Палестинська комісія, яка розслідує смерть колишнього лідера палестинців Ясира Арафата, називає Ізраїль «головним підозрюваним» у його «вбивстві». Голова цієї комісії Тавфік Тіраві повідомив про «наукові дані» палестинської комісії: «Перше: Абу Аммар (псевдонім Ясира Арафата – ред.) помер не від віку; друге – він не помер через хворобу; третє – він не помер природною смертю». А напередодні вдова Ясира Арафата Суха висловила думку, що звіт швейцарців, який опинився в її розпорядженні, свідчить на користь версії вбивства її чоловіка.
Як зазначила Суха Арафат, вона не може звинувачувати в смерті палестинського лідера нікого конкретно, оскільки в її чоловіка було багато ворогів. «Я говорила з відомим судово-медичним експертом Дейвідом Барклаєм і він сказав: так, ця речовина мала потрапити до чаю або кави, чи води, і хтось, хто був поряд із Ясиром, мав дати йому це. Отже майже немає сумнівів, що це, на жаль, хтось із його оточення», – розповіла Суха Арафат.
Минулого року команда експертів відкрила могилу Арафата на Західному березі Йордану в місті Рамалла, щоб отримати зразки його тіла для перевірки гіпотези про отруєння. І в четвер, 7 листопада швейцарські експерти повідомили, що виявили полоній у зразках, взятих після ексгумації тіла колишнього лідера палестинців. Водночас фахівці не певні, що цей хімічний елемент потрапив у його організм внаслідок отруєння.
Що ж таке полоній, який вже не раз використовували як засіб убивства?
Це метал, знайдений в урановій руді. Його ізотоп-210 відрізняється високою радіоактивністю, оскільки випромінює позитивно заряджені альфа-частинки. Якщо він знаходиться поза тілом людини, то не становить собою великої небезпеки, оскільки альфа-частинки переміщаються на відстань не більше декількох сантиметрів і не можуть проникнути через шкіру. Однак якщо він потрапляє всередину, навіть у найменшій кількості, то настільки пошкоджує внутрішні органи, що вони перестають працювати і настання смерті неминуче.
У крупинці полонію розміром із крапку наприкінці речення міститься близько 3400 смертельних для людини доз. Він був виявлений французьким фізиком Марією Кюрі наприкінці 19-го століття і названий на честь її батьківщини Польщі.
Ідеальна отрута
Олег Гордієвський, колишній співробітника КДБ, який працював подвійним агентом на користь Великої Британії в часи Холодної війни, зазначає: «Полоній – це ідеальне знаряддя вбивства, оскільки воно вбиває абсолютно, без коливань. І якщо його використовують, то мають 100 відсотків упевненості».
Присутність полонію в тілі людини надзвичайно складно виявити, якщо тільки не шукати навмисно.
Симптоми отруєння схожі на отруєння іншими менш сильними речовинами, як от випадання волосся (це також є стандартним симптомом отруєння талієм, який часто використовують у щурячій отруті).
Полоній також легко заховати і провезти через кордон: він непомітний для стандартних детекторів радіації, оскільки випромінює тільки альфа-частинки, які не проходять навіть через листок паперу. Його можна перевозити в кристалічному або порошковому вигляді, або розчиненим у пляшці рідини. Щоб виявити його присутність у якійсь із цих форм, потрібно багато часу для досвідченого аналізу.
Випадки використання полонію
Найгаласнішою справою з використанням полонію є вбивство в листопаді 2006 року колишнього працівника російських спецслужб Олександра Литвиненка, який отримав політичний притулок в Англії після критики на адресу Володимира Путіна.
За повідомленнями британської прокуратури, Литвиненко випив отруєний полонієм чай під час зустрічі зі співвітчизниками за три тижні до смерті. Мізерна кількість отрути, достатня для настання смерті, не додала напоєві ні кольору, ні смаку.
За словами Олега Гордієвського, вбивці не було складно підсипати отруту в чай, і Литвиненко відчув себе погано тільки пізно ввечері.
Помер Олександр Литвиненко після трьох тижнів агонії в лондонській лікарні, отруту змогли ідентифікувати тільки після його смерті.
Пізніше британська прокуратура назвала головним підозрюваним у цій справі колишнього агента КДБ Андрія Лугового, з яким Олександр Литвиненко тоді зустрічався за чаєм. Москва відмовилася екстрадувати Лугового, до того часу він вже повернувся до Росії і назвав звинувачення «дурними».
Полоній залишає слід
Одним із істотних недоліків полонію є те, що він залишає за собою радіоактивний слід на всьому, з чим вступав у контакт, а контакт цей – у разі виявлення – можна відстежити та… ідентифікувати підозрюваного.
У справі Литвиненка слідчі знайшли сліди полонію в номері готелю, де був поданий чай, і відстежили його сліди, зіставивши їх із пересуваннями Андрія Лугового.
Тому ті, хто використовує полоній, зазвичай розраховують на те, що знаряддя вбивства не буде виявлене.
Є ще одна річ, про яку повинні турбуватися вбивці, які використовують полоній, – не бути вбитими самим.
«Люди, подібні до агентів КДБ , які діяли в Лондоні, були навчені, як його зберігати. Він був надійно запакований у пляшці і був відкритий тільки в маленькій кухні в номері готелю, після чого його вилили в чайник. Самі вони ніколи до нього не доторкалися. І все одно головний убивця пролежав у московській лікарні два тижні після операції. Тому є ознаки, що це дійсно дуже ризикований елемент», – зазначає Олег Гордієвський.
Виробництво полонію
Полоній-210 присутній у дуже маленьких кількостях у ґрунті й атмосфері, але не в смертельних дозах. Він може бути створеним в ядерному реакторі шляхом бомбардування нейронами ізотопу вісмут-209.
У всьому світі щорічно виробляється близько сто грамів, майже всі – у Росії.
Виробництво полонію вимагає величезного вміння і ресурсів, у зв’язку з цим тільки деякі мають до нього доступ.
За словами Джона Крофта – британського експерта з радіації, який працював у справі Литвиненка, – доза, достатня для вбивства кого-небудь, швидше за все, буде виходити від якогось уряду з військовим ядерним потенціалом.
До таких країн належать Росія, США, десятки інших країн, серед яких і ворог Ясира Арафата – Ізраїль.
Заяви про те, що Ясира Арафата отруїли, з’явилися відразу після його смерті.
Багато палестинців вважають, що за отруєнням їхнього лідера стоїть Ізраїль. Ізраїльська влада звинувачення відкидає.
Арафат помер у віці 75 років у військовому шпиталі у Франції в листопаді 2004 року. Це сталося через кілька тижнів після того, як його здоров’я різко погіршилося, і причини цього погіршення не змогли встановити точно.
Над матеріалом працювали Людмила Ваннек і Чарльз Рекнагель
