Лондон – У Великій Британії вперше за понад 5 років визнали правдивість звинувачень про один з епізодів розвідницької діяльності в Росії. Визнання є частиною документальної стрічки, яку демонструють на BBC. Адміністрація Володимира Путіна скористалася тоді скандалом для обмеження діяльності російських неурядових організацій.
2006 року російське телебачення показало відеокадри, пояснюючи глядачам, що на екранах вони могли бачити британських шпигунів, які передавали інформацію, використовуючи імітацію каменя, начинену електронікою.
Прем’єр-міністр Тоні Блер, у якого тоді були приязні взаємини з тодишним президентом Росії Володимиром Путіним, відбувся напівжартом, заявивши, що традиційно такі речі політики не коментують. Потім він розсмішив журналістів зауваженням, що коментують лише тоді, коли це потрібно. З невдах шпигунів сміятися не жаль нікому. Тим більше, що в інциденту не було ні жертв, ні по-справжньому потерпілих сторін.
Жертви на тлі шпигунських ігор
Справжні проблеми були того ж таки 2006 року восени, коли в страшних муках від радіоактивного отруєння у Лондоні помер колишній працівник радянських, а потім російських спецслужб Олександр Литвиненко.
Аж тепер, 2012 року в інтерв’ю для документальної стрічки BBC колишній керівник канцелярії британського прем’єр-міністра Джонатан Пауелл побіжно визнав «шпигунський камінь».
«Вони нас накрили. Очевидно, що їм було відомо про це вже давно, і справу притримували для політичного використання», – заявив Пауелл.
Політичне використання полягало в тому, що адміністрація Володимира Путіна використала інцидент, щоб звинуватити російські неурядові організації у ворожій діяльності з використанням закордонного фінансування.
Приклад Помаранчевої революції в Україні одночасно лякав та дратував Кремль.
В Росії було схвалене нове законодавство, в результаті чого кілька правозахисних та продемократичних неурядових організацій були змушені згорнути свою діяльність.
2006 року російське телебачення показало відеокадри, пояснюючи глядачам, що на екранах вони могли бачити британських шпигунів, які передавали інформацію, використовуючи імітацію каменя, начинену електронікою.
Прем’єр-міністр Тоні Блер, у якого тоді були приязні взаємини з тодишним президентом Росії Володимиром Путіним, відбувся напівжартом, заявивши, що традиційно такі речі політики не коментують. Потім він розсмішив журналістів зауваженням, що коментують лише тоді, коли це потрібно. З невдах шпигунів сміятися не жаль нікому. Тим більше, що в інциденту не було ні жертв, ні по-справжньому потерпілих сторін.
Жертви на тлі шпигунських ігор
Справжні проблеми були того ж таки 2006 року восени, коли в страшних муках від радіоактивного отруєння у Лондоні помер колишній працівник радянських, а потім російських спецслужб Олександр Литвиненко.
Аж тепер, 2012 року в інтерв’ю для документальної стрічки BBC колишній керівник канцелярії британського прем’єр-міністра Джонатан Пауелл побіжно визнав «шпигунський камінь».
«Вони нас накрили. Очевидно, що їм було відомо про це вже давно, і справу притримували для політичного використання», – заявив Пауелл.
Політичне використання полягало в тому, що адміністрація Володимира Путіна використала інцидент, щоб звинуватити російські неурядові організації у ворожій діяльності з використанням закордонного фінансування.
Приклад Помаранчевої революції в Україні одночасно лякав та дратував Кремль.
В Росії було схвалене нове законодавство, в результаті чого кілька правозахисних та продемократичних неурядових організацій були змушені згорнути свою діяльність.
