дорожнього руху. Більшість процедур відбуваються електронно або по телефону. Якщо це у Лондоні, то повідомити про протест можна відділові поліції у даному районі міста. Наприклад, поліція району Вестмінстер має спеціальний департамент, який відає протестами і громадськими акціями.
– Минулого року українська громада влаштовувала «Марш вишиванок». Як вирішувалося це питання, коли досить велика колона людей йшла центральними вулицями міста?
– Проблеми і тут не було. «Марш вишиванок» буз погоджений з поліцією. Ми повідомили про маршрут і взяли на себе зобовʼязання, щоб серед учасників були люди, що спостерігають за безпекою руху. Ми мали рухатися лише по тротуарах і не заважати рухові транспорту.
– Чи вказує британська поліція людям, які повідомляють про протести, про їхню відповідальність за дії учасників?
– Тим, хто реєструє, повідомляють про відповідальність. Звісно, за кожну особу відповідати організатори не можуть, тому поліція дає зрозуміти, що якщо якась особа буде поводитися неналежним чином, то відповідальність у тієї особи виникає персональна. Тому організатори можуть лише посприяти, щоб ту особу чи осіб виявити. Але в цілому організаторам рекомендують, щоб на кожних 50 людей була особа, що спостерігає за порядком, і захід має відбуватися в заявлених рамках. Тобто якщо це пікет, то це має бути пікет, якщо це марш, то організаторам треба дотримуватися маршруту.
Я не робив власного дослідження законодавчої бази, але з досвіду участі в акціях я можу сказати, що інтерпретація українського Міністерства внутрішніх справ неправильна. Насамперед, шоломи взагалі не заборонені. Тут обмежень нема, бо йдеться про безпеку людей. Якщо подивитися на Лондон, то кожен другий – на велосипеді. Мотоциклісти також використовують засоби особистої безпеки, і якщо поглянути на демонстрації або протести у Лондоні, то кожна друга людина приїздить на велосипеді в шоломі. Так само і в українських протестах брали участь люди в шоломах.
Щодо масок є певні інтерпретації, але також прямої заборони носіння маски під час протесту нема. Проте треба враховувати рівень культури проведення протестів і врегулювання їх на законодавчому рівні. Насамперед, поліція повинна створити безпечні умови тим, хто бере участь у протесті, а також тим, проти кого протест спрямований. Тому з цих міркувань поліція на власний розсуд може вимагати, щоб маски були зняті. Якщо протест має немирний характер, або особи, які беруть участь у таких діях, хочуть уникнути відповідальності й опізнання особи, то за цих обставин поліція може вимагати зняти маски. По-друге, якщо після початку протестної акції ці маски використовують для уникнення ідентифікації та відповідальності осіб, які планують порушувати громадський порядок, тоді поліція має право ідентифікувати осіб і затримувати.
Але прямої заборони на носіння маски на мирному протесті нема. Наприклад, на останніх українських протестах у Лондоні багато людей одягали маски, шарфи і поліція казала: «все гаразд, ми вам довіряєо, бо ніяких немирних намірів нема».
І, наприклад, під час останніх протестів біля Букінгемського палацу багато людей були в масках Ґая Фокса. Лише тоді, коли почали палили предмети, тоді поліція вимагала зняти маски, і людей, які відмовлялися це робити, зупиняли. Але в цілому заборони нема.
– Як Вам з Лондона бачаться події в Україні?
– Загальне враження таке, що повністю нехтуються права людини. Є повне
зневажання громадської позиції. А закони схвалюються з порушенням як матеріальних, так і процесуальних норм, без дотримання норм міжнародного законодавства, яке превалює над українським національним. Депутати, в першу чергу, мали б дотримуватись міжнародних норм, і тому, звісно, це викликає обурення і протест, тому емоції і ставлення до цього негативне.
– Чи сказали би Ви, що українська влада враховує європейський досвід?
– Це так не виглядає, бо європейський досвід – це врахування позиці громадян, а не одностороннє нав’язування норм і правил. Європейський досвід таким чином не реалізується. Так, є свої правила й обмеження у Європі, але вони приймаються не ситуативно під конкретне завдання чи під конкретну політичну силу. Якщо в Україні можуть ухвалювати норми за 20 хвилин навіть без обговорення з експертами, не те що без урахування думки громади, то це, звісно, неправильно.
