Париж – Перший тур виборів президента Франції, що відбувся в неділю, виявив цілу низку явищ, які стали, до певної міри, несподіванкою для французького суспільства. Вперше в історії Франції чинний президент і кандидат не вийшов переможцем початкового етапу виборів. Також вперше кандидат від партії французьких соціалістів отримав такий широкий набір голосів. І нарешті, вперше представника ультраправої партії «Національний фронт» підтримала доволі велика кількість виборців. Те, що лідер цієї націоналістичної та популістської партії Марін Ле Пен посіла третє місце, викликає чимале занепокоєння у брюссельських євроустановах і різних частинах Євросоюзу.
Сходження на владну вершину політиків-екстремістів – явище не лише французьке. Партії націоналістів, популістів та ксенофобів останніми роками знаходять все більше прихильників серед громадян чи не кожної держави Євросоюзу. Європейським політикам є чим непокоїтися.
Європейські дипломатичні кола насторожено коментують високі показники голосування французів за кандидатів від Національного фронту, а також і партії комуністів.
«Прорив зробили не тільки ультраправі, але й ультраліві, які теж проявляють себе антиєвропейцями, – каже міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт. – Я занепокоєний настроями, які ми спостерігаємо, і які налаштовані проти відкритого суспільства та проти відкритої Європи. Це мене справді тривожить і не лише щодо Франції».
Битва за виборців
Недільні французькі вибори засвідчили, що люди хочуть ґрунтовних змін. Саме це й стало причиною поразки ліберала-консерватора Ніколя Саркозі. Він поступився кандидату від соціалістів Франсуа Олланду і тепер доля президентського крісла вирішуватиметься 6 травня між цими двома претендентами, які вийшли до другого туру.
У передвиборчих таборах Саркозі та Олланда нині розпочався справжній марафон. У понеділок представники партії чинного президента «Союз за народний рух» заявили газеті Figaro, що виборча кампанія не припинятиметься «ні зранку, ні протягом дня, ні ввечері». Їхня головна мета – перетягнути на бік Саркозі тих, хто голосував за Марін Ле Пен. З іншого боку, вони намагатимуться переконати людей у тому, що голосування за кандидата-соціаліста буде рівноцінним краху Франції.
Саркозі є «президентом-зигзагом» – представник табору соціалістів
Так би мовити, з іншого боку барикад, тобто, у таборі Франсуа Олланда тим часом продовжують так звану «політику спокійної сили». Їхня мета – переконати французів у тому, що Ніколя Саркозі – це той, хто колекціонує й примножує поразки. Свідченням цьому є роки його президентства, вказують прибічники соціалістів.
«Я думаю, що сила Франсуа Олланда у тому, що він не є «кандидатом-зигзагом», – каже колишній міністр праці, а нині головний організатор кампанії Франсуа Олланда, Мішель Сапен. – Він не йде говорити трохи з одними виборцями, потім – з іншими. Саркозі – це і є «президент-зигзаг», який змінює свою думку, мету, починає з правої, а потім – з лівої ноги. Потрібна послідовність. Олланд має плани, що відгукуються у кожному. Одне з його положень – відкидання особи Саркозі, бо французи, нарешті, хочуть гордитися своїм президентом. Треба змінити манеру управління країною. Потрібна чесність та політична і публічна моральність».
У двох фаворитів французьких президентських перегонів для переконання виборців залишається трохи більше ніж 10 днів. Вважається, що вирішальними стануть традиційні телевізійні дебати між Ніколя Саркозі та Франсуа Олландом, яких із нетерпінням чекає вся Франція.
Сходження на владну вершину політиків-екстремістів – явище не лише французьке. Партії націоналістів, популістів та ксенофобів останніми роками знаходять все більше прихильників серед громадян чи не кожної держави Євросоюзу. Європейським політикам є чим непокоїтися.
Європейські дипломатичні кола насторожено коментують високі показники голосування французів за кандидатів від Національного фронту, а також і партії комуністів.
«Прорив зробили не тільки ультраправі, але й ультраліві, які теж проявляють себе антиєвропейцями, – каже міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт. – Я занепокоєний настроями, які ми спостерігаємо, і які налаштовані проти відкритого суспільства та проти відкритої Європи. Це мене справді тривожить і не лише щодо Франції».
Битва за виборців
Недільні французькі вибори засвідчили, що люди хочуть ґрунтовних змін. Саме це й стало причиною поразки ліберала-консерватора Ніколя Саркозі. Він поступився кандидату від соціалістів Франсуа Олланду і тепер доля президентського крісла вирішуватиметься 6 травня між цими двома претендентами, які вийшли до другого туру.
У передвиборчих таборах Саркозі та Олланда нині розпочався справжній марафон. У понеділок представники партії чинного президента «Союз за народний рух» заявили газеті Figaro, що виборча кампанія не припинятиметься «ні зранку, ні протягом дня, ні ввечері». Їхня головна мета – перетягнути на бік Саркозі тих, хто голосував за Марін Ле Пен. З іншого боку, вони намагатимуться переконати людей у тому, що голосування за кандидата-соціаліста буде рівноцінним краху Франції.
Саркозі є «президентом-зигзагом» – представник табору соціалістів
Так би мовити, з іншого боку барикад, тобто, у таборі Франсуа Олланда тим часом продовжують так звану «політику спокійної сили». Їхня мета – переконати французів у тому, що Ніколя Саркозі – це той, хто колекціонує й примножує поразки. Свідченням цьому є роки його президентства, вказують прибічники соціалістів.
«Я думаю, що сила Франсуа Олланда у тому, що він не є «кандидатом-зигзагом», – каже колишній міністр праці, а нині головний організатор кампанії Франсуа Олланда, Мішель Сапен. – Він не йде говорити трохи з одними виборцями, потім – з іншими. Саркозі – це і є «президент-зигзаг», який змінює свою думку, мету, починає з правої, а потім – з лівої ноги. Потрібна послідовність. Олланд має плани, що відгукуються у кожному. Одне з його положень – відкидання особи Саркозі, бо французи, нарешті, хочуть гордитися своїм президентом. Треба змінити манеру управління країною. Потрібна чесність та політична і публічна моральність».
У двох фаворитів французьких президентських перегонів для переконання виборців залишається трохи більше ніж 10 днів. Вважається, що вирішальними стануть традиційні телевізійні дебати між Ніколя Саркозі та Франсуа Олландом, яких із нетерпінням чекає вся Франція.
