Варшава – Упродовж 20 останніх років кількість дітей у Польщі зменшилася на два мільйони. Та кількість дітей, які перебувають під опікою прийомних батьків, а також виховуються в дитбудинках, не зменшується. В цілому таких дітей майже 70 тисяч. Передусім, це так звані соціальні сироти, тобто неповнолітні з проблемних родин, де батьки не займаються вихованням, тож рішенням суду про них починає піклуватися держава. Щоб належно підготувати соціальних сиріт до дорослого життя, їм намагаються знайти замінник сім’ї та рідного дому. Дитбудинок чи інтернат – це крайній спосіб вирішення проблем скривдженої долею дитини, кажуть польські педагоги.
Польські експерти звертають увагу на важливу тенденцію: дедалі частіше дитина, залишившись без батьківського догляду, опиняється не в інтернаті, а в сім’ї, яка стає для неї немов рідна. Якщо, скажімо, в 1999 році у польських інтернатах була 31 тисяча дітей, то сьогодні тільки 20 тисяч. Натомість пропорційно зросла кількість вихованців у прийомних сім’ях, причому 90 відсотків таких сімей – це родичі дитини.
Щоб заохотити рідних заопікуватися позбавленою батьківського тепла дитиною, держава пропонує фінансову допомогу на її утримання. В 2012 році прийомні сім’ї, які виховують дитину родичів, отримують від держави 660 злотих, тобто приблизно 150 євро. Якщо ж дитина не з родини, то прийомна сім’я отримує 250 євро.
Ще одна характерна польська тенденція – перетворення колишніх інтернатів-молохів, де утримували по 100 і більше дітей, на невеликі заклади, що нагадують родинний дім.
Дитбудинки стають меншими
Марія Колянкевич, яка понад 20 років керує одним із найстарших варшавських дитячих будинків, каже, що до таких змін поляки готувалися дуже довго. Вона розповідає, що навіть у роки комунізму в Польщі були дитбудинки сімейного типу, а також сиротинці, які утримувала католицька церква. Процес перетворення великих інтернатів на компактні затишні дитбудинки прискорився тоді, коли Польща почала готуватися до вступу в Євросоюз.
«Відповідно до стандартів Європейського Союзу, в дитбудинках повинно бути не більше як 30 дітей. У Польщі такі стандарти мали впровадити до 2006 року, та нам не вдалося вкластися в ці терміни і цей час продовжили до кінця 2012 року. Та згідно з законом, який набув чинності цього року, у дитбудинках не може бути більше ніж 14 дітей», – говорить Колянкевич.
Вона наголошує, що останніми роками принципово змінився підхід до проблеми дітей, які з різних причин залишаються без батьківської опіки. За її словами, сьогодні оформлення дитини в інтернат – це крайня форма, до якої держава вдається лише тоді, коли не вдається знайти прийомну сім’ю. У прийомній родині дитина залишається до повноліття, після чого з допомогою держави розпочинає самостійне доросле життя.
Хочеш всиновити дитину? Йди на курси!
А як у Польщі вирішують питання малюків, чиї батьки зреклися своїх батьківських прав або померли? Згідно з новим польськими правилами усиновлення, які набули чинності цього року, суворішими стали вимоги до охочих стати батьками нерідної дитини.
Зофія Длутек, директор Варшавського католицького центру усиновлення, каже, що кожного року у Польщі в середньому всиновлюють 3–3,5 тисячі дітей. Першість мають громадяни Польщі. З загальної кількості всиновлених лише три сотні малих поляків забирають іноземці. За кордон потрапляють ті діти, каже Длутек, яким не вдалося знайти нових батьків у рідній країні.
Директорка центру усиновлення говорить, що сьогодні для того, щоб всиновити дитину, недостатньо бути просто доброю милосердною людиною – так, як це траплялося в минулі десятиліття. Згідно з польським законодавством, охочі всиновити мусять закінчити спеціальні курси, які готують до батьківства.
Річ у тім, пояснює Длутек, що серед кандидатів на всиновлення чимало дітей із проблемних сімей, зокрема, це діти алкоголіків, не бракує й діток із психічними та фізичними вадами. Виховувати таку дитину, наголошує Длутек, – це велике мистецтво, яке потрібно опанувати, перш ніж малюк опиниться в прибраній сім’ї.
«Згідно з новим законом, курси для охочих усиновити дитину – обов’язкові, а ми мусимо видати відповідне посвідчення таким батькам. Тож це не може бути перша-ліпша особа, яка побачить по телевізору бідну дитину й біжить її всиновити, бо хтось цю дитину кривдить», – розповідає вона.
Зофія Длутек говорить, що з впровадженням нових стандартів усиновлення робота державних установ, які займаються цими питаннями, ускладнилася. Скажімо, для дитини з вадами психічного розвитку потрібно знайти таку сім’ю, яка вміла б піклуватися про такого підопічного. Проте, наголошує Длутек, така процедура допомагає уникати прикрих помилок, які травмують і дитину, і її прийомних батьків.
Польські експерти звертають увагу на важливу тенденцію: дедалі частіше дитина, залишившись без батьківського догляду, опиняється не в інтернаті, а в сім’ї, яка стає для неї немов рідна. Якщо, скажімо, в 1999 році у польських інтернатах була 31 тисяча дітей, то сьогодні тільки 20 тисяч. Натомість пропорційно зросла кількість вихованців у прийомних сім’ях, причому 90 відсотків таких сімей – це родичі дитини.
Щоб заохотити рідних заопікуватися позбавленою батьківського тепла дитиною, держава пропонує фінансову допомогу на її утримання. В 2012 році прийомні сім’ї, які виховують дитину родичів, отримують від держави 660 злотих, тобто приблизно 150 євро. Якщо ж дитина не з родини, то прийомна сім’я отримує 250 євро.
Ще одна характерна польська тенденція – перетворення колишніх інтернатів-молохів, де утримували по 100 і більше дітей, на невеликі заклади, що нагадують родинний дім.
Дитбудинки стають меншими
Марія Колянкевич, яка понад 20 років керує одним із найстарших варшавських дитячих будинків, каже, що до таких змін поляки готувалися дуже довго. Вона розповідає, що навіть у роки комунізму в Польщі були дитбудинки сімейного типу, а також сиротинці, які утримувала католицька церква. Процес перетворення великих інтернатів на компактні затишні дитбудинки прискорився тоді, коли Польща почала готуватися до вступу в Євросоюз.
Згідно з законом, який набув чинності цього року, у дитбудинках не може бути більше ніж 14 дітейМарія Колянкевич
«Відповідно до стандартів Європейського Союзу, в дитбудинках повинно бути не більше як 30 дітей. У Польщі такі стандарти мали впровадити до 2006 року, та нам не вдалося вкластися в ці терміни і цей час продовжили до кінця 2012 року. Та згідно з законом, який набув чинності цього року, у дитбудинках не може бути більше ніж 14 дітей», – говорить Колянкевич.
Вона наголошує, що останніми роками принципово змінився підхід до проблеми дітей, які з різних причин залишаються без батьківської опіки. За її словами, сьогодні оформлення дитини в інтернат – це крайня форма, до якої держава вдається лише тоді, коли не вдається знайти прийомну сім’ю. У прийомній родині дитина залишається до повноліття, після чого з допомогою держави розпочинає самостійне доросле життя.
Хочеш всиновити дитину? Йди на курси!
А як у Польщі вирішують питання малюків, чиї батьки зреклися своїх батьківських прав або померли? Згідно з новим польськими правилами усиновлення, які набули чинності цього року, суворішими стали вимоги до охочих стати батьками нерідної дитини.
Зофія Длутек, директор Варшавського католицького центру усиновлення, каже, що кожного року у Польщі в середньому всиновлюють 3–3,5 тисячі дітей. Першість мають громадяни Польщі. З загальної кількості всиновлених лише три сотні малих поляків забирають іноземці. За кордон потрапляють ті діти, каже Длутек, яким не вдалося знайти нових батьків у рідній країні.
Директорка центру усиновлення говорить, що сьогодні для того, щоб всиновити дитину, недостатньо бути просто доброю милосердною людиною – так, як це траплялося в минулі десятиліття. Згідно з польським законодавством, охочі всиновити мусять закінчити спеціальні курси, які готують до батьківства.
Річ у тім, пояснює Длутек, що серед кандидатів на всиновлення чимало дітей із проблемних сімей, зокрема, це діти алкоголіків, не бракує й діток із психічними та фізичними вадами. Виховувати таку дитину, наголошує Длутек, – це велике мистецтво, яке потрібно опанувати, перш ніж малюк опиниться в прибраній сім’ї.
Курси для охочих усиновити дитину – обов’язкові, ми мусимо видати відповідне посвідчення таким батькамЗофія Длутек
«Згідно з новим законом, курси для охочих усиновити дитину – обов’язкові, а ми мусимо видати відповідне посвідчення таким батькам. Тож це не може бути перша-ліпша особа, яка побачить по телевізору бідну дитину й біжить її всиновити, бо хтось цю дитину кривдить», – розповідає вона.
Зофія Длутек говорить, що з впровадженням нових стандартів усиновлення робота державних установ, які займаються цими питаннями, ускладнилася. Скажімо, для дитини з вадами психічного розвитку потрібно знайти таку сім’ю, яка вміла б піклуватися про такого підопічного. Проте, наголошує Длутек, така процедура допомагає уникати прикрих помилок, які травмують і дитину, і її прийомних батьків.
