Олігархи в облозі: чи будуть протести в Європі ефективніші за українські?

Лондон – Українських олігархів називають відповідальними за становище в Україні загалом та за дії чинної влади зокрема. Принаймні один із них – найбагатший український громадянин Рінат Ахметов – висловився про протести Євромайдану, намагаючись, як і більшість його колег, тримати нейтралітет.

Українські активісти шукають способів тиску на олігархів в Україні і за її межами.

«Ахметов зупини Януковича», – вигукували у Лондоні демонстранти у Лондоні біля помешкання, придбаного компанією Ріната Ахметова за рекордну для британської столиці ціну (понад 220 мільйонів американських доларів).

«Олігархи вибрали собі життя у Європі, – пояснюють українські активісти, – Ми також хочемо у Європу. Ми хочемо, щоб вони нас почули».

Демонстранти неодноразово пікетували не лише помешкання біля лондонського Гайд Парку, але й британський офіс компанії Ахметова System Capital Management.

Професор права з лондонського «Університету Сіті» Алан Райлі – один з тих, хто стежить за подіями в Україні. Він каже, що цілком розуміє мотиви протестів у Лондоні.

«Я не думаю, що британські коментатори чи пересічні британці назвали б такий спосіб протесту невиправданим. Що би не казали про Ахметова, він, очевидно, один із найвпливовіших у його країні. І тому дуже легко зрозуміти, чому хтось хоче протестувати чи біля його квартири, чи біля одного з його офісів у Лондоні», – каже британський політолог.

Але на другий місяць протестів Євромайдану як в Україні, так і за її межами постають питання щодо ефективності різних форм протесту. Що далі? Як демонстрантам досягти втілення своїх гасел, які знайшли такий широкий відгук?

Директор з європейських питань лондонської PR компанії Bell Pottinger. Даніель Гамільтон зазначає «Подібні демонстрації перед офісами компаній і приватними помешканнями, очевидно, дратують тих людей і, напевне, досягають своєї мети, коли йдеться про тих конкретних осіб. Їх це змушує турбуватися за їхню репутацію. Але що стосується ширшого впливу таких акцій, то я би сказав, що їхнє значення обмежене».

На противагу йому журналіст інтернетного видання «Українська правда» Сергій Лещенко наголошує, що методи прямого тиску за українськими кордонами можуть бути навіть ефективніші, ніж багатотисячні демонстрації у Києві.

«Мені здається, що протест у Лондоні – це найбільш ефективний спосіб достукатись до Ахметова і змусити Партію регіонів діяти більш проєвропейськи. Він має вплив на цих людей (депутатів Верховної Ради) там є його водії, керівники його охорони, його персональні сімейні юристи. Це люди, які зав’язані на нього безпосередньо. Тому складається такий парадокс, що пікет у Лондоні ефективніший ніж пікет у Києві», – сказав Сергій Лещенко в інтерв’ю Радіо Свобода.

Санкції

Окрім пікетів та демонстрацій представники Євромайдану та активісти у діаспорі закликають до міжнародних санкцій проти наближених до влади українських олігархів та українських посадовців, причетних до порушень прав людини.

Які би це могли бути санкції і чи можливі вони взагалі? Наш співрозмовник з PR-компанії Bell Pottinger Даніель Гамільтон працює у галузі, яка допомагає клієнтам розбудовувати репутацію.

Він каже, що для українського олігарха позитивна репутація – це одна з найважливіших передумов ведення легітимного бізнесу, особливо коли йдеться про інвестиції у країнах Європейського союзу та на Заході загалом.

«Просто купити собі репутацію неможливо. У нашій галузі ми маємо справу з подачею фактів. Коли ми працюємо з такою країною, як Україна, про яку на Заході знають дуже мало, або мають про неї помилкові уявлення (і це стосується багатьох інших країн, які стали незалежними від Радянського Союзу), то досить часто представники тих країн заплямовані, наприклад, уявленнями про те, хто такі олігархи. А такі компанії, як наша, пропонують послуги, можна сказати, «перекладу», щоб краще і в позитивному світлі показати те добре, що роблять такі люди, доброчинність, наприклад», – пояснює Данель Гамільтон.

Саме так. Доброчинність українських олігархів може мати цілком прагматичні цілі.

Репутація підприємця, який дбає за соціальну відповідальність, веде свій бізнес прозоро і платить податки, цілком може посприяти у конкретних справах проштовхування інтересів компаній на міжнародному ринку.

Чи захоче бізнесмен, щоб його вважали пов’язаним з антидемократичним та корумпованим режимом? Це питання лунає майже риторично.

Окрім тиску на репутацію українських олігархів, зараз є приклади і більш жорстких дій проти представників критикованих режимів.

«Список Магнітского» – переліку осіб із владних кіл Росії, яких вважають причетними до сумнозвісної смерті у в’язниці російського авдвоката Сергія Магнітского.

Тим особам заборонено не лише в’їзд у США, але й будь-які фінансові операції.

Колишній московський кореспондент газети Guardian Люк Гардінґ вважає, що заборона на візи може бути одним із найефективніших прикладів санкцій щодо олігархів та посадовців, але він також наголошує, що на відміну від Америки Європа досі не виявляла апетиту до подібних санкцій.

Проте у Брюсселі та інших столицях ЄС пролунали заяви, які свідчать, що попри неохочість європейських урядів до жорстких дій, якщо українська влада й олігархи, які її підтримують, підуть на подальші кроки, що суперечать принципам демократії і законності, то усі згадані варіанти санкцій будуть розглядатися серйозно.