Бельгійський школяр-винахідник: знайти грошову підтримку легко, була б уява
Брюссель – У молодих науковців чи винахідників країн Заходу, скажімо, Бельгії, існує багато можливостей отримати як фінансову, так і іншого роду допомогу. Гранти Національної наукової ради, місцеві чи урядові програми підтримки дослідників, спонсорство з боку спеціалізованих підприємств чи окремих меценатів – все це цілком реально, варто тільки «мати багату уяву», – пояснює один із місцевих знаменитостей, 16-річний бельгійський «кулібін» Селестин де Вержіфос.
Ще в десятирічному віці школяр із бельгійського містечка Нівель Селестин де Віржіфос сконструював велосипед на ковзанах. Двома роками пізніше у батьковому гаражі побачив світ новий витвір юного винахідника – мотовелосипед на двигуні від звичайної бензопили. Однак, справжня і до того ж, міжнародна слава прийшла до нього в 15 років, коли Селестин винайшов і запатентував екологічно чисту пересувну електростанцію, розміщену на базі старенького автомобільного причепа. Енергію на ній виробляють і сонячні батареї, і вітровий двигун, і динамо (під час руху причепа). А як немає жодного з перелічених енергоносіїв, то, на крайній випадок, передбачений і звичайний бензиновий генератор.
У той час як його ровесники бавилися у комп’ютерні ігри, Селестин де Вержіфос зі своїм творінням отримав нагороду на престижному салоні винахідників Lepine у Франції, перше місце на бельгійській інтернаціональній виставці Innova та інших експозиціях.
Ідея прийшла у злиденному селі Африки
Нині, у свої 16 років він ще й наймолодший підприємець Бельгії, директор зареєстрованої компанії Celever. Селестинова мобільна електростанція, нині значно вдосконалена. А її ідея виникла ще декілька років тому, коли хлопець з батьками під час канікул перебував у бідному африканському селі, де, люди, живучи у злиднях, не мали навіть уяви про доступ до електроенергії. З огляду на це, станція бельгійського винахідника має аж чотири джерела енергії, генератор і потужні акумулятори. Винаходом жваво цікавляться місцеві й закордонні підприємці. Хоча сам автор вірить, що головне її використання має бути пов’язане із гуманітарними операціями, на місцях природніх і техногенних катастроф, чи, скажімо, організацією «Медики без кордонів» у їхніх нелегких місіях.
Беручись за той чи інший проект, місцеві винахідники можуть розраховувати на допомогу, говорить Селестин.
«Молодий винахідник має багато можливостей отримати допомогу. Все залежить від проекту, від регіону, де він працює, чи від наявності спонсорів, – по-дорослому розмірковує Селестин, відповідаючи на це запитання. – Якщо ваш проект тільки на початковій стадії, регіональний уряд може взяти на себе витрати на його оцінку, обгрунтування чи патентування».
«Наступні стадії проекту теж можуть фінансуватися з державних та приватних інстанцій. Нарешті, є ще й меценати – індивідуальні чи, скажімо, цілі підприємства, які зацікавляться й підтримають ваш проект. Треба тільки докласти зусиль і мати багату уяву», – додає бельгійський юнак, який ще з раннього дитинства захоплюється фізикою та математикою.
Індивідуальний грант – це 30-40 тисяч євро на рік
Водночас, у Бельгії існує й так звана Національна дослідницька рада, яка опікується молодими винахідниками й науковцями. Для отримання гранту, розрахованого на чотири роки, достатньо підготувати обґрунтований проект, який повинна проаналізувати й підтримати наукова комісія. При цьому, фінансування досліджень у різних сферах надається як окремим молодим науковцям, так і цілим дослідницьким групам.
«Молодому вченому-досліднику надається заробітна плата: протягом чотирьох років щомісяця він отримує тисячу вісімсот євро, – розповів Радіо Свобода Ґанс Вілемс, директор із наукової політики бельгійської Національної дослідницької ради.
«Вся сума, за згодою із урядом Бельгії, не оподатковується. До того ж, щороку молодим дослідникам надається додаткова субсидія у межах чотирьох тисяч євро. Тож загалом індивідуальний грант налічує від 30 – до 40 тисяч євро на рік», – розповів Ґанс Вілемс.
