Чи потрібна українська література за кордоном?

Київ – Сучасній українській літературі доволі складно потрапити на європейський книжковий ринок. Про це свідчить дослідження Радіо Свобода. Як виявилось, українським літераторам здебільшого заважає нестача реклами, відсутність чіткого літературного обличчя та закритість деяких книжкових ринків Європи.

Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Оксана Забужко та Андрій Курков сьогодні – чи не найбільш знані українські письменники, яких доволі охоче перекладають в іноземних видавництвах. Насамперед у Німеччині, Австрії, Польщі та Чехії.

Однак, наприклад, в австрійському видавництві Droschl перевагу надають винятково творам Оксани Забужко. Про це Радіо Свобода розповіла видавець Аннетта Кнох.

«Нам про інших українських письменників відомо, але це не означає, що ми будемо і їх друкувати. Їхні твори перекладають і видають інші. Ми видаємо лише вартісні літературні твори, такі, що неодмінно зацікавлять читача», – говорить вона.

Пробитися складно

Письменник Андрій Курков, твори якого перекладені 36 мовами (зокрема і для Австрії), пояснює таку ситуацію тим, що Droschl є хоч і доволі відомим, але невеликим видавництвом: щороку друкує не більше 30 нових книжок не надто великими накладами. І тому для перекладу обирає лише по одному письменнику з найбільш цікавих для себе країн.

Водночас літератор констатує, що навіть до великих європейських видавництв українському письменникові достукатися сьогодні важко. Особливо до тих, що належать англосаксонському книжковому ринку, адже там «практика перекладу європейських творів фактично відсутня».

Наразі ж лише німецьке видавництво Suhrkamp, за словами Андрія Куркова, здійснює щороку переклади не одного, а кількох українських письменників. І якщо розглядати їх разом із такими ж перекладами, що паралельно з’являються в інших країнах, то отримаємо не більше десятка, підсумовує письменник.

«Реально за власним бажанням дуже мало видавців шукають українську прозу. Я і мої колеги пропагуємо українських прозаїків, рекомендуємо. І тоді деякі видавці звертають увагу, але це звертання уваги може тривати 2-3 роки. Видавці дивляться, який успіх мають книжки цього автора у нього на батьківщині. Бо якщо це якийсь молодий письменник, який випустив 3 тисячі примірників роману, буде рекламувати себе на Заході, це нічого не дасть», – зауважує письменник.

До Європи через Францію?

Водночас літературний оглядач Ірина Славінська наголошує: нині одним із найбільших досягнень української літератури за кордоном є те, що після кількарічних роздумів французьке видавництво Les Editions Gallimard погодилося надрукувати французькою роман Марії Матіос «Солодка Даруся».


«Стає ясно, що українська література у дуже вередливій і дуже перебірливій, наприклад, французькій ринковій ситуації може дати собі раду. Бо потрапити іноземній літературі на французький ринок фантастично складно. Для багатьох інших європейських літератур факт перекладу на французькому ринку є дуже престижним. І, можливо, це буде одним із тих Рубіконів, за яким може початися присутність української літератури в Європі», – говорить літературний оглядач.

Від перекладача до літературного агента

Між тим і Ірина Славінська, і Андрій Курков зауважують: успіх іноземного твору за кордоном багато у чому залежить від професійності перекладача. Адже важливо, щоб ця людина не боялася пояснювати читачеві незрозумілі деталі й не скорочувала текст на власний розсуд. Окрім того, саме перекладач може бути літературним агентом, рекламуючи не лише свій переклад, але й автора оригіналу.

Наразі ж твори українських письменників перекладені щонайменше 36 мовами. Здебільшого англійською, німецькою, польською та чеською. Також можна зустріти переклади вірменською, угорською, перською мовами та, зокрема, мовою есперанто.